Ухвала суду № 71539935, 04.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2018 року

м. Київ

справа № 303/4575/16-ц

провадження № 61-1486ск17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ № 2142 м. Мукачево, про визнання права власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 05 жовтня 2014 року він придбав у ОСОБА_5 автомобіль марки GEELY, НОМЕР_2, легковий седан, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. На підтвердження обставин купівлі-продажу автомобіля відповідач видав йому розписку про отримання від нього 45 тис. грн, а також передав йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля. Договір купівлі-продажу автомобіля між ними не був оформлений належним чином з певних об'єктивних та суб'єктивних причин. На даний час у нього виникла необхідність перереєструвати вказаний транспортний засіб на своє ім'я.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_4 просив визнати розписку від 05 жовтня 2014 року дійсним та виконаним договором купівлі-продажу вказаного автомобіля; визнати його добросовісним набувачем спірного автомобіля та визнати за ним право приватної власності на нього.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано розписку, видану ОСОБА_5 05 жовтня 2014 року ОСОБА_4, дійсним та виконаним договором купівлі-продажу автомобіля марки GEELY, НОМЕР_2, легковий седан, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем вказаного автомобіля та визнано за ним право приватної власності на цей автомобіль.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

14 грудня 2017 року ОСОБА_4подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року, в якій просив скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до положень пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції станом на 05 жовтня 2014 року, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори

купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби тощо.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин й норму, що їх регулює, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що видача ОСОБА_5 05 жовтня 2014 року ОСОБА_4 розписки про отримання грошових коштів у розмірі 45 тис. грн. та надання ОСОБА_4 повноважень володіти, користуватися і розпоряджатися транспортним засобом не свідчить про укладення договору купівлі-продажу автомобіля між сторонами, а тому відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).

Разом з тим, ОСОБА_4 власником спірного автомобіля на підставі розписки не став (автомобіль залишається зареєстрованим у за ОСОБА_5), а тому доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що право на позов у порядку статті 392 ЦК України у нього виникло у зв'язку з накладенням арешту на спірний автомобіль у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів із ОСОБА_5 (виникла ознака оспорення права), є необґрунтованими.

Не становлять підставу скасування оскаржуваного судового рішення й доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального закону при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, оскільки оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального бюджету України належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ № 2142 м. Мукачево, про визнання права власності на автомобіль за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

В.С. Висоцька

С.Ю. Мартєв