Рішення № 71537195, 12.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2018 року № 826/20447/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 серпня 2016 року № 7087-17 на загальну суму 300 203,06 грн. та рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 вересня 2016 року № 1965/26-59-17-01-14 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України та зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, яким донараховано суму грошового зобов'язання вважається відкликаним, а тому Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправно надіслано вимогу про сплату боргу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576, Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міндоходів України від 10 жовтня 2014 року № 572, та зазначив, що податковий борг в розмірі 300 203,06 грн. є узгодженим, а тому контролюючим органом правомірно надіслано вимогу про сплату боргу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

25 серпня 2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано та направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкову вимогу № 7087-17 про сплату боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 300 203,06 грн., з якого: за основним платежем - 239 754,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 60 448,61 грн.

14 вересня 2016 року заступником начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 1965/26-59-17-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 7 грудня 2016 року № 13126/Л/99-99-17-01-14 залишено без змін податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25 серпня 2016 року № 7087-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 14 вересня 2016 року № 1965/26-59-17-01-14 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 1 листопада 2016 року № 7071/Л/26-15-17-02-17, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 16 листопада 2016 року б/н - без задоволення.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89 статті 89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Як встановлено під час розгляду справи, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 300 203,06 грн., згідно податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 8 лютого 2016 року № 00029212-01.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не погоджуючи з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 8 лютого 2016 року № 00029212-01 оскаржив його в адміністративному порядку та в подальшому до суду.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 20 квітня 2016 року № 3101/Л/26-15-10-02-16 скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 8 лютого 2016 року № 00029212-01 в частині грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 750,05 грн. (основний платіж - 600,04 грн., штрафні санкції - 150,01 грн.), в іншій частині залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18 лютого 2016 року (вхідний № Л/87/ФОП-08 від 22 лютого 2016 року) - задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 826/247/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкової вимоги, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та з огляду на встановлені у суді обставини, суд зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний був сплатити нараховану суму грошового зобов'язання до 5 серпня 2016 року.

Враховуючи несплату позивачем суми боргу, суд приходить до висновку про правомірність вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу від 25 серпня 2016 року № 7087-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14 вересня 2016 року № 1965/26-59-17-01-14.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача відносно того, що податкове повідомлення-рішення від 8 лютого 2016 року № 00029212-01 вважається відкликаним, а тому відсутні підстави для стягнення податкового боргу, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1. статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Разом з тим, пунктом 60.4. статті 60 ПК України встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Доказів прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, з урахуванням зменшеної суми грошового зобов'язання, згідно рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20 квітня 2016 року № 3101/Л/26-15-10-02-16, суду не пред'явлено, відповідно податкове повідомлення-рішення від 8 лютого 2016 року № 00029212-01 не вважається відкликаним. При цьому, правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 8 лютого 2016 року № 00029212-01 встановлено рішенням Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті наведеного суд зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві під час розгляду даної адміністративної справи доведено правомірність прийнятих оскаржуваних рішень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункт 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева