Рішення № 71551122, 12.01.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42611/17-ц

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2018 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі - Ясеновенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бердичівської районної державної адміністрація, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно її онуки, малолітньої ОСОБА_3, в обґрунтування якого вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла дочка позивачки - ОСОБА_4, що є мамою ОСОБА_3, після чого вона самостійно займається вихованням та утриманням онуки, в той час як відповідач не бере участі у житті доньки, не цікавиться її життям та спілкується з нею, не допомагає, матеріально не утримує, не виконує рішення суду щодо стягнення з нього аліментів на утримання доньки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, свідомо ігноруючи свої батьківські обов'язки.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово у судове засідання не з'явився, про час, місце судового засідання був належним чином повідомлений (в тому числі через оголошення в пресі), про причини неявки суду не повідомив. Незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації позовні вимоги підтримала, надала акт обстеження умов проживання дитини від 04 липня 2017 року, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав та клопотання про призначення опікуном позивача у справі. Через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Бердичівської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 02 липня 2005 року, який рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 2-1508/11 від 15 березня 2011 року було розірвано.

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька, ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві 10 травня 2006 року, відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2011 року у справі № 2-3002/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання їх малолітньої доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 червня 2011 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про що 23 червня 2017 року зроблено актовий запис № 10078, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 23 червня 2017 року.

Позивач у справі ОСОБА_1 є матір'ю померлої ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4.

Враховуючи, що батько малолітньої ОСОБА_3 не проживав разом з сім'єю, після смерті матері - ОСОБА_4 вихованням малолітньої ОСОБА_3 займається бабуся - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Наказом Служби у справах дітей Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 11 липня 2017 року № 21 про тимчасове влаштування ОСОБА_3 в сім'ю бабусі - ОСОБА_1, який видано на підставі Висновку органу опіки і піклування Рейської сільської ради. У висновку зазначено, що ОСОБА_2 вихованням своєї дочки ОСОБА_3 не займався, не займається по теперішній час, постійно ухиляється від виконання своїх обов'язків, не дбає про її матеріальний та духовний стан, не готує до самостійного життя і праці, не піклується про її стан здоров'я, її фізичний та моральний розвиток. Після смерті матері жодного разу не відвідав дочки, не поцікавився її матеріальним становищем, фактично залишив без батьківського піклування, без засобів існування. Вихованням дитини займається бабуся ОСОБА_1, яка її доглядає, годує, одягає. Дані обставини викладені у Протоколі Засідання громадської комісії з питань захисту прав дітей при виконкомі Рейської сільської ради від 05 липня 2017 року.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до Служби у справах дітей Печерської РДА у місті Києві з будь-яких питань, що підтверджується відповіддю Служби у справах дітей Печерської РДА у місті Києві від 14 серпня 2017 року № 105/78-633.

З відповіді дошкільного навчального закладу № 273 від 04 серпня 2017 року № 81 вбачається, що ОСОБА_2 ні директор, ні інші працівники дошкільного закладу ніколи не бачили. Також зазначається, що вихованням дитини завжди займалась лише мама, приділяючи дитині належну та достатню увагу. З довідки № 15 від 23.11.2011 року, виданої тим же закладом, вбачається, що на час перебування дитини в дитячому садочку батько участі у вихованні дитини не приймає.

Листом в.о. директора школи І-ІІІ ступенів № 133 Печерського району м. Києва № 204 від 05 липня 2017 року зазначає, що батько дитини - ОСОБА_2 за період навчання в школі (з 1-го по 5-й клас) жодного разу не приходив до школи, не забирав дитину додому, не брав участі у батьківських зборах, з класним керівником не спілкувався. Крім того, у відповіді на адвокатський запит № 216 від 25.07.2017 р. наданій школою № 133 зазначено, що мати - ОСОБА_4 приймала активну участь у вихованні та навчанні своєї дочки. Бабуся - ОСОБА_1 цікавилась навчанням та вихованням дівчинки.

У листі-відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району м. Києва від 25 липня 2017 року № 2782-670 зазначено, що до медичного закладу з приводу стану здоров'я ОСОБА_3 звертались мати - ОСОБА_4 та бабуся - ОСОБА_1. Батько малолітньої ОСОБА_2 до дільничних лікаря-педіатра та медичної сестри щодо надання медичної допомоги та щодо консультацій з приводу стану здоров'я ОСОБА_3 не звертався, станом своєї доньки не цікавився.

