Постанова № 71537209, 10.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Бартащук Л.П.

№22-ц/796/1172/2018 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №369/9735/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Немировської О.В.,

за участю секретаря Федорчук Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А

У серпні 2015 року ПАТ Комерційний банк «Правекс-Банк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У мотивування вимог посилався на те, що 02 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено Кредитний договір № 796-025/04Р.

В якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між ним та ОСОБА_4 укладений Договір поруки № 796-025/04Р від 02 вересня 2004 року, з терміном дії до 02 вересня 2017 року.

Він виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, проте позичальник порушив умови договору в результаті чого, станом на 16.07.2015 року, утворилася заборгованість в розмірі 43 294,12 доларів США

Враховуючи наведене, просило суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість в розмірі 43 294,12 доларів США, що складається з: кредиту, в тому числі, простроченого - 14 750,00 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 11 906,35 доларів США ; відсотків за користування кредитом, в тому числі прострочених - 8 889,93 доларів США; пені за несвоєчасне погашення відсотків - 7 747,84 доларів США.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року позов ПАТ Комерційний банк «Правекс-Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за Кредитним договором №796-025/04Р від 02.09.2004р. в сумі 43 294, 12 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» по 1 827, 00 грн. судового збору з кожного.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 09 березня 2016 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Судом не було належним чином досліджено матеріали справи, а саме положення наданого банком Кредитного договору та розрахунок заборгованості, який було зроблено згідно до положень останнього,

Зауважує, що у порушення вимог ч.1, п.5, ч.3, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» банком було включено положення п.9.1. до Кредитного договору та відповідно до якого здійснено розрахунок, а саме розрахована вимога щодо сплати споживачем пені в розмірі 19654.19 дол. США, яка становить непропорційно велику суму компенсації від суми заборгованості за кредитом - 23639,93 дол. США.

Таким чином, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, судом, в порушення вимог закону, не застосоване правило ч.3 ст. 551 ЦК України.

Звертає увагу також на те, що судом не застосовано норму п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, оскільки період розрахунку пені (по відсотках) позивачем здійснено за період з 13.06.2006 року по 16.07.2015 року, період розрахунку пені (по кредиту) - з 11.03.2005 року по 16.07.2015 року, а до суду він звернувся лише - 22 серпня 2015 року, тому пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 02 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», укладено Кредитний договір № 796-025/04Р (а.с.9-14).

У відповідності до п. 1.1. Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 29 900,00 доларів США для споживчих цілей.

Згідно п. 1.2. Кредитного договору Кредит надається Позичальникові у строк з 02.09.2004 року до 02.09.2014 року зі сплатою 14 % відсотків річних.

В якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 укладений Договір поруки № 796-025/04Р від 02 вересня 2004 року, у п.4.1. якого визначено, що термін дії договору поруки - до 02 вересня 2017 року (а.с.107-108).

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Сторонами не заперечується, що банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі, проте позичальник умови договору належним чином не виконав.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором станом на 16.07.2015 року, становить 43 294,12 доларів США, що складається з суми простроченого тіла кредиту - 14 750,00 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 11 906,35 доларів США; відсотків за користування кредитом, в тому числі прострочених - 8 889,93 доларів США; пені за несвоєчасне погашення відсотків - 7 747,84 доларів США (а.с.15-17).

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності даного розрахунку в частині заборгованості по тілу кредиту та відсотках, тому суд апеляційної інстанції вважає його належним та достатнім доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідачів. Відповідач не погоджується лише з нарахованою сумою пені.

Судом апеляційної інстанції, не беруться до уваги посилання представника ОСОБА_2 не те, що банком, в порушення вимог ч.1, п.5, ч.3, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» було включено положення п.9.1. до Кредитного договору, оскільки даний пункт є несправедливим на його думку, так як відповідачем не було заявлено зустрічного позову про визнання договору в цілому чи його частини недійсним, та судом першої інстанції дана вимога не розглядалася й рішення з цього приводу відсутнє, тому суд апеляційної інстанції в силу норм закону позбавлений можливості вирішувати питання про відповідність п.9.1. Кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що у вимогах про усунення порушень основного зобов'язання за Кредитним договором, які були надіслані позичальнику та поручителю, зазначено пеню по тілу кредиту -1449.00 дол. США та пеню по відсотках кредиту -1324.00 дол. США, тобто загальна сума штрафних санкцій у вигляді пені по тілу кредиту та відсотках складає - 2773.00 дол. США. Разом з тим, розрахована Банком заборгованість по штрафним санкціям (пені) за період з 19.03.2015 рому по 16.07.2015 року (за чотири місяця) збільшилась фактично у (сім) разів з 2773.00 дол. США до 19654.19 дол. США.

