Рішення № 71542528, 11.01.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5947/14-ц

Провадження № 2/0182/25/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.01.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Скоробогатової А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2110, командира військової частини А 2110 підполковника ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2110, командира військової частини А 2110 підполковника ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Пізніше позовні вимоги двічі уточнювались.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на наступне.

Згідно наказу № 315 від 30 червня 2014 року «Про звільнення стрільця загону ВОХОР військової частини А2110 ОСОБА_1», він був звільнений з роботи 1 липня 2014 року за систематичне без поважних причин невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає цей наказ і наказ № 139 від 30 червня 2014 року про його звільнення незаконними, як і всі накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, оскільки він обов'язки, покладені на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та законодавством, виконував. У вищевказаному наказі № 315 від 30 червня 2014 року містяться посилання на наступні накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган: наказ від 28 червня 2014 року, наказ від 19 червня 2014 року, наказ від 19 червня 2014 року наказ від 25 червня 2014 року, наказ від 25 червня 2014 року, наказ від 26 червня 2014 року. У наказі № 235 від 28 травня 2014 року вказано, що 6 травня 2014 року він у встановлений час до роботи не приступив, прийшовши біля одинадцятої години ранку. Він порушив пункт Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників військової частини А 2110 та пункт 5.2 колективного договору. Вказаним наказом йому було оголошено догану. 06 травня 2014 року він прийшов на роботу о 8 годині ранку, але його не допустив до роботи начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 та командир військової частини А 2110 ОСОБА_3 Після цього він підійшов до командира військової частини та зажадав від нього письмову відмову в допуску до роботи. Командир йому письмову відмову не надав. Він знаходився на території військової частини до 11 години, після чого пішов додому, оскільки знаходитись і далі на території військової частини не було ніякого сенсу, бо після 10 години його б до вартового приміщення не допустили. Його робота як стрільця полягає в охороні та обороні об'єктів військової частини А 2110, в несенні служби у варті, для чого він повинен пройти необхідні процедури, визначені п.3.2 та п.4.2 Інструкції, які починаються о 8 годині 30 хвилин. В 11 годин його б ніхто до вартового приміщення не допустив, оскільки він не пройшов зранку всі необхідні процедури і не був включений до постової відомості, яка оформлюється до 10 години. Тим більше, що в 11 годину зміни вартових вже змінились, тобто стара зміна повернулась, а нова зміна заступила в караул і вартові пішли на пости. Згідно «Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних Сил України», затвердженої наказом Міністерства оборони України № 103 від 29.02.2012 року, визначається порядок щодо організації вартової служби воєнізованою охороною (далі – ВОХОР) та забезпечення єдності принципів і методів їх роботи стосовно виконання покладених на вартову службу завдань. Охорона та оборона об'єктів з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій Збройних Сил України організовуються з метою забезпечення надійного зберігання озброєння, ракет, боєприпасів, військової техніки та інших матеріальних засобів, а також режимних приміщень (зон, територій), що розташовані на цих об'єктах, та недопущення проникнення на об'єкти, що охороняються, сторонніх осіб. Тривалість несення вартою служби 12 або 24 години. До складу варти призначаються вартові, контролери контрольно-пропускних пунктів, оператор з технічних засобів охорони - з числа стрільців. У варту забороняється призначати осіб, які не пройшли випробування, спеціальної підготовки (спеціального навчання), перевірки рівня знань з охорони праці і проведення вступного інструктажу, не засвоїли матеріальної частини зброї та правил поводження з нею, а також хворих. Заступник начальника загону (команди) ВОХОР зобов'язаний проводити інструктаж осіб, які заступають у варту. Працівники ВОХОР, призначені на службу, прибувають за 30 хвилин до розводу варт (крім днів, коли проводяться заняття зі спеціальної підготовки) у спеціально встановлене начальником підрозділу ВОХОР місце. Начальник варти, перевіривши прибуття всіх стрільців, що заступають для несення служби у варту, складає постову відомість. Після складання постової відомості начальник варти супроводить особовий склад варти до медичного пункту військової частини. Під час проведення огляду лікарем (фельдшером) визначається стан здоров'я, а за необхідності перевіряється частота пульсу та вимірюється артеріальний тиск особового складу варти. За результатами огляду черговим лікарем (фельдшером) військової частини робиться висновок щодо допуску особового складу до несення служби у варті, про що робиться запис у постовій відомості. Особи, визнані непридатними за станом здоров'я до несення служби у варті, замінюються. Після перевірки готовності варт до несення служби особовий склад новопризначеної варти ВОХОР у супроводі начальника загону (команди), а за його відсутності - заступника начальника загону (команди) допускається до вартового приміщення для отримання зброї і боєприпасів у кімнаті для зберігання зброї. Про допуск вказаного особового складу до вартового приміщення начальником варти робиться відповідний запис у постовій відомості. Зброя особовому складу варти для несення служби у варті видається начальником загону (команди), а за його відсутності - заступником начальника загону (команди). У наказі № 287 від 19 червня 2014 року було вказано, що він був відсутній на роботі протягом усієї робочої зміни з 10-00 год. 10.06.2014 року до 10-00 год. 11.06.2014 року без поважних причин. У якості виправдовувального документу ним було надано судову повістку до Нікопольського міськрайонного суду про його участь у судовому засіданні 10.06.2014 року на 9-00 год. по справі 182/3605/14-ц. Ця судова повістка не містить часу його перебування у судовому засіданні. Незважаючи на вимогу командира військової частини, він відмовився від звернення до Нікопольського міськрайонного суду для уточнення часу перебування у судовому засіданні, про що складено відповідний акт. Тому, для врахування відсутності на робочому місці, береться до уваги розклад роботи Нікопольського міськрайонного суду: з 8-00 до 17-00 год. Таким чином, він вчинив грубе порушення пунктів 4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку та пункту 5.2. Колективного договору, а також вимоги Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 29.03.2012 року № 103, та ст.139 КЗпП України. Вказаним наказом йому було оголошено догану. Насправді він порушень вищевказаних нормативних актів не вчиняв, Правила внутрішнього трудового розпорядку та Колективний договір не порушував. Він перебував у Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області приблизно з 9 години до 10 години 10 червня 2014 року у справі за його позовом до військової частини А 2110 про визнання незаконними та скасування наказів відповідача про його переміщення. Він завчасно (за тиждень до судового засідання) попередив начальника загону ВОХОР ОСОБА_4 про судове засідання. І кожен день до дня судового засідання нагадував ОСОБА_4, що 10 червня 2014 року він повинен з’явитись до суду. Таким чином, відповідач повинен був своєчасно замінити його на іншого стрільця, оскільки відповідач був завчасно обізнаний про його відсутність вранці 10 червня 2014 року (саме у час підготовчих дій до караулу та заступлення в караул). Оскільки, згідно з Інструкцією, його робота як стрільця полягає в охороні та обороні об'єктів військової частини А 2110, в несенні служби у варті, для чого він повинен пройти необхідні процедури, визначені п.3.2 та п.4.2 Інструкції, які починаються о 8 годині 30 хвилин. В 11 годин його б ніхто до вартового приміщення не допустив, оскільки він не пройшов зранку всі необхідні процедури і не був включений до постової відомості, яка оформлюється до 10 години. У наказі № 288 від 19 червня 2014 року вказано, що 14 червня 2014 року він відмовився проходити медичний огляд; був відсутній на теоретичному та практичному інструктажі варти; був відсутній на внутрішньому розводі добового розводу та варти; не приступив до виконання службових обов'язків. Свої дії він пояснив не включенням його начальником варти до постової відомості. Таким чином, він вчинив грубе порушення вимог п.4.3 та п.5.1 Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 29.03.2012 року № 103, та ст.139 КЗпП України. Вказаним наказом йому було оголошено догану. 14 червня 2014 року він прийшов на роботу о 8 годині ранку. Начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 та начальник нової зміни супроводили його одного для проходження медичного огляду, хоча його повинні були включити у постову відомість та супроводити на медичний огляд у складі зміни, яка заступає в караул. Від проходження медичного огляду він не відмовлявся. До проведення інструктажів його не допустив начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 Він разом із начальником нової зміни (зміни № 1) ОСОБА_5 також не допустив його до розводу добового наряду та варти військової частини А 2110. У наказі № 298 від 25 червня 2014 року вказано, що 18.06.2014 року о 8-00 год. він відмовився від проходження медичного огляду. Відповідно до абз.2 п.4.2. Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 29.03.2012 року № 103, після складання постової відомості, начальник варти супроводить особовий склад варти до медичного пункту військової частини. Під час проведення огляду лікарем (фельдшером) визначається стан здоров'я, а за необхідності перевіряється частота пульсу та вимірюється артеріальний тиск особового складу варти. За результатами огляду черговим лікарем (фельдшером) військової частини робиться висновок щодо допуску особового складу до несення служби у варті, про що робиться запис у постовій відомості. Особи, визнані непридатними за станом здоров'я до несення служби у варті, замінюються. Таким чином, проходження медичного огляду є обов'язковим, а відмова від проходження медичного огляду є грубим порушенням Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України. Крім того, він був відсутній під час проведення теоретичного та практичного інструктажів, які проводились 18.06.2014 року з 8-30 до 9-20 год., а також 18.06.2014 року о 9-30 год., був відсутній під час розводу добового наряду та варти військової частини А 2110, що також є грубим порушенням Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України. Вказаним наказом йому було оголошено догану. 18 червня 2014 року він прийшов на роботу о 8 годині ранку. Начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 та начальник нової зміни супроводили його одного для проходження медичного огляду, хоча його повинні були включити у постову відомість та супроводити на медичний огляд у складі зміни, яка заступає в караул. Від проходження медичного огляду він не відмовлявся. До проведення інструктажів його не допустив начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 Він разом із начальником нової зміни (зміни № 1) ОСОБА_5 також не допустили його до розводу добового наряду та варти військової частини А 2110. У наказі № 306 від 25 червня 2014 року вказано, що 22 червня 2014 року о 8-00 год., він відмовився від проходження медичного огляду. Відповідно до абз.2 п.4.2. Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 29.03.2012 року № 103, після складання постової відомості, начальник варти супроводить особовий склад варти до медичного пункту військової частини. Під час проведення огляду лікарем (фельдшером) визначається стан здоров'я, а за необхідності перевіряється частота пульсу та вимірюється артеріальний тиск особового складу варти. За результатами огляду черговим лікарем (фельдшером) військової частини робиться висновок щодо допуску особового складу до несення служби у варті, про що робиться запис у постовій відомості. Особи, визнані непридатними за станом здоров'я до несення служби у варті, замінюються. Таким чином, проходження медичного огляду є обов’язковим, а відмова від проходження медичного огляду є грубим порушенням Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об’єктах Збройних сил України. Крім того, він був відсутній під час проведення теоретичного та практичного інструктажів, які проводились 22.06.2014 року з 8-30 до 9-20 год., а також 22.06.2014 року о 9-30 год.; був відсутній під час розводу добового наряду та варти військової частини А 2110, шо також є грубим порушенням Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України. Вказаним наказом йому було оголошено догану. 22 червня 2014 року він прийшов на роботу о 8 годині ранку. Начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 та начальник нової зміни супроводили його одного для проходження медичного огляду, хоча його повинні були включити у постову відомість та супроводити на медичний огляд у складі зміни, яка заступає в караул. Від проходження медичного огляду він не відмовлявся. До проведення інструктажів його не допустив начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 Він разом із начальником нової зміни (зміни № 1) ОСОБА_5 також не допустили його до розводу добового наряду та варти військової частини А 2110. У наказі № 310 від 26 червня 2014 року вказано, що 26.06.2014 року о 8-00 год., він відмовився від проходження медичного огляду. Відповідно до абз.2 п.4.2. Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 29.03.2012 року № 103, після складання постової відомості, начальник варти супроводить особовий склад варти до медичного пункту військової частини. Під час проведення огляду лікарем (фельдшером) визначається стан здоров'я, а за необхідності перевіряється частота пульсу та вимірюється артеріальний тиск особового складу варти. За результатами огляду черговим лікарем (фельдшером) військової частини робиться висновок щодо допуску особового складу до несення служби у варті, про що робиться запис у постовій відомості. Особи, визнані непридатними за станом здоров'я до несення служби у варті, замінюються. Таким чином, проходження медичного огляду є обов'язковим, а відмова від проходження медичного огляду є грубим порушенням Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України. Крім того, він був відсутній під час проведення теоретичного та практичного інструктажів, які проводились 26.06.2014 року з 8-30 до 9-20 год., а також 26.06.2014 року о 9-30 год., був відсутній під час розводу добового наряду та варти військової частини А 2110, що також є грубим порушенням Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об'єктах Збройних сил України. Вказаним наказом йому було оголошено догану. 26 червня 2014 року він прийшов на роботу о 8 годині ранку. Начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 та начальник нової зміни супроводили його одного для проходження медичного огляду, хоча його повинні були включити у постову відомість та супроводити на медичний огляд у складі зміни, яка заступає в караул. Від проходження медичного огляду він не відмовлявся. До проведення інструктажів його не допустив начальник загону ВОХОР ОСОБА_4 Він разом із начальником нової зміни (зміни № 1) ОСОБА_5 також не допустили його до розводу добового наряду та варти військової частини А 2110. Вважає всі вищевказані накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності незаконними. Оскільки накази є незаконними і підлягають скасуванню, його звільнення з роботи також є незаконним, оскільки, згідно п.3 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Таким чином, накази про його звільнення (наказ № 315 від 30 червня 2014 року «Про звільнення стрільця загону ВОХОР військової частини А 2110 ОСОБА_1» та наказ № 139 від 30 червня 2014 року є незаконними і підлягають скасуванню. Крім того, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2014 року (яке набуло чинності 23 березня 2015 року) були визнані незаконними та скасовані накази про його переміщення, які зобов’язували його ставати до роботи у певні групи у певні календарні дні на протязі з 1 квітня 2014 року до 9 червня 2014 року. Протягом останніх 5 років і до 1 квітня 2014 року його постійне місце роботи було у групі № 3 загону воєнізованої охорони військової частини А 2110. Рішенням суду було встановлено, що весь особовий склад воєнізованої охорони військової частини А 2110 був умовно розподілений на 4 групи та він був закріплений за 3 групою, що підтверджується наказом командира військової частини А 2110 від 25 листопада 1999 року за № 299. Починаючи з 1 квітня 2014 року, наказами командира військової частини А 2110 його постійно переміщували у зв’язку із службовою необхідністю на постійну роботу до іншої групи того ж підрозділу. Всі ці накази були судом скасовані. Таким чином, він не повинен був виходити на роботу у ті дні, які вказані в наказах про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки з 1 квітня 2014 року поновлюється його попереднє місце роботи (група № 3), а у всі дні, за які йому було оголошено догани, він виходив у 1 групу. У кожній групі свій графік виходу на роботу, відмінний від інших груп. Таким чином, всі дні, за які йому було оголошено догани (6 травня 2014 року, 10 червня 2014 року, 14 червня 2014 року, 18 червня 2014 року, 22 червня 2014 року, 26 червня 2014 року) були його неробочими днями, в які він не повинен був виконувати обов'язки, покладені на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. В зв»язку з цим звернувся до суду і просить визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини А 2110 № 315 від 30 червня 2014 року «Про звільнення стрільця загону ВОХОР військової частини А2110 ОСОБА_1». Крім того, визнати незаконними та скасувати накази командира військової частини А 2110 № 235 від 28 травня 2014 року, № 287 від 19 червня 2014 року, № 288 від 19 червня 2014 року, № 298 від 25 червня 2014 року, № 306 від 25 червня 2014 року, № 310 від 26 червня 2014 року.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнала, вважає, що звільнення позивача відбулось згідно чинного законодавства, оскільки позивач повинен був з”явитись на місце служби у визначений графіком час, а не вирішувати самостійно є сенс чекати, залишаючись на роботі чи немає. В судовому засіданні пояснила, згідно своїх письмових заперечень, що 01.06.1999 року ОСОБА_1 був прийнятий стрільцем 2 класу у воєнізовану охорону військової частини А2110. 26.08.2008 року переведений на посаду стрільця загону воєнізованої охорони. ОСОБА_1 систематично порушував трудову дисципліну, за що був неодноразово притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказами командира військової частини А 2110 № 235 від 28.05.2014 року, № 287 від 19.06.2014 року, № 288 від 19.06.2014 року, № 298 від 25.06.2014 року, № 306 від 25.06.2014 року, № 310 від 26.06.2014 року. Наказом командира військової частини А 2110 № 315 від 30.06.2014 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади, відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне без поважних причин невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Окремо ОСОБА_1 звертався до суду з позовною заявою до військової частини А 2110 про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень (справа № 182/2755/15-ц). Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 року по справі № 182/2755/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12.07.2017 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Таким чином, накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності № 235 від 28.05.2014 року, № 287 від 19.06.2014 року, № 288 від 19.06.2014 року, № 298 від 25.06.2014 року, № 306 від 25.06.2014 року, № 310 від 26.06.2014 року, які стали підставою для прийняття рішення про звільнення позивача з посади стрільця воєнізованої охорони, були визнані судом законними та залишені в силі. Вважає безпідставними посилання позивача на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року по справі № 182/3605/14-ц за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2110, яким були скасовані накази командира військової частини А 2110 про переміщення ОСОБА_1 з однієї групи воєнізованої охорони до іншої, оскільки на вказане рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року по справі № 182/3605/14-ц ОСОБА_1 посилався при обґрунтуванні позовних вимог по справі № 182/2755/15-ц. В рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 року по справі № 182/2755/15-ц, в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12.07.2017, судами було надано правову оцінку посиланням позивача на рішення суду від 29.12.2014 року по справі № 182/3605/14-ц. Суди прийшли до висновку, що ОСОБА_1 повинен був виходити на роботу та виконувати свої трудові обов’язки. Тому просять залишити позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А 2110 по справі № 182/5947/14-ц без задоволення.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Згідно з п.4 ст.36 КЗпП України, однією з підстав розірвання трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу (ст.40, 41 КЗпП України).

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно з п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках... прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено в судовому засіданні, 01.06.1999 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий стрільцем 2 класу у воєнізовану охорону військової частини А 2110 (а.с.5-6). 26.08.2008 року він був переведений на посаду стрільця загону воєнізованої охорони (а.с.5-6). Наказом командира військової частини А 2110 № 139 від 30.06.2014 року позивач був звільнений з роботи 01.07.2014 року за систематичне без поважних причин невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.4).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що знаходитись на території військової частини довше, ніж до 10 години, йому не було ніякого сенсу, бо після 10 години його б до вартового приміщення не допустили, оскільки дані висновки позивача нічим не доведені, крім його власних припущень.

Крім того, суд не може погодитись з висновком позивача про те, що для врахування відсутності його на робочому місці в день розгляду його чергової справи в суді, береться до уваги розклад роботи Нікопольського міськрайонного суду: з 8-00 до 17-00 год., оскільки судова повістка, яку він отримав, не містить часу його перебування у судовому засіданні.

Відповідно до п.13.1 Змін та доповнення до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді в редакції Наказу Державної судової адміністрації № 176 від 27.12.2012 року, після розгляду справи, матеріалів кримінального провадження, або відкладення їх на інший час, на прохання осіб, які викликані до суду та приймали участь у судовому засіданні, на судовій повісці чи судовому повідомленні відмічається час їх явки та час залишення суду, завіряється цей запис підписом секретаря судового засідання та відбутком відповідного штампа суду.

Тобто, якби позивач звернувся до секретаря судового засідання з проханням відмітити час його перебування в суді (судовому засіданні), повістка містила б вищевказані дані. Тому відсутність даних про перебування позивача в приміщенні суду або в судовому засіданні на бланку судової повістки свідчить лише про небажання позивача оформити повістку належним чином, щоб мати можливість не виходити на роботу та посилатись на свою відсутність на робочому місці як на поважну причину.

Крім того, суд вважає вимоги позивача про скасування наказів № 235 від 28.05.2014 року, № 287 від 19.06.2014 року, № 288 від 19.06.2014 року, № 298 від 25.06.2014 року, № 306 від 25.06.2014 року, № 310 від 26.06.2014 року такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач ОСОБА_1 вже окремо звертався до суду з позовною заявою до військової частини А 2110 про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень (справа № 182/2755/15-ц). Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 року по справі № 182/2755/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12.07.2017 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Таким чином, накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності № 235 від 28.05.2014 року, № 287 від 19.06.2014 року, № 288 від 19.06.2014 року, № 298 від 25.06.2014 року, № 306 від 25.06.2014 року, № 310 від 26.06.2014 року, які стали підставою для прийняття рішення про звільнення позивача з посади стрільця воєнізованої охорони, були визнані судом законними та залишені в силі (а.с.29-41, 56-58).

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях відповідача порушень чинного законодавства і вважає, що звільнення позивача відбулось з дотриманням трудового законодавства і підстав для скасування наказів та поновлення його на попередньому місці роботи немає.

Оскільки суд не знаходить підстав для поновлення позивача на попередньому місці роботи, то й немає підстав і для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також для стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.36, 40, 41, 42, 49-2, 231-233 КЗпП України, ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, Пленумом Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини А-2110, командира військової частини А-2110 підполковника ОСОБА_3 про поновлення на роботі та скасування наказів – відмовити в повному обсязі з підстав необґрунтованості.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м.Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_7