Ухвала суду № 71540848, 12.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

12.01.2018 Київ К/9901/4623/17 826/16039/16 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №826/16039/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.05.2017 позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.11.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2017 без змін.

Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №826/16039/16.

Суддя Вищого адміністративного суду України Приходько І.В. під час перевірки касаційної скарги на відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) встановила, що касаційна скарга подана з порушенням частини третьої цієї статті (касаційна скарга не підписана представником податкового органу), а також частини п'ятої цієї статті (до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору). Інших недоліків в оформленні касаційної скарги не виявлено.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Приходько І.В. від 12.12.2017 зазначена касаційна скарга була залишена без руху з вищезазначених підстав з наданням скаржнику строку для усунення недоліків - до 02.01.2018.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Шипуліну Т.М.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На адресу суду касаційної інстанції скаржником надіслано клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на неможливість виконати вимоги частини п'ятої статті 213 Кодексу щодо надання документу про сплату судового збору, з огляду на обмежене фінансування з державного бюджету.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною п'ятою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з вимог касаційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Податковим органом не надано доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України у справі №826/16039/16. Відповідачем також не надано доказів, які б підтверджували відсутність фінансової можливості здійснити сплату судового збору та надати суду касаційної інстанції відповідний документ про таку сплату у встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк.

Крім того, скаржником не зазначено в який строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.

Відповідач також не зазначив про причини неможливості усунути недоліки касаційної скарги, встановлені ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, в частині надання підписаної скаржником касаційної скарги.

На момент постановлення даної ухвали вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 про залишення касаційної скарги без руху не виконано.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121, 332, підпунктом 12 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №826/16039/16.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №826/16039/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - повернути.

3. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М.Шипуліна