Ухвала суду № 71550090, 11.01.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/2358/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Кіян С.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12016250280000219, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 травня 2016 року, щодо застосування примусових заходів медичного характеру стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який народився у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше несудимого,

за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Походенка В.В.,

потерпілого – ОСОБА_2,

особи, щодо якої пропонується застосування примусових заходів медичного характеру – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_3,

законного представника – ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

У провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12016250280000219, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 травня 2016 року, щодо застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_1 за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до змісту вказаного клопотання в ході досудового розслідування встановлено, щоОСОБА_1 5 травня 2016 року у вечірній час, а саме близько 21:00, перебуваючи у домоволодінні, що розташоване за адресою: вул. Гагаріна, 48, с. Великі Канівці, Чорнобаївський район, Черкаська область, та належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5, імпульсивно реагуючи на поведінку останнього, переслідуючи раптово виниклий умисел на заподіяння смерті останньому, перебуваючи в стані неосудності, наніс останньому численні удари ногами та кулаками в область голови та тіла, після чого продовжуючи свої дії, взяв у кімнаті сапу та умисно наніс ОСОБА_5 численні удари гострою частиною сапи в область голови, в результаті чого останній лежав на підлозі без свідомості, а ОСОБА_1 взявши в руки дерев’яну палицю, встромив її в голову останнього, чим відповідно до висновку експерта № 05-8-02/116 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді травми голови з розтрощенням кісток склепіння та основи черепа, розчавлення головного мозку, рубаних ран, саден, синців голови, травми грудної клітки з переломами ребер справа, що призвело до смерті останнього.

За таких обставин дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).

В ході досудового розслідування проведено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта від 25 травня 2016 року№ 217, згідно з яким на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час ОСОБА_1 виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання на шизофренію параноїдальну, в періоді активного розвитку процесу, з актуальною психотичною галюцинаторно-маячною симптоматикою, що на думку комісії позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, унеможливлює його подальшу участь у слідчих діях та судовому засіданні. З огляду на особливості інкримінованих підекспертному дій, враховуючи характеризуючі його образ життя дані, особливості психопатологічної симптоматики, вираженість та декомпенсованість хворобливих змін емоційно-вольової сфери, мислення, грубі порушення критичних функцій, що супроводжуються актуальним афектно-забарвленим маренням, ОСОБА_1 виявляє клінічні ознаки активного типу суспільної небезпеки, у зв’язку з чим стосовно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з суворим типом нагляду.

З огляду на викладене пропонувалося застосувати стосовно ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим типом нагляду.

Разом з тим під час судового розгляду ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 липня 2017 року стосовно ОСОБА_1 призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу.

За результатами проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи складено висновок судово-психіатричного експерта від 31 серпня 2017 року № 169, відповідно до якого ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше й виявляє в теперішній час змішаний розлад особистості. ОСОБА_1 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_1 у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, може приймати участь у проведенні слідчих дій та судових засіданнях. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

У судовому засіданні у режимі відеоконференції у зв'язку з клопотанням захисника допитано експерта-доповідача у даній експертизі - ОСОБА_6, яка підтримала наданий комісією висновок у повному обсязі. Відповідаючи на запитання суду та учасників кримінального провадження, пояснила, що ОСОБА_1 під час проведення стаціонарної експертизи перебував у психіатричному закладі протягом місяця під цілодобовим наглядом, з ним неодноразово проводилися співбесіди, а також огляд іншими лікарями. Будь-якого медикаментозного лікування під час експертизи він не отримував і не потребував. За результатами екпертизи комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не був психічно хворим, ані на час скоєнння інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, ані на момент проведення експертизи. Вчинення інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння могло бути викликано сильним алкогольним сп'янінням, однак алкогольного психозу в нього не було. Наявний у ОСОБА_1 змішаний розлад особистості пояснила особливостями його характеру. З приводу служби ОСОБА_1 в зоні проведення антитерористичної операції і можливий вплив такої служби на його психічний стан пояснила, що наслідком у даному випадку може бути підвищена дратівливість або більш гостре реагування ОСОБА_1 на зовнішні подразнюючі фактори, а не зміна психічного стану.

Після допиту експерта прокурор просив суд закрити кримінальне провадження та повернути матеріали для проведення досудовго розслідування в загальному порядку.

ОСОБА_1, його захисник і законний представник, а також потерпілий підтримали прохання прокурора.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, врахувавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності або особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Частиною 3 цієї статті Кодексу встановлено, що не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» зазначено, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

З огляду на викладене суд приймає в основу судового рішення висновок судово-психіатричного експерта від 31 серпня 2017 року № 169, оскільки він складений за результатами саме стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи, не викликає сумнівів та є належним доказом у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 513 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 згідно з результатами стаціонарної судово-психіатричної експертизи на момент вчинення інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння був осудною особою, тобто міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також на теперішній час є осудною особою, тобто може усвідомлювати свої дії і керувати ними, приймати участь у судових засіданнях і є таким, що не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Застосований ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2017 року до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 503, 369-372, 512, 513 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Кримінальне провадження № 12016250280000219, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 травня 2016 року, щодо застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_1 за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - закрити.

Матеріали кримінального провадження № 12016250280000219, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 травня 2016 року, щодо застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_1 за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - повернути прокурору.

Застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Чубай