Рішення № 71536779, 10.01.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/680/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити дії.

Після неодноразових уточнень та зменшень позовних вимог в ході судового розгляду справи, позивач в судому засіданні 10 січня 2018 року просив суд визнати протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо не нарахування та виплати йому заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року згідно умов трудового договору, штатного розкладу та зобов’язати Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити йому надбавку в розмірі 50% за зазначений період в розмірі 1951,05 грн, а також зобов’язати відповідача виплатити йому компенсацію утрати частини заробітної плати в зв’язку з несвоєчасною її виплатою в розмірі 3640,66 грн, а всього стягнути з відповідача на свою користь 5591,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідачем при нарахуванні йому заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року неправильно нараховано заробітну плату за відпрацьовані робочі дні у вказані місяці, а саме: безпідставно не нараховано та не виплачено надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50%.

Також позивач вважає, що крім виплати недонарахованої заробітної плати, відповідач повинен виплатити йому компенсацію утрати частини невиплаченої заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» та статей 1, 2 Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків її виплати».

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечував та просив суд у їх задоволенні відмовити повністю. При цьому вказував, що оскільки надбавка за високі досягнення у праці є не обов'язковою виплатою, а стимулюючою, і в розпорядженні від 11 серпня 2014 року №73-ос «Про поновлення ОСОБА_1П.» її не було встановлено, то підстави для нарахування та виплати такої у спірний період були відсутні. Також зазначав, що оскільки з 21 серпня по 29 жовтня 2014 року позивач не виконував свої повноваження, то відповідно до умов Колективного договору надбавка в такому випадку не виплачується. Вказував і про безпідставність позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації утрати частини заробітної плати в зв’язку з несвоєчасною її виплатою.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 01 серпня 2003 року №45о/с ОСОБА_1 призначено з 01 серпня 2003 року на посаду заступника начальника відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації, начальника районної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з окладом 142 грн на місяць з присвоєнням йому 13 рангу державного службовця, як такого, що пройшов за конкурсом.

З 08 липня 2004 року згідно розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 08 липня 2004 року №36о/с ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації.

На підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 10 квітня 2012 року №48 о/с ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації. Цим же розпорядженням йому встановлено посадовий оклад згідно із штатним розписом. Вказано, що стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 10 квітня 2012 року становить 10 років 8 місяців 10 днів з виплатою надбавки за вислугу років 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг. Крім того, встановлено ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу в розмірі 50 відсотків за високі досягнення у праці з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років. Вказано проводити виплату в межах фонду оплати праці.

Згідно розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 09 квітня 2014 року №39 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 09 квітня 2014 року №39-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації з 10 квітня 2014 року. Стянуто з Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2014 року по 21 липня 2014 року включно.

У зв'язку із прийняттям указаної постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року, Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області прийнято розпорядження від 11 серпня 2014 року №73-ос про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації. Вказано приступити ОСОБА_1 до виконання обов’язків начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства 14 серпня 2014 року. Також зазначено про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2014 року по 09 травня 2014 року.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 20 серпня 2014 року №77-ос з метою перевірки достовірності фактів, зазначених у листі радника голови Чернівецької облдержадміністрації - заступника голови антикорупційної комісії Чернівецької області ОСОБА_5 від 31 липня 2014 року, стосовно ОСОБА_1 призначено службове розслідування.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21 серпня 2014 року №78-ос ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації з 21 серпня 2014 року до закінчення службового розслідування.

29 жовтня 2014 року складено ОСОБА_2 проведення службового розлідування.

Згідно розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31 жовтня 2014 року №93-ос ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31 жовтня 2014 року №93-ос «Про звільнення ОСОБА_1П.». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області з 01 листопада 2014 року. Зобов'язано Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2014 року по 18 червня 2015 року включно.

На підставі указаного рішення суду апеляційної інстанції відповідачем прийнято розпорядження від 13 травня 2016 року №73-ос, яким поновлено ОСОБА_1 з 01 листопада 2014 року на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області. Вказано приступити ОСОБА_1 до виконання обов’язків начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури з 16 травня 2016 року. Також зазначено про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2014 року по 18 червня 2015 року включно.

13 липня 2017 року ОСОБА_1, працюючи на посаді завідувача сектору з питань містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області, звернувся до голови Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області ОСОБА_6 із заявою про донарахування невиплаченої заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року, а також просив виплатити йому компенсацію утрати частини невиплаченої заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

Листом від 28 липня 2017 року №А-147 голова Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1 про безпідставність його вимог, викладених у заяві від 13 липня 2017 року. Тобто, відмовив у донарахуванні невиплаченої заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року та у виплаті компенсації утрати частини невиплаченої заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначає наступне.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень указаного визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, то вказана справа розглядалась за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Так, згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно наявних у справі матеріалів та визнавалось сторонами в судовому засіданні, у серпні 2014 року позивач відпрацював 5 робочих днів, а його заробітна плата становила 475,09 грн (351,00 грн – посадовий оклад, 17,50 грн – набавка за ранг державного службовця; 73,70 грн – надбавка за вислугу років, 32,89 грн - індексація заробітної плати); у вересні 2014 року позивач відпрацював 22 робочих днів, а його заробітна плата становила 1918,61 грн (1404,00 грн – посадовий оклад, 70,00 грн – набавка за ранг державного службовця; 294,80 грн – надбавка за вислугу років, 149,81 грн - індексація заробітної плати); у жовтні 2014 року позивач відпрацював 22 робочих днів, а його заробітна плата становила 1835,20 грн (1342,96 грн – посадовий оклад, 66,96 грн – набавка за ранг державного службовця; 281,98 грн – надбавка за вислугу років, 143,30 грн- індексація заробітної плати).

Як вбачається зі змісту заявлених вимог та підтверджувалось позивачем в судовому засіданні, ОСОБА_1, перебуваючи на державній службі у вказаний вище період фактично не погоджується з не нарахуванням та не виплатою відповідачем йому надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 50% за серпень, вересень, жовтень 2014 року та, у зв’язку з цим, з не виплатою компенсації утрати частини невиплаченої заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати.

Так, відповідно до положень статті 33 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 4 підпункту 1 «в» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.

Таким чином, встановлення керівником органу державному службовцю надбавки за високі досягнення у праці є його правом, а не обов’язком. При цьому наведеними нормами керівнику органу надано право самостійно визначити розмір указаної надбавки, який не може перевищувати 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.

Як вбачається з обставин справи, позивачу розпорядженням від 11 серпня 2014 року №73-ос, яким його було поновлено на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації, та на підставі якого в подальшому проводилась виплата заробітної плати, надбавка за високі досягнення у праці керівником органу не встановлювалась, відповідно, й її розмір не визначався.

Указане розпорядження від 11 серпня 2014 року №73-ос позивачем не оскаржувалось та є чинним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу за серпень, вересень, жовтень 2014 року надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50%.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дій Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року згідно умов трудового договору, штатного розкладу та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку в розмірі 50% за зазначений період в розмірі 1951,05 грн є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Крім цього, відмовляючи у задоволені указаної частини позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 5.5. Колективного договору, укладеного на 2012-2014 роки між головою Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області та профспілковим комітетом працівників районної державної адміністрації, до складу якої входив і позивач, передбачено встановлення надбавки до посадових окладів за високі досягнення у праці до 50 відсотків.

Згідно пункту 5.7. Колективного договору надбавки не виплачуються працівникам на час тимчасової непрацездатності, випробувального терміну, щорічної відпустки та відпусток: у зв’язку з вагітністю і пологами, по догляду за дитиною до 3-ох років і 6 років тощо.

Також, зважаючи на саму назву спірної надбавки, можна дійти висновку, що така встановлюється державному службовцю за його високі досягнення у праці, тобто за сумлінне та якісне виконання працівником своїх посадових обов’язків.

Водночас судом встановлено, що в період з 21 серпня 2014 року по 29 жовтня 2014 року позивач був відсторонений від виконання повноважень начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації.

В судовому засіданні позивач підтвердив зазначене, а також повідомив, що з 14 серпня 2014 року по 31 жовтня 2014 року він, перебуваючи на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації, фактично не виконував своїх посадових обов’язків.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50% за серпень, вересень, жовтень 2014 року.

Крім цього, вирішуючи спір у вказаній частині, судом також взято до уваги те, що за результатом проведеної управлінням Держпраці у Чернівецькій області у Кіцманській районній державній адміністрації Чернівецької області перевірки додержання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині додержання останньою законодавства про оплату праці ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2014 року по 05 вересня 2016 року не виявлено порушення щодо безпідставного не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці за серпень, вересень, жовтень 2014 року, про що свідчить наявний у справі ОСОБА_2 перевірки №24-09-34/307.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року згідно умов трудового договору, штатного розкладу та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку в розмірі 50% за зазначений період в розмірі 1951,05 грн.

Оскільки позовні вимоги про зобов’язання відповідача виплатити компенсацію утрати частини заробітної плати в зв’язку з несвоєчасною її виплатою в розмірі 3640,66 грн випливають та пов’язані із указаними вище позовними вимогами, які суд вважає безпідставними, то такі також задоволенню не підлягають.

Поряд з цим суд звертає увагу на такі норми права.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку його дія цього поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Враховуючи, що вимога про зобов’язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 3640,66 грн пов’язана із надбавкою за високі досягнення у праці за серпень, вересень, жовтень 2014 року, тобто не з раніше нарахованими і вчасно не виплаченими доходами, то позовні вимоги у цій частині є безпідставними й ґрунтуються на помилковому тлумаченні законодавства.

Згідно статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб’єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваних дій.

Відтак, заявлений ОСОБА_1 позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або через Чернівецький окружний адміністративний суд або безпосередньо до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 січня 2018 року.

Суддя О.П. Лелюк