До суду апеляційної інстанції надано вимогу банку від 06.04.2015 року, адресовану ОСОБА_2, згідно якої станом на 19.03.2015 року пеня за несвоєчасне погашення кредиту становить 1449 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту - 1324 дол. США. (а.с.210)

Як вбачається з вимоги банку від 24.06.2015 року, адресованій ОСОБА_4 станом на 05 червня 2015 року нараховано суму пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту в розмірі 18275, 30 дол. США. (а.с.25)

У вимозі від 20.04.2016 року, адресованій ОСОБА_2 зазначено, що станом на 18.04.2016 року пеня за порушення умов договору становить 23938,33 дол. США. (а.с.152)

За розрахунком, наданим банком, судом апеляційної інстанції, перевірено суму нарахованої пені по тілу кредиту та відсотках за період з вересня 2004 року по 16 липня 2015 року та встановлено, що за вказаний період нараховано пеню по тілу кредиту в розмірі 11944,35 дол. США, тоді як в позові банк просить стягнути пеню по тілу в розмірі 11906,35 дол. США, та пеню по відсотках в сумі 7780,02 дол. США, тоді як в позові банк просить стягнути пеню по відсотках в розмірі 7747,84 дол. США, а всього згідно розрахунку заборгованості нараховано пеню в розмірі 19724,37 дол. США, а в позові 19654,19 дол. США.

Зазначений розрахунок кореспондується з сумами пені, зазначеними у вимогах банку від 24.06.2015 року (18275,13 дол. США) та від 20.04.2016 року (23938,33 дол. США).

Щодо вимоги банку від 06.04.2015 року, адресовану ОСОБА_2, згідно якої станом на 19.03.2015 року пеня за несвоєчасне погашення кредиту становить 1449 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту - 1324 дол. США (а.с.210), а всього 2773 дол. США, то вона спростовується наданим позивачем розрахунком, згідно якого пеня по тілу та відсотках станом на квітень 2015 року не може бути меншою ніж 17000 дол. США і цю обставину відповідачі не спростували.

Щодо неналежного повідомлення відповідачів слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції неодноразово надсилалися відповідачам повістки на судові засідання, зокрема: 1) на судове засідання, призначене на 01.10.2015 року, дані повістки повернулися без вручення адресату за закінченням терміну зберігання (а.с.50-53); 2) на судове засідання, призначене на 29.10.2015 року, дані повістки також повернулися за закінченням терміну зберігання (а.с.59-62); 3) на судове засідання, призначене на 23.12.2015 року, повістки, адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повернулися за закінченням терміну зберігання (а.с.78-79,85-86); 4) на судове засідання, призначене на 03.02.2016 року, дані повістки повернулися без вручення за закінченням терміну зберігання (а.с.94-97); 5) на судове засідання, призначене на 17.02.2016 року відповідачам були надіслані телеграми, проте вони також не були вручені, оскільки квартира була зачинена, адресати по повідомленню за телеграмою не звертаються (а.с.92-93); 6) на судове засідання, призначене на 09.03.2016 року відповідачам повторно були надіслані телеграми, проте вони знову не були вручені, оскільки квартира була зачинена, адресати по повідомленню за телеграмою не звертаються (а.с.102-105).

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про відсутність в матеріалах справи даних про його належне повідомлення про час і місце судового засідання знайшли своє підтвердження.

В свою чергу, п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частини першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З огляду на те, що справу розглянуто судом за відсутності відповідачів, не повідомлених належним чином про дату, час і місце засідання суду й ОСОБА_2 обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, рішення підлягає скасуванню, а посилання відповідача на пропуск строку позовної давності до вимоги про стягнення пені є обґрунтованим, тому заява про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про можливість застосування строку позовної давності судом апеляційної інстанції, про яку просить в апеляційній скарзі ОСОБА_2, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_2 не був повідомлений про час та місце розгляду справи судом і це є безумовною підставою для скасування судового рішення за доводами його апеляційної скарги.

Наведене свідчить про те, що в результаті неотримання повідомлення суду про час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені і колегія суддів вважає, що це є підставою для захисту порушеного права відповідача шляхом задовлення його клопотання про застосування строку позовної давності в стадії розгляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Як встановлено вище позивач звернувся з даним позовом 27.08.2015 року та просив стягнути пеню по тілу за період з 11.03.2015 року по 16.07.2015 року, та пеню по відсотках за період з 13.06.2006 року по 16.07.2015 року, тоді як мав би заявити вимогу про стягнення пені за період 27.08.2014 року по 27.08.2015 року.

У силу ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи те, що банк в суді першої інстанції вимоги не уточнював, тому підлягає стягненню пеня за період з 27.08.2014 року по 16.07.2015 року.

З наданого суду апеляційної інстанції розрахунку пені за зазначений період вбачається, що сума пені по тілу кредиту становить 3992,28 дол. США, сума пені по відсотках становить 2405,93 дол. США.

Посилання ОСОБА_2 на необхідність застосування ч.3 ст.551 ЦК України є необґрунтованим з огляду на таке.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що за змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

З розрахунку заборгованості вбачається, що сума кредиту, в тому числі простроченого становить - 14750 дол. США, тоді як пеня за несвоєчасне погашення кредиту, в межах строку позовної давності - 3992,28 дол. США; відсотки за користуванням кредиту, в тому числі прострочені - 8889,93 дол. США, тоді як пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 2405,93 дол. США.

Враховуючи те, що розмір неустойки за тілом кредиту та відсотками не перевищує самого розміру заборгованості за тілом та відсотками, тому правило, передбачене ч.3 ст.551 ЦК України застосуванню не підлягає, оскільки підстави для зменшення розміру пені відсутні.

Крім того, стягнення пені в доларах не суперечить вимогам закону з огляду на таке.

Відповідно статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказану обставину, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.9.1. Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом, або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.2. даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

У п.1.2. договору визначено, що кредит надається позичальнику строком з 02 вересня 2004 року до 02 вересня 2004 року зі сплатою 14 % річних.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

За таких обставин, з відповідачів на користь банку в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту - 14 750,00 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 3992,28 доларів США; відсотки за користування кредитом, в тому числі прострочених - 8 889,93 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 2405,93 доларів США, а всього 30038,14 дол. США, що за курсом Національного Банку України станом на 10.01.2018 року становить 847171,67 грн.

Колегія суддів відмовила ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, оскільки позивач порушував питання про призначення експертизи для визначення розміру пені, що підлягає стягненню в межах строку позовної давності.

Матеріали справи містять достатньо даних для визначення розміру пені, що підлягає стягненню судом без висновку експерта з цього питання.

Колегією суддів проаналізовані і додаткові угоди, які сторони укладали за даним договором. З їх змісту вбачається, що вони були враховані при визначені розміру заборгованості за кредитним договором і апеляційна скарга не містить посилань на те, що наданий позивачем суду розмір заборгованості не відповідає тим сумам, які ним погашалися.

ОСОБА_2 не погоджується лише з тим, що суд не застосував строк позовної давності при вирішенні питання про стягнення пені та не зменшив суму заборгованості згідно ст. 551 ЦК України.

Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення вимог банку та стягненню з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 30038,14 доларів США.

Відповідно частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем при подачі позову заплачено судовий збір у розмірі 3654 грн., тому з урахуванням пропорційності задоволених вимог з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь банку підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви по 1267,60 грн. з кожного.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, тому з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1230,68 грн.

Керуючись статями 258, 559, 551, 549 ЦК України, статями 13,141, 367, 368, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за Кредитним договором №796-025/04Р від 02.09.2004 року в сумі 30038,14 доларів США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» по 1267,60 грн. судового збору з кожного.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1230,68 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 січня 2018 року.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

О.В. Немировська