Ухвала суду № 71541877, 12.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/15333/17

Провадження № 2/201/701/2018

УХВАЛА

про забезпечення позову

12 січня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву про забезпечення зустрічного позову відповідача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Бабенко Хорсе та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Бабенко Хорсе про визнання договору іпотеки недійсним. 11 січня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 Бабенко Хорсе та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Одночасно із подачею зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1, також подав до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить заборонити суб’єктам державної реєстрації речових прав, в тому числі державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам тощо, проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідно до зустрічної позовної заяви, позивач за зустріним позовом просить звернути стягнення на зазначену квартиру, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 09.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним №346. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що незважаючи на невиконане зобов’язання за договором іпотеки та договором позики про повернення грошових коштів, які були передані за договором позики, крім заборони про відчуження, встановленої на підставі договору іпотеки, на майно, яке є предметом іпотеки, за цивільними спорами, які існують між ОСОБА_2 Бабенко Хорсе та ОСОБА_3, накладено декілька арештів та заборон на відчуження. Ці дії перешкоджають заявнику звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку з чим він не може звернути стягнення на предмет іпотеки та поновити свої цивільні права. Позивач за зустрічним позовом вважає, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 Бабенко Хорсе зробили штучний цивільний спір з метою неповернення грошових коштів та зробити йому перепони для реалізації іпотечного майна, недобросовісно користуючись своїми процесуальними правами. На це вказує й той факт, що з боку позивача за первісним позовом та його дружини до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська подано декілька аналогічних позовів, у тому числі й позов по даній справі, в яких вони намагаються накласти арешт на спірну квартиру, яка на справді є предметом іпотеки. Продовження таких дій створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення. Усунення такої загрози можливе шляхом вжиття зазначених заходів забезпечення позову, а тому є поважні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у в порядку статті 149 ЦПК України.

Дослідивши подану заяву та додані докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, у зв’язку із тим, що розгляд справи здійснюється за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до норм ч.2 ст. 149 ЦПК України «Забезпечення позову допускається, як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду».

Крім того, ч.3ст.150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

При задоволені заяви про забезпечення позову, суд повинен також враховати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В даному випадку предметом спору за зустрічним позовом, що виник між сторонами, є звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, на яку вже накладено декілька арештів, незважаючи на заборону її відчуження. Предметом спору за первісним позовом у цій же справі є визнання зазначеної іпотеки недійсною.

Відповідно до ст.1 закону «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов’язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов’язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов’язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов’язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов’язання (взаємні права та обов’язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов’язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов’язанням).

Виконання забезпечувального зобов’язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов’язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 5 ст.3 закону «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 ЦК).

Статтею 23 закону «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач за зустріним позовом, є співмірними із заявленими позовними вимогами та мають бути задоволені.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-153,260,353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити суб’єктам державної реєстрації речових прав, в тому числі державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам тощо, проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв’язку з забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала на підставі частини першої статті 157 Цивільного процесуального кодексу України підлягає негайному виконанню з дня її проголошення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя