Вирок № 71550639, 11.01.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13629/17

провадження № 1-кп/753/537/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

при секретарі Марченко Л.В.,

за участю:

прокурора Тарасенка І.В.,

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12017100020004598 від 29.04.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Енергодар Запорізької обл., громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, який на утриманні має дітей 2006 та 2011 року народження, працюючого в ТОВ «ГЕО Україна» на посаді водія, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2017, близько 12 години 34 хвилини, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки «Аudi А6», д.н.з. НОМЕР_2, допустив порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), а саме:

п. 18.1 ПДР України - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог ПДР з боку ОСОБА_3 виразилось в тому, що він, керуючи вищевказаним транспортним засобом, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи технічну можливість уникнути даної дорожньо- транспортної пригоди шляхом виконання вимог вищевказаного пункту Правил, рухаючись від вулиці Вербицького, проїзною частиною вулиці Декабристів, в напрямку проспекту Бажана в м. Києві, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований поряд з зупинкою громадського транспорту «вул. Декабристів», що в свою чергу був позначений на дорожньому покритті дорожньою розміткою та відповідними дорожніми знаками ПДР, на якому в цей час перебував пішохід ОСОБА_1, який маючи перевагу в русі, здійснював перехід зазначеної проїзної частини, безпосередньо по розмітці нерегульованого пішохідного переходу з права на ліво, відповідно до траєкторії руху автомобіля.

Так, ОСОБА_3 своєчасно не зменшив швидкість, внаслідок чого він не зміг вчасно зупинитись, щоб дати дорогу вказаному пішоходу, для якого створив небезпеку, та допустив виїзд на пішохідний перехід, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, в результаті чого останньому спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «Аudi А6», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 ПДР, а порушення цих вимог з боку ОСОБА_3, відповідно, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо- транспортної пригоди, які настали, а саме із заподіянням пішоходу ОСОБА_1, тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які виразилися у вигляді: закритої травми правої гомілки у вигляді перелому діафізу правої малогомілкової кістки в проксимальній третині зі зміщенням уламків.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_3 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав в повному обсязі та суду пояснив, що дійсно 28.04.2017, близько 12 години 34 хвилини, він, рухаючись на автомобілі «Аudi А6» від вулиці Вербицького, проїзною частиною вулиці Декабристів, в напрямку проспекту Бажана в м. Києві, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований поряд з зупинкою громадського транспорту «вул. Декабристів», не надав дорогу пішоходу ОСОБА_1, який рухався по цьому пішоходному переходу, та вчинив на нього наїзд, завдавши потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. У скоєному щиро покаявся. Цивільний позов визнав частково.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки обвинувачений та інші участники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз'яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також дослідженням доказів на підтвердження цивільного позову, проти чого не заперечували учасники судового провадження.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості.

Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи має задовільну характеристику, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого на підставі ст.66 КК України суд визнає його щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді обмеження волі.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.286 ч.1 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, наявність невідшкодованої матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства, яка заподіяна потерпілому внаслідок ДТП, скоєній з причин непрофесійного керування транспортним засобом, суд приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 1 рік.

Разом з тим в судовому засіданні обвинуваченим було заявлено клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.», оскільки він має неповнолітніх дітей, 2006 та 2011 років народження.

Прокурор та потерпілий не заперечували проти звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі положень Закону України «Про амністію у 2016 р.».

Відповідно до положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.» - звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оцінивши можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень Закону України «Про амністію у 2016 р.», суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 має неповнолітніх дітей, 2006 та 2011 років народження, не позбавлений батьківських прав, обвинувачується у скоєнні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є необережним злочином невеликої тяжкості. Заборон щодо застосування положень Закону України «Про амністію у 2016 р.» до ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 р.» - особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Таким чином, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного та додаткових покарань на підставі положень п.в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.».

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.

Потерпілим до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому він просив суд стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду в розмірі 23772 грн. 85 коп., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди потерпілий зазначив, що у зв'язку із отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями він поніс витрати на придбання лікарських препаратів та медичних послуг на загальну суму 13438 грн. 85 коп. Крім того, 21.04.2017 р. потерпілий придбав авіаквиток, згідно з яким він мав вилетіти 07.06.2017 р. до Філадельфії та повернутись 28.06.2017 р., проте внаслідок перебування з 25.05.2017 р. по 23.06.2017 р. на амбулаторному лікуванні, він не зміг здійснити авіапереліт та відмовився від нього, за що змушений був сплатити штраф в сумі 10334 грн. В обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди потерпілий зазначив, що внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень він зазнав психологічних страждань, які порушили його звичайний спосіб життя, зумовлений знаходженням на лікуванні, довготривалим прийомом медикаментів, постійним відвідуванням лікаря. Крім того, внаслідок ДТП стан здоров'я потерпілого суттєво погіршився внаслідок постійних головних болей, погіршення зору. Крім того, потерпілий зазначив, що внаслідок тілесних ушкоджень він був позбавлений можливості відвідувати м. Дніпро, де він здійснює підприємницьку діяльність, що негативним чином відобразилось на його прибутках та завдало у зв'язку з цим душевних страждань.

Крім того, потерпілий просив стягнути з обвинуваченого судовий збір за подання цивільного позову.

Обвинувачений в цілому частково визнав цивільний позов потерпілого: матеріальну шкоду визнав в повному обсязі, а розмір моральної шкоди вважав значно завищеним.

Дослідивши цивільний позов потерпілого, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що потерпілому ОСОБА_1 заподіяна матеріальна шкода в розмірі 23772 грн. 85 коп., яка підтверджена належними доказами \а.с. 46-61\, та яка підлягає стягненню в повному обсязі з обвинуваченого, який в судовому засіданні не заперечував її розміру.

Щодо вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об'єктивно встановлено, що потерпілому внаслідок протиправних дій обвинуваченого були заподіяні закрита травма правої гомілки у вигляді перелому діафізу правої малогомілкової кістки в проксимальній третині зі зміщенням уламків, яка відповідно до висновку судової медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягло необхідність амбулаторного лікування в медичних закладах та порушення нормального життєвого ритму потерпілого, що свідчить про заподіяння потерпілому з вини обвинуваченого моральної шкоди.

Також судом враховується, що внаслідок ДТП відбулось порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, обумовлене необхідністю знаходження на амбулаторному лікуванні, що також призвело до труднощів у здійсненні підприємницької діяльності.

Обговорюючи доведеність позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн., а також наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову в цій частині у розмірі 30 000 тисяч гривень.

А в цілому позовні вимоги потерпілого задовольняються судом частково.

Крім того, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати в розмірі 1600 грн. за подання цивільного позову.

Таким чином, всього з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає стягненню грошові кошти в сумі 55372 грн. 85 коп.

Судові витрати по оплаті: судових автотехнічних та судово-медичної експертизи в загальному розмірі 4943 грн. 50 коп. також підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.4 ст. 174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

У зв'язку з тим, що за вироком до обвинуваченого не застосовується спеціальна конфіскація та обвинуваченому не призначено покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно, а саме на автомобіль «Аudi А6», д.н.з. НОМЕР_2, який накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва 05.05.2017 р.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 \один\ рік з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 \один\ рік.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначених основного та додаткового покарань на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_3 \ІПН: НОМЕР_1\ на користь потерпілого ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) 55372 грн. \п'ятдесят п'ять тисяч триста сімдесят дві\ гривні 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1) 4943 грн. \чотири тисячі дев'ятсот сорок три\ гривні 50 коп. на користь держави ( Отримувач УК у Дарницькому районі 24060300, р/р 31116115700003, МФО 820019, УДКСУ у Дарницькому районі м. Києва, код 38021179, банк одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві ).

Речовий доказ: автомобіль марки «Аudi А6», д.н.з. НОМЕР_2 - повернути обвинуваченому ОСОБА_3

Скасувати арешт на автомобіль Audi A6, номерний знак НОМЕР_2 VIN-НОМЕР_3, що належить зареєстрованій у Республіці Литва компанії «MB FLP CTP Hydraulics», який накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва 05.05.2017 р.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв