Постанова № 71544017, 10.01.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/866/16-ц Головуючий у 1-й інст. Савицька Л. Й.

Категорія 57 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

Головуючого судді Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Ковальської Я.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 листопада 2017 року під головуванням судді Савицької Л.Й.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання недійсними кредитних договорів, -

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсними та скасувати в цілому договори про надання кредитних послуг за кредитними картками НОМЕР_1 від 06.05.2010 року та НОМЕР_2 від 27.02.2014 року, укладені між ним та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк), а також: анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг з інформацією за №1004081200152944587 та довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» від 06.05.2010 року; виписку з умов та правил, затверджену наказом від 06.03.2010 року за № С-11-2010-256; фото клієнта з продуктом від 27.02.2014 року та від 06.05.2010 року; довідку про зміну умов кредитування (ліміт), вимоги банку від 20.04.2016 року, 21.04.2016 року, 11.05.2016 року; відповідь на запит від 20.05.2016 року за №0525/8564 від 26.05.2016 року; повідомлення про заборгованість від 21.03.2017 року; довідку про дату відкриття та термін дії карток; розрахунок заборгованості за договором від 06.05.2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення кредитної заборгованості. В позові у цій справі Банк посилається на те, що між ними був укладений кредитний договір, за яким він повинен був сплачувати Банку кредитні кошти та відсотки за його користування. З повідомлення Банку йому стало відомо, що договором кредиту є заява по кредитній картці. Проте, при укладенні вказаного договору не було дотримано письмової форми. Також вважає, що положення, викладені у анкеті-заяві, щодо умов та правил кредитування, які чітко не зафіксовані на дату підписання договору, є несправедливими та недійсними. При цьому, Умови та Правила він не підписував, а значить безпосередньо з ними не знайомився. Тому вважав, що правочин який суперечить законодавству, є недійсним та не узгоджується з вимогами ЦК України щодо укладення договорів і статтями 18,19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсними кредитних договорів відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що Умови та Правила надання банківських послуг і Правила користування платіжною карткою не містять його підпису, а тому вважав, що не було жодних підстав відмовляти у визнанні умов договору несправедливими. На думку апелянта, суд не врахував, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а форма та зміст кредитного договору суперечать чинному законодавству.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2010 року ОСОБА_3 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Із змісту заяви вбачається, що вона разом із Пам'яткою клієнта, «Умовами та Правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами Банку» становить Договір про надання банківських послуг. В заяві також зазначено, що заявник ознайомився і згоден з умовами Договору, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Вказані обставини засвідчені особистим підписом заявника (а.с.100-104). Власноручність підпису позивачем не заперечується.

Вказаний договір укладений між сторонами шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне обслуговування фізичних осіб.

06.05.2010 року ОСОБА_3Г було видано кредитну картку НОМЕР_1 зі строком дії до 28.02.2014 року та встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн., який в подальшому було збільшено до 10 000 грн.

27.02.2014 року у зв`язку із закінченням строку дії картки НОМЕР_1, в рамках раніше укладеного договору, ОСОБА_3 була видана кредитна картка НОМЕР_2 зі строком дії до 31.12.2017 року (а.с. 103,104,105).

Із змісту довідки №CIS8DGDQQ281URJ від 21.03.2017 року вбачається, що за позивачем рахується заборгованість за кредитною карткою "Універсальна" НОМЕР_2 в розмірі 26 839 грн.40 коп. (а.с.136).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що підстав для визнання недійсним кредитного договору немає.

При цьому судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

За кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК).

Згідно зі ст.525,526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно з ч.1 ст.207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Крім того, кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю (ст. 1055 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, для визначення питання, чи укладено кредитний договір, необхідно встановити такі обставини: досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору (мета, сума і строк кредиту); умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

В даному випадку судом встановлено, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» була особисто заповнена позивачем та підписана ним. Кредитні кошти були надані позичальнику та використовувалися ним протягом тривалого часу. Цих обставин позивач не заперечує. Зазначене дає підстави вважати, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов кредитування.

Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови), які надані Банком (а.с.152-163) та діяли на час виникнення спірних правовідносин і з якими відповідно до поданої анкети-заяви ознайомлений та був згоден позивач, визначено, що порядок здійснення платіжних операцій з використанням картки, а також порядок отримання кредиту регулюється чинним законодавством України, нормами міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International, даним договором, Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку (п. 2.1.1.2.7).

Істотні умови обслуговування по кредитній карті позначаються в довідці про умови кредитування, що є невід'ємною частиною при оформленні кредитної картки та регулює тривалість пільгового періоду, розмір обов'язкового щомісячного платежу і тарифів по кредитній картці (п. 2.1.1 Умов).

Згідно п. 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг Банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта і заяві, підписанням якої клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата одержання картки, зазначена у заяві.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на момент укладання договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.19 цього Закону, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За наведених обставин та із врахуванням того, що форма і зміст кредитного договору не суперечать закону, позичальником була підписана анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами - договором про надання банківських послуг, що повністю відповідає положенням ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" та "Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затвердженим постановою Правління національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року, сам позивач визнав факт отримання кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, вимоги позивача про визнання недійсними довідок, виписки, фотографій, письмових повідомлень, розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки не є правочинами в розумінні положень ст.202 ЦК.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають та обумовлені переоцінкою доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів апеляційним судом не встановлено.

Оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 12.01.2018 року.