З відповіді Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області № 8968/109/1008/03-17 від 31 липня 2017 року вбачається, що відповідач зловживає алкогольними напоями.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконі Печерського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3. Проте, з відповіді № 13206/9 від 15 серпня 2017 року вбачається що після звільнення з останнього місця роботи 19 травня 2017 року він не сплачує аліменти добровільно, а станом на 15.08.2017 р утворилась заборгованість по сплаті аліментів у сумі 8 000,29 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком по аліментах № 13206/9 від 15 серпня 2017 року.

З результатів обстеження ОСОБА_3 проведених лікарем-психологом ОСОБА_7 вбачається, що дівчинка має сильний емоційний зв'язок та психологічну близькість із мамою та бабусею. У відповідь на питання про рідного батька озвучує негативні спогади. З її слів він випивав та періодично проявляв агресію до неї з матір'ю.

Дитина з відповідачем тривалий час не проживають разом, між ними відсутній контакт. З моменту припинення проживання і по цей час відповідач не приділяє уваги своїй дочці, жодним чином не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дочкою взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Актом обстеження умов проживання, складеного начальником відділу профілактично-виховної роботи Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Деркач Т.О. 04 липня 2017 року, зокрема встановлено, що батько дитини - ОСОБА_2 проживає окремо, сплачував аліменти на дитину, більше участі у вихованні не брав. Вихованням дитини займається бабуся - ОСОБА_1

Згідно висновку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, № 105/01-2835/А-12 від 30 листопада 2017 року питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 21 листопада 2017 року у присутності бабусі дитини ОСОБА_1, самої неповнолітньої ОСОБА_3, а під час повторного засідання - представника ОСОБА_1 Батько дитини на засідання комісії двічі не з'явився, повідомлявся про день та час проведення засідання письмово за останньою відомою адресою проживання. Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вивчивши матеріали даної справи, враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, керуючись статтею 164 СК України, та, діючи в інтересах неповнолітньої дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2, як такого, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню, догляду та утриманню своєї неповнолітньої дитини. Крім того, враховуючи, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла, Орган опіки та піклування виносить на розгляд суду клопотання про доцільність призначення опікуном малолітньої ОСОБА_3 ОСОБА_1.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 немає судимостей, що підтверджується довідкою серії ІАА № 0162469. Позивач має задовільний стан здоров'я, що підтверджується висновком про стан здоров'я від 11 липня 2017 року. ОСОБА_1 постійно працює та має постійни дохід, що підтверджується Довідкою від 05.09.2017 року № 47 виданою Управлінням адміністративними будинками Управління справами апарату Верховної Ради України. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б перешкоджали призначенню опікуном малолітньої ОСОБА_3 ОСОБА_1.

Положення частини першої статті 165 СК України визначають, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Стаття 150 СК України визначає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Частиною 2 статті 157 СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.

Відповідно до статті 164 СК України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року йдеться про те, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» визнає, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Також, при вирішенні справи суд приходить до висновку, що таким негативним впливом збоку відповідача на розвиток дитини є зразок байдужого, зневажливого ставлення до поняття сім'ї та людей, з якими він перебуває у родинному зв'язку.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами першою та другою Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких ОСОБА_2, може бути позбавлений батьківських прав відносно, ОСОБА_3, і це не буде суперечити статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1, 9 Конвенції про права дитини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно зі ст. 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору при поданні позовної заяви з вимогою немайнового характеру - про позбавлення батьківських прав, а також витрати пов'язані із публікацією в газеті Урядовий кур'єр оголошення про виклик відповідача до суду, а всього 1 270, 00 грн.

Керуючись статтями 150, 155, 164-166, 180 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,Законом України «Про охорону дитинства», статтями 60, 65 ЦК України, статтями 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бердичівської районної державної адміністрація, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Хащувате Гайворонського району Кіровоградської області батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, уродженку с. Рея Бердичівського району Житомирської області опікуном над малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), судові витрати у розмірі 1 270, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя В. А. Писанець