Ухвала суду № 71551754, 02.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

У Х В А Л А

02 січня 2018 року

м. Київ

справа № 756/9183/16-ц

провадження № 61-548 ск 17

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за участі третьої особи - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, про стягнення заборгованості за надані послуги,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся 14 грудня 2017 року із зазначеною касаційною скаргою на судове рішення.

Відповідно до пункту 11 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аналіз змісту поданої скарги та доданих документів дає суду підстави для висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України, чинної на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31 - 33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З наведеної норми права слідує висновок, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відноситься до числа таких судових рішень, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, а отже й не підлягає касаційному оскарженню.

Такий самий висновок необхідно зробити з аналізу процесуального закону, чинного на момент постановлення цієї ухвали. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Отже, так само й в чинному нині законі не передбачене за скаржником право на касаційне оскарження зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції.

Відповідно до закону, чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції - пункту 1 частини четвертої статті 328 ЦПК України від 18 березня 2004 року, наслідком подання касаційної скарги на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, була відмова у відкритті касаційного провадження.

Таке розуміння норм права відповідатиме основним засадами (принципами) цивільного судочинства, серед яких в статті 2 ЦПК України закріплено принцип забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Резюмуючи, суд під час прийняття рішення зобов'язаний врахувати, що ані за законом, чинним на момент постановлення цієї ухвали, ані за законом, чинним на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення й подання касаційної скарги - скаржник не мав права на його касаційне оскарження, що має своїм наслідком відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 324 ЦПК України № 1618-IV від 18 березня 2004 року, статтями 2, 388, 389 ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за участі третьої особи - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, про стягнення заборгованості за надані послуги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний