Постанова № 71549397, 09.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/14775/17 Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С.

Провадження № 22-ц/790/968/18 Суддя доповідач Кругова С.С.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О В.,ОСОБА_1,

секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу № 638/14775/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 4 жовтня 2017 року постановлену суддею Подус Г.С.,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 4 жовтня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, трикімнатна квартира загальною пл.. 67,8 м. кв., нежитлові приміщення за цією ж адресою XXI, XYI в літ. А 4, загальною пл. 67, 2 кв.м. та рухомого майна – автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 2005 року випуску державний номер НОМЕР_1, автомобіля Renault megane coupe 1996 року випуску державний номер НОМЕР_2, яке на праві власності належить ОСОБА_3 (м. Харків, вул. Ахсарова, б. 11-а, кв. 84).

Не погоджуючись з ухвалою ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, такою що винесена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову.

Суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не зазначив підстави обравши відповідний вид забезпечення позову у даній справі. Неповно досліджено обставини справи, упереджено, не об’єктивно і не всебічно розглянуто заяву про забезпечення позову, не встановлено всіх обставин для прийняття обґрунтованої та законної ухвали. Суд в ухвалі не обгрунтував ту обставину, що позивачем пропущено два строки на звернення до суду з відповідною заявою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить ухвалу суду залишити без змін.

В день розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач звернулась із заявою про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність ознайомлення нового адвоката з матеріалами справи і її хворобою.

Судова колегія не знайшла підстав для задоволення заяви, оскільки оскаржувана ухвала постановлена судом 4 жовтня 2017 року, апеляційну скаргу подано відповідачем 28 листопада 2017 року, апеляційне провадження відкрито 11 грудня 2017 року, судову повістку на 9 січня 2018 року відповідач отримала 28 грудня 2017 року, матеріали справи разом з апеляційною скаргою складають 42 аркуши, тобто відповідач мала можливість завчасно ознайомитись з матеріалами справи і звернутись до фахівців за правовою допомогою. Доказів хвороби і неявки адвоката з поважних причин , відповідач суду не надала.

Враховуючи вимоги ст.371 ЦПК України, що строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції - встановлено 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (11 грудня 2017 рорку) і лише у виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п’ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу, судова колегія дійшла висновку про необхідність розгляду справи в межах 30 денного строку до 11 січня 2018 року, оскільки відповідач з такою заявою до суду не зверталась.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Постановлюючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відчуження рухомого та нерухомого майна, суд виходив з того, що заявлений вид забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами.

З таким висновком суду, колегія суддів погоджується, з наступних підстав.

У відповідності до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та має з’ясовувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 2 623 718 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме АДРЕСА_2.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно умов договору позики укладеного 02.06.2010 року в якості забезпечення позову ОСОБА_3 передала в іпотеку вищезазначену кватиру і суд дійшов правильного висновку, що заявлений вид забезпечення позову щодо заборони відчуження квартири є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо повернення ОСОБА_3 ОСОБА_4 коштів за договором позики, матеріали справи не містять жодного належного доказу. Також відповідач не зазначила в апеляційній скарзі яким чином порушуються її права в результаті заборони відчуження, за умов, що вона не має такого наміру. Крім того, посилаючись на не співмірність заходів, відповідач не спростувала висновку суду, відповідної оцінки майна в межах позову не надала.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності не має правового значення при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки є підставою для відмови у задоволенні позову і вирішується під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд правильно дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду без змін.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 4 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 11 січня 2018 року.