Рішення № 71536206, 11.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3876/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Ухвалою суду від 28.07.2017 року відкрито провадження по справі.

У судовому засіданні 08.08.2017 року, за клопотанням позивача (уточнення до позову) залучено до участі у справі Офіс великих платників податків ДФС, який згідно пункту 1 Положення «Про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України» затвердженого Наказом ДФС України від 09.08.2017 року № 529 є територіальним органом Державної фіскальної служби України.

В обґрунтування позову, ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» вказує на те, що висновки в акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Окрім того, представник позивача зазначив, що по господарським операціям з контрагентами покупцями та постачальниками у березні, червні, липні, серпні, жовтні 2016 року наявні рішення судів, які набрали законної сили, та згідно яких, підтверджена реальність господарської діяльності позивача з контрагентами. Разом зтим, позивач вказує на те, що в нього наявна первинна документація по господарським операціям з контрагентами, а також докази руху активів. В свою чергу, позивач не поставлений в залежність від діяльності своїх контрагентів, отже прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання 14.12.2017 року прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання 14.12.2017 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Представник Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, 21.09.2017 року надав до суду письмові заперечення до позову, в яких зазначив, що посадовими особами Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з питань дотримання податвкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби України за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ОСОБА_1 кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 64479519 грн за 2016 рік; завищено показник рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2016 рік, витрати які не підтвердженні первинними документами у повному обсязі в сумі 11694744052 грн внаслідок чого завищені витрати, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів), бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1169474405,2 грн.; заниження податку па додану вартість і завищення від’ємного значення податку на додану вартість.

За результатами перевірки був складений акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, в ході перевірки було встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» купувало сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника, кукурудзи) у відповідних постачальників та у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість з вартості придбаної сільськогосподарської продукції, щодо якої відсутня інформація щодо транспортування (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні), відсутні сертифікати якості зернових, відсутні документи складського обліку зернових, що у сукупності усіх чинників ставить під сумнів реальність придбання товарів, у кожній з податкових накладних встановлено порушення її заповнення, чим порушено Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 року №1307, що на думку перевіряючих та представника відповідача не дає позивачу право відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені у накладних.

Отже, представник Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають нормам діючого законодавства, прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України (в редакції від 03.08.2017 року), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Суд зазначає, що на момент розгляду справи в порядку письмового провадження 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції. Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 року.

Необхідно зазначити, що 18.12.2017 року від представника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС надійшли додаткові пояснення по справі, в яких він вказує на те, що не погоджується з розглядом справи в порядку письмового провадження, оскільки є необхідність допиту свідків – перевізників та водіїв. Суд критично оцінює таку думку представника відповідача викладену у додаткових поясненнях по справі, оскільки, а ні під час розгляду справи, а ні після рішення суду про розгляд справи в порядку письмового провадження, від представника відповідача не надходило відповідного клопотання про необхідність допиту свідків, в порядку та формі, які визначені приписами КАС України. Відтак, представника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, під час розгляду цієї справи, не було обмежено в користуванні його процесуальним правом заявити відповідне клопотання про допит свідків, проте останній, таким не скористався.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

У період з 20.02.2017 р. по 13.03.2017 р. Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДФС на підставі направлень, відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ОСОБА_1 кодексу України, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2017 року по справі № 757/1280/17-к щодо проведення позапланової документальної перевірки на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ОСОБА_1 кодексу України податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування за період з 2014-2016 роки, згідно Наказу ОВПП ДФС № 258 від 10.02.2017 року про організацію проведення документальної виїзної позапланової перевірки, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з питань дотримання податвкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби України за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік.

За результатами перевірки був складений акт перевірки від 20.03.2017 № 13/28-10-4913/19349403, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 03.04.2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов’язанням 34606510 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 17303255 грн.;

від 03.04.2017 року №0003164913, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобовязанням 64479520 грн. Та за штрафними (фінансовими) санкціями 32239760 грн.;

від 03.04.2017 року №0003174913, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 13379352 грн.

Позивач отримавши вказані рішення відповідача, оскаржив їх до суду.

Суд зазначає, що оскаржувані позивачем рішення, прийняті контролюючим органом не правомірно та без урахування приписів чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Під час здійснення перевірки, відповідачем встановлено та зазначено в акті перевірки, що у перевіряємому періоді ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» купувало сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника, кукурудзи) у відповідних постачальників та у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість з вартості придбаної сільськогосподарської продукції, щодо якої відсутня інформація щодо транспортування (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні), відсутні сертифікати якості зернових, відсутні документи складського обліку зернових, що у сукупності усіх чинників ставить під сумнів реальність придбання товарів, у кожній з податкових накладних встановлено порушення її заповнення, чим порушено Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 року №1307, що на думку перевіряючих та представника відповідача не дає позивачу право відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені у накладних.

В висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст 14, пп. 134.1.1 п 134.1 ст. 134, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п 44.1. п. 44.3 статті 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст.198 ОСОБА_1 кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаатею 2 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.78.1.4 п. 78.1 ст.78 ОСОБА_1 кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої підстави: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ОСОБА_1 кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 ОСОБА_1 кодексу України платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ОСОБА_1 кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ОСОБА_1 кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ОСОБА_1 кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 ОСОБА_1 кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ОСОБА_1 кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.5 ст.198 ОСОБА_1 кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

За приписами п.200.4 ст. 200 ОСОБА_1 кодексу України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання – передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. судом касаційної інстанції наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Тобто, з наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використанні їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті податку на додану вартість) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Так, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 р.р. перевіряючими встановлено заниження суми значення об’єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 358219554 грн. за 2016 р. та заниження суми податку на прибуток на загальну суму 64479519 грн. за 2016 рік.

Перевіркою повноти визначення доходу від будь якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 р.р., перевіряючими встановлено його завищення на загальну суму 811 254 850,85 грн. за 2016 рік по контрагентам покупцям ПАТ «Київхліб», ТОВ «Агрофуд», ТОВ «АПК Агроресурс», ТОВ «Зпк «Інзерноекспорт», ТОВ «Іст Оілс Україна», ТОВ «Олімпекс купе інтернешнл», ТОВ «Фоззі-Фуд».

Як вбачається з Акту перевірки, основними підставами для висновку щодо порушень податкового законодавства у частині формування доходів стало те, що ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» у 2016 році включило до складу доходу вартість реалізованої сільгосппродукції на загальну суму без урахування податку на додану вартість 811 254 850,85 грн. по вищезазначеним покупцям, і відносно якої відсутня інформація про транспортування, відсутні сертифікати якості зернових, довіреності, відсутні документи складського обліку зернових; що у сукупності всіх чинникі в ставить під сумнів реальність придбання та реалізацію товарів.

Також, як вбачається з Акту, за результатами аналізу інформаційної бази «Єдиний реєстр податкових накладних» перевіряючими встановлено, що у деяких Постачальників, а саме ТОВ «Брукс Компані», ТОВ «Вестем ЛТД», ТОВ «Кредо Промстрой», ТОВ «Берген альянс», ТОВ « Сорвел інвест», ТОВ «Стейл плюс», ТОВ «Еверант актів», ТОВ « Адріа компані», СПД «ОСОБА_2В.», ПП «Альфа лайт-кор», ТОВ «Зентайм», ПП «Аеропостач», ТОВ «Леонлайн», ТОВ «Абаріс інвест», ТОВ «Арт світ стар», ТОВ «Макселон» придбання насіння соняшника, кукурудзи за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 не встановлено.

Таким чином, за висновком перевірячих, оскільки реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» відсутня, Товариством, в порушення пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ОСОБА_1 кодексу України завищено показник рядку 2000 Звіту про фінансові результати «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» за період 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 811254 850,85грн., а саме по періодам: за II квартал 2016 року - 158125490,0 грн, за ІІІ квартал 2016 року - 189573 633,30 грн, за IV квартал 2016 року - 463555 727,55грн.

Окрім того, встановлені порушення ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ОСОБА_1 кодексу України завищено показник рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2016 рік витрати які не підтвердженні первинними документами у повному обсязі в сумі 1169474405,2 грн внаслідок чого завищені витрати, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1169474405,2 грн., а саме по періодам: 2 квартал 2016 року -366981664,40 грн, 3 квартал 2016 року -330497850, 80грн, 4 квартал 2016 року- 471994890 грн.

Так, позивачем у 2016 році включено до складу витрат вартість придбаної сільськогосподарської продукції на загальну суму без податку на додану вартість НОМЕР_4, 2 грн. від контрагентів постачальників ТОВ «Брукс Компані», ТОВ «Вестем ЛТД», ТОВ «Кредо Промстрой», ТОВ «Берген альянс», ТОВ «Сорвел інвест», ТОВ «Стейл плюс», ТОВ «Еверант актів», ТОВ «Адріа компані», СПД «ОСОБА_2В.», ПП «Альфа лайт - кор», ТОВ «Зентайм», ТОВ «Леонлайн», ТОВ «Абаріс інвест», ТОВ «Арт світ стар», ТОВ «Макселон», ТОВ «Альфа лайт-кор», ТОВ «Олімпекс купе інтернешнл», ТОВ «Тавант», ТОВ «Берхард», ТОВ «Едлін», ТОВ «Санолта», ТОВ «Верноншиппінґ», ПП «Сказкин», ТОВ «ОСОБА_3 Коммодіті», ТОВ «Аров Плюс», ТОВ «Оптімус Прайд», ТОВ «Інта буд Трейдінг», ТОВ «Невалайн», ПП «Неоформ», ТОВ «Торгова Група «Ерідан», ТОВ «Вірконс» Корпорейшн», ТОВ «Академ-Планінг», ТОВ «Лепер», ТОВ «Агротехменеджмент», ТОВ «Космополіт Груп», ПП «Гуверласт», ПП «Іонформс», ПП «Таймфоркс», ПП « Нуансе», ПП «Сунсет», ПП «Фултон», ПП «Флуріон», ПП «Оріос», ТОВ «Ваттек», ТОВ «Актинор», ТОВ «Ярманди Груп», ТОВ «Долорс», ПП «Імпортавто», ