Ухвала суду № 71547964, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/3859/17 Номер провадження 11-кп/786/247/18Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Маліченка В.В.

суддів Костенка В.Г., Нізельковської Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.

прокурора Гринь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури на ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2017 року , -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено подання начальника Крюківського міськрайонного відділу з питань пробації Північно – Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

та звільнено останнього від відбування покарання призначеного вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.05.2017 за ч.1 ст. 289 КК України у вигляді 3 років обмеження волі на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

На ухвалу суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду посилаючись на те, що ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі та фактично не відбуває покарання у виді 3 років позбавлення волі в установі виконання покарань, а тому до нього не може бути застосована ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки у закону не зазначено підстав для звільнення осіб, які не відбувають реального покарання.

Інші учасники кримінального провадження ухвалу районного суду не оскаржили.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_3 засуджений вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.05.2017 року за ст.289 ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік.

Підтверджується матеріалами провадження, зокрема копією свідоцтва про народження серії 1 – КЕ №224365 від 20.08.2015 року, наявність у засудженого малолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, щодо якого він не позбавлений батьківських прав.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі про неможливість застосування положень Закону України «Про амністію у 2016 році» до засудженого ОСОБА_3, оскільки останній уже звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а у Законі не зазначено підстав для звільнення осіб, які не відбувають реального покарання, на переконання колегії суддів, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на кримінальному процесуальному законодавстві.

Як зазначено у ст.10 Закону України «Про амністію в 2016 році» застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб,яких засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Виходячи із змістовного аналізу п.«а» ч.2 статті 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» дія цієї статті Закону поширюється й на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи викладене, засуджений ОСОБА_3 є суб’єктом Закону України «Про амністію в 2016 році» та підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні, а тому ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2017 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Маліченко

Судді Л.В. Нізельковська

ОСОБА_5