Рішення № 71536944, 09.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 січня 2018 року № 826/16296/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доКиївської міської радипровизнання протиправним та скасування рішення КМДА від 22.09.2016 р. № 19/1023

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради від 22.09.2016 р. № 19/1023 «Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м.Києві».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.10.2016 р. суддею Мазур А.С. відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.10.2017 р. суддею Васильченко І.П. справу прийнято до свого провадження.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо прийняття рішення про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі міста Києва.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, оскільки встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих відповідачу повноважень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки прийняте відповідачем рішення відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято з урахуванням принципів Європейської практики та відповідає суспільним інтересам.

В судовому засіданні 05.12.2017 р. за згодою сторін суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

22.09.2016 р. Київська міська рада прийняла рішення № 19/1023 "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м. Києві" відповідно до якого на підставі Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про благоустрій населених пунктів", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", рішень Київської міської ради від 29.12.2011 №1003/7239 "Про звернення депутатів Київської міської ради до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України" та 17.02.2015 №75/940 "Про звернення депутатів Київської міської ради до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України", постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян, а також реалізації у місті Києві державної політики щодо попередження вживання серед населення алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв і пива, визнання здоров'я людини найвищою соціальною цінністю та врегулювання правових відносин суб'єктів господарювання Київська міська рада вирішила обмежити суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, торгівлю алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом у стаціонарних об'єктах торгівлі торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години.

Зазначене рішення набуло чинності після його опублікування в газеті Київської міської ради «Хрещатик», випуск № 107 (1646) від 12.10.2016 р.

Позивач, який є власником тимчасової споруди в м.Києві, в якій ним здійснюється торгівля алкогольними напоями, вважаючи прийняте відповідачем рішення таким, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України).

Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону.

Відповідно до пп. 9 п. "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (надалі - Закон N 280/97-ВР) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з пп. 4 п. "б" ст. 30 Закону N 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Із наведених норм вбачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання.

Отже, реалізація повноважень органу місцевого самоврядування по забороні продажу алкогольних напоїв могла реалізовуватись тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів.

Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлено положеннями статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-BP (надалі - Закон № 481/95-BP).

Частиною 1 статті 15-3 названого Закону встановлено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особами, які не досягли 18 років; особам, які не досягли 18 років; у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); з торгових автоматів; на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; з рук; у невизначених для цього місцях торгівлі.

На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів (ч. 3 цієї статті).

Таким чином, місцева рада не має повноважень самостійно встановлювати постійну, а не на час проведення масових заходів, заборону продавати алкогольні, слабоалкогольні напої та тютюнові вироби, у тому числі на певних територіях чи у певні години доби.

Підпунктом 4 п. "б" ст. 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

За змістом вказаної норми виконавчі органи рад мають повноваження за погодженням з власниками встановлювати режим роботи об'єктів сфери обслуговування.

Проте, вказане повноваження стосується встановлення (лише за погодженням з власником) саме режиму роботи самого об'єкта сфери обслуговування, тобто розподілу робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року), але не встановлення заборони чи обмеження на продаж певних товарів.

Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно з частиною першою статті 19, частини третьої статті 18 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць (частина четверта статті 23, частина перша статті 31, частина перша статті 43 ГК України).

Отже, рішення прийнято відповідачем за відсутності відповідних повноважень та порушує право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, оскільки встановлює не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів та послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведена позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19 жовтня 2016 року справа К/800/54688/15 та постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 р. (номер в ЄДРСР 70326262).

В силу приписів ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу положень, визначених в ч. ч. 1, 2 ст. 73 названого Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, на підтвердження протиправності оскаржуваного рішення, позивачем надано в судовому засіданні постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.07.2017 р. по справі № 826/16071/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 р., якою визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 22.09.2016 №19/1023 "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м. Києві". Рішення набрало законної сили, а тому, на переконання суду, може вважатися достатнім доказом на підтвердження протиправності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, наявних в ній доказів, зважаючи на норми чинного законодавства, враховуючи висновки Верховного Суду України, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тоді як відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого рішення, у зв'язку із чим суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради від 22.09.2016 р. № 19/1023 «Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м.Києві».

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення Київської міської ради (вул.Хрещатик, 36, м.Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) від 22.09.2016 р. № 19/1023 «Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м.Києві».

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1 378,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м.Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141).

Зобов'язати Київську міську раду у відповідності до вимог ч. 1 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко