Ухвала суду № 71547852, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5096/17 Номер провадження 11-сс/786/12/18Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Гонтар А.А.

суддів Герасименко В.М., Захожая О.І.

з секретарем судового засідання Сорочинською І.В.

прокурора Гомлі А.С.

за участі

підозрюваного ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017170000000328 від 21.06.2017 року за апеляційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 5 грудня 2017 року

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвало задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017170000000328 від 21.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

на вилучені 2.12.2017 року речі, а саме: флеш-носій інформації «Transcend» об’ємом 1 GB; три тримачі для сім-карт ( 2 «Київстар» та 1 «Водафон»), стартовий пакет «Київстар» без сім-карти; мобільний телефон «Нокіа» imei: 355383003616266, з сім – картою оператора мобільного зв’язку «Водафон» +380504988997; мобільний телефон «Xiaomi» mi max IMEI:_1:562387034986495, IMEI:_2:562387034986495, з сім-картками операторів зв’язку «Київстар»+380672717297 та +80673222903 та коробкою до нього; мобільний телефон марки «Android One mi A1» з коробкою до нього, IMEI_1: 865181039957933, IMEI_2: 865181039957925, з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Київстар» + 380983178996; документи ТОВ «Фірма АЛЛЕГРО»; ноутбук марки «HР» модель «15-n225er» з зарядним пристроєм до нього; комп’ютер моноблок «HP seria номер 4 c s234018 f» з зарядним пристроєм до нього, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що органами досудового розслідування доведено, що вищевказане майно, яке вилучене під час проведення обшуку 2.12.2017 року, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існуванням розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, в ухвалі слідчого судді зазначено, що вилучене відповідно до протоколу обшуку від 2.12.2017 року майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно – відмовити.

При цьому вказує, що слідчий суддя не обґрунтував та не вмотивував своє рішення з приводу встановлення факту обґрунтованості письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, в частині значущості вилученого майна для забезпечення кримінального провадження та зокрема того, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вилучене майно є доказом злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, заперечення прокурора Гомлі А.С., слідчого Дударєва О.В., дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положення ч.2 ст.131 КПК України передбачає, що одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. п.1 ч.2 ст.170 КПК України зазначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону, при вирішенні клопотання про накладення арешту, слідчим суддею дотримано.

З наданих суду матеріалів вбачається, що наведені в клопотанні доводи слідчого про накладення арешту на вилучені під час санкціонованого обшуку речі, які знаходилось у володінні ОСОБА_2 та які в подальшому визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12017170000000328 від 21.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, перевірялись судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді та доводами прокурора, що вище перелічені речі на які накладено арешт, у розумінні ст. 98 КПК України є об’єктами, які зберігають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження та отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а отже являються речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Досліджуючи доводи клопотання про арешт майна, слідчий суддя врахував обставини кримінального провадження зазначені у та з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст.170 КПК України дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність арешту вказаного вище майна.

З метою запобігання пошкодженню майна, його перетворенню та відчуженню, що може перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування, потреби кримінального провадження виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

За цих обставин, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону та є обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями ч.2 ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 5.12.2017 року про накладення арешту – без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.А. Гонтар

Судді: М.В. Герасименко

ОСОБА_6