Рішення № 71537027, 12.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2018 року 09 год. 23 хв. № 826/16322/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києвіпро зобов'язання вчинити дії,-В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - відповідач), в якому з просив: зобов'язати відповідача вчинити дії та скасувати (зняти) арешт (обтяження) на все майно позивача, зокрема, скасувати (зняти) арешт (архівний запис): реєстраційний номер обтяження: 1382314, зареєстровано: 15.10.2004, 10:50:25 за №1382314 реєстратором: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, АДРЕСА_2. Підстава обтяження: Постанова, б/н, 10.07.2000, Районний відділ ДВС Мінського районного управління юстиції, вх. 573, Об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Додаткові дані: Архівний номер: НОМЕР_2, Архівна дата: 04.10.1999, Дата виникнення: 14.07.2000, № реєстра: 172, внутр. НОМЕР_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Ленінградського районного суду м. Києва по справі № 1-465 2000р. від 01 червня 2000 року його було засуджено до сплати штрафу у розмірі 510 грн. до бюджету. Зазначені суми у повному обсязі були ним сплачені, однак докази на підтвердження цього наразі не збереглись. В той же час, з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиному реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що накладено арешт на все його майно на підставі Постанови від 10 липня 2000 року Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції, що перешкоджає у розпорядженні його майном.

Відповідач у документах, надісланих до суду, посилався неможливість ідентифікації номеру виконавчого провадження та надання відповідних пояснень.

В судовому засіданні 21 листопада 2017 року позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

21 листопада 2017 року судом було ухвалено про перехід на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України до розгляду справи в прядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

20 травня 2016 року позивач звернувся до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою, в якій просив скасувати (зняти) арешт (архівний запис): реєстраційний номер обтяження: 1382314, зареєстровано: 15.10.2004, 10:50:25 за №1382314 реєстратором: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, АДРЕСА_2. Підстава обтяження: Постанова, б/н, 10.07.2000, Районний відділ ДВС Мінського районного управління юстиції, вх. 573, Об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Додаткові дані: Архівний номер: НОМЕР_2, Архівна дата: 04.10.1999, Дата виникнення: 14.07.2000, № реєстра: 172, внутр. НОМЕР_3.

При цьому посилався на те, що вироком Ленінградського районного суду м. Києва по справі № 1-465 2000р. від 01 червня 2000 року його було засуджено до сплати штрафу у розмірі 510 грн. до бюджету. Зазначені суми у повному обсязі були ним сплачені, однак докази на підтвердження цього наразі не збереглись. В той же час, з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиному реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що накладено арешт на все його майно на підставі Постанови від 10 липня 2000 року Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції, що перешкоджає у розпорядженні його майном.

У відповідь на заяву позивача відповідач листом від 10 серпня 2016 року б/н повідомив про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, оскільки згідно з п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25 грудня 2008 року № 2274/5, виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешту на майно боржника, знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиному реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого щодо суб'єкта станом на 24 листопада 2017 року майно позивача знаходиться під арештом з 15 жовтня 2004 року на підставі постанови б/н, 10.07.2000, Районний відділ ДВС Мінського районного управління юстиції, вх. 573.

Згідно листа відповідача від 10 серпня 2016 року б/н виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешту на майно боржника, знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.

В силу п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв до 05.10.2016 року) разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналогічні норми містяться і в Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, зокрема, в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідачем було знищено виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно позивача, у зв'язку з його завершенням, водночас без наслідків завершення такого виконавчого провадження, зокрема, зняття арешту з майна позивача, що є протиправним та наразі порушує права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та наявність факту знищеного виконавчого провадження, зокрема, постанови, на підставі якої було накладено арешт на майно позивача, суд з метою відновлення порушеного права позивача, дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача скасувати арешт нерухомого майна позивача.

На підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача усі понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. 2, ст. 7, ст.ст. 72 - 77, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, ст. 250, ст. 255, ст. 287, ст.ст. 292 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити

2. Зобов'язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1, накладений згідно постанови від 10 липня 2000 року б/н, Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції (вх. 573, реєстраційний номер обтяження: 1382314, зареєстровано: 15.10.2004, 10:50:25 за №1382314 реєстратором: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, АДРЕСА_2., Об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Додаткові дані: Архівний номер: НОМЕР_2, Архівна дата: 04.10.1999, Дата виникнення: 14.07.2000, № реєстра: 172, внутр. № НОМЕР_4.)

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 04210, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551,21 грн. за рахунок бюджетний асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 13а, код ЄДРПОУ 35018577).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя О.В. Дегтярьова