Рішення № 71546099, 11.01.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2662/17

провадження №: 2/398/335/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"11" січня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Соколової Р.І., за участі секретаря Лісовської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 12453 грн. 61 коп., яка виникла станом на 31 травня 2017 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 3 липня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту. Згідно умов договору банк надав відповідачу кредит в сумі 300грн. 00коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В свою чергу відповідач зобов’язався повернути банку кредитні кошти у строки передбачені кредитним договором згідно графіку платежів та сплатити відсотки за його користування та інші платежі визначені договором.

У зв'язку з тим що позичальник не виконує свої зобов’язання по кредитному договору виникла прострочена заборгованість, яка станом на 31 травня 2017р. складає 12453грн. 61коп. та складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 1492 грн. 00 коп.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 9892 грн. 39 коп.;

а також штрафів, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в розмірі:

- 500 грн. - фіксована частина,

- 569 грн. 22 коп. - процентна складова.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судові засідання, призначені на 1 листопада 2017 року та 4 грудня 2017 року та 11 січня 2018 року, не з’явилась. Повістки про виклик в судові засідання було направлено на адресу вказану в позовній заяві, а саме: с. Олександрівка Олександрійського району, вул.Зелена,82. При цьому, повістка про виклик в судове засідання, призначене на 4 грудня 2017 року, була отримана відповідачем, про що свідчить її підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а судова повістка про виклик в судове, призначене на 11 січня 2018р., повернулась на адресу суду. Крім того, згідно довідки відділу адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Кіровоградській області від 11 вересня 2017 року відповідач зареєстрована за вказаною адресою з 26 травня 2003 року.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Враховуючи викладене, відповідач вважається таким, що про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 липня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту. Згідно умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 300грн. 00коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв’язку з неналежним виконанням боржником договірних зобов’язань, станом на 31 травня 2017 року за кредитним договором від 3 липня 2014 року у останньої виникла основна заборгованість за кредитом в сумі 1492 грн. 00 коп. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 9892грн. 39 коп.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Про ознайомлення із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що 3 липня 2014 року розписалася у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Відтак, подавши заяву від 3 липня 2014 року, відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність угоди між сторонами підтверджується заявою позичальника, умовами та правилами надання банківських послуг, а сума заборгованості – її розрахунком станом на 31 травня 2017 року .

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, що передбачено ч.1 ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, на день розгляду справи з боку відповідача не надано доказів щодо виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками за користування кредитом відповідно до положень договору, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає задоволенню.

Окрім того, з ОСОБА_1 необхідно стягнути штрафи у розмірі:

- 500 грн. - фіксована частина,

- 569грн. 22 коп. - процентна складова.

У разі порушення боржником зобов’язання він, відповідно до ст. 549, 1050 ЦК України, зобов’язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг передбачено стягнення штрафу з позичальника при порушенні останнім строків платежів за будь-яким грошовим зобов’язанням більше ніж на 30 днів в розмірі 500грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 1492 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9892грн. 39 коп., а також штрафи в розмірі: 500 грн. (фіксована частина) та 569грн. 22коп. (процентна складова).

Згідно вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн. 00коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, ст. 141, ст.ст. 264, 265, 280 - 282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Олександрівка, вул.Зелена, 82) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 12453 (дванадцять тисяч чотириста п’ятдесят три) грн. 61коп. заборгованості за кредитним договором від 3 липня 2014 року та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.І. Соколова