Рішення № 71536724, 27.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року справа № 823/1549/17

15 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати:

- податкову вимогу № 6180 від 27.10.2011»

- рішення про опис майна у податкову заставу № 3105/23-01-23-01 від 30.12.2015;

- акт опису майна № 21 від 11.01.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно п.88.1 ст.81 Податкового кодексу України (далі – ПК України) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Проте позивач зазначає, що у нього відсутній податковий борг з податку на додану вартість, а також він не отримував податкової вимоги, в якій би визначалась сума податкового боргу, тому вважає, що акт опису майна, як і рішення про опис майна у податкову заставу прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечуючи проти позову, в письмових запереченнях наданих до матеріалів справи зазначила, що відповідно облікових даних державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області за позивачем рахується заборгованість з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб, тому начальником державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_4 прийнято відповідне рішення про опис майна у податкову заставу від 30.12.2015 № 3105/23-01-23-01. На підставі зазначеного рішення складено акт опису майна № 21 від 11.01.2016, в результаті чого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу від 12.01.2016 за № 15655628. Крім того, зазначила, що позивачу була сформована та направлена податкова вимога № 6180 від 27.10.2011, при цьому вказана обставина досліджувалась Черкаським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 823/2554/15. Тому, оскільки контролюючий орган приймаючи вказані рішення діяв відповідно до вимог Податкового кодексу України, то позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Відповідно до ст. 59 ПК України, позивачу була сформована та направлена податкова вимога форми «Ф» від 27.10.2011 № 6180. Дана вимога повернута на адресу відповідача у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Дана обставина, також встановлена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 у справі № 823/2554/15 за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, яка 22.12.2015 набрала законної сили.

Також матеріали справи встановлено, що податковим керуючим, призначеним ДПІ у м. Черкасах, на підставі рішення начальника ДПІ у м. Черкасах від 30.12.2015 № 3105/23-01-23-01 про опис майна у податкову заставу, проведено опис майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за результатом якого складено акт опису майна № 21 від 11.01.2016.

Проте, позивач вважаючи дії відповідача щодо здійснення опису майна протиправними, а рішення незаконними, такими, що порушують права та законні інтереси, звернувся за захистом їх до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Механізм застосування податкової застави органами фіскальної служби врегульовано приписами Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1841/24373, чинного на час винесення оскаржуваних рішень (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено підстави виникнення права на податкову заставу, зокрема абзацом 1 підпункту 89.1.1 вказаної статті, а також положеннями пункту 1.7 Порядку, передбачено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов'язку зі сплати грошових зобов'язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

Згідно пункту 1.8 Порядку день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційної системи, що ведеться органами доходів і зборів відповідно до законодавства.

З урахуванням положень статті 89 Податкового кодексу України, а також пункту 1.9 Порядку право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно пункту 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2.2 Порядку майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу. Податкова застава поширюється в першу чергу на майно, яке наявне у власності платника на момент складення акта опису, і лише у разі відсутності у платника достатніх для погашення боргу активів - на майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому. При цьому в другому випадку майно включається до акта опису лише тоді, коли воно фактично буде у власності платника, про що протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення від платника орган державної податкової служби приймає відповідне рішення.

Таким чином, право поширення податкової застави на майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, виникає у разі встановлення недостатності наявних у платника активів для погашення податкового боргу, проте право на включення такого майна до акта опису виникає не раніше, ніж таке майно буде створено (придбано) в натурі.

Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 30.12.2015 та складання акту опису майна від 11.01.2016 стала наявність у позивача податкового боргу, що підтверджується нижченаведеним.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2015, яка 22.12.2015 набрала законної сили, у справі № 823/2554/15 адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області задоволено частково. Стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 на користь бюджету через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області податковий борг в сумі 172 грн. 37 коп., що виник відповідно до податкових декларацій з ПДВ від 20.02.2015 у сумі 172 грн. та від 20.01.2015 на суму 0 грн. 37 коп. У задоволені решти позовних вимог державній податковій інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області щодо стягнення податкового боргу з податку на додану вартість відмовлено, оскільки будь-яких доказів наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості минулих періодів (за 2011 рік) суду не було надано.

Згідно облікових даних державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області у позивача станом на 30.12.2015 (дата прийняття рішення про опис майна у податкову заставу) була наявна заборгованість з податку на додану вартість у сумі 9 036 грн. 79 коп. та з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 194 грн. 73 коп. Заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 172 грн. 37 коп., стягнута з позивача на підставі рішення у справі № 823/2554/15, сплачена останнім лише 15.09.2016, що також підтверджується вказаними обліковими даними.

Разом з тим, не погоджується суд з твердженням представника відповідача щодо наявності податкового боргу позивача з податку на додану вартість, а саме в частині суми заборгованості, оскільки контролюючим органом в облікових даних не відображено рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 у справі № 823/2554/15 в частині суми податкового боргу з вказаного податку.

Проте, з’ясована обставина, не позбавляла контролюючий орган права на прийняття відповідного рішення щодо виникнення податкової застави, як способу забезпечення виконання обов'язку зі сплати грошових зобов'язань, у зв’язку із наявностю у платника непогашеного податкового боргу.

Оскільки, станом на 30.12.2015 - день винесення начальником ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області рішення про опис майна у податкову заставу № 3105/23-01-23-01, за позивачем обліковувався податковий борг по вказаним податкам, то суд вважає, що дане рішення є правомірним і скасуванню не підлягає, як і немає підстав для скасування акту опису майна від 11.01.2016 № 21, що прийнятий на підставі вказаного рішення.

Щодо тверджень позивача стосовно наявності податкового боргу та направлення податкової вимоги, то суду вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу у порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашається вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 ПК України).

Більше того, вказані обставини щодо виникнення податкового боргу та направлення податкової вимоги досліджувались під час прийняття рішення у справі № 823/2554/15 та відповідно до ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування під час розгляду даної справи, а тому відсутні підстави і для визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 6180 від 27.10.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 – відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 09.01.2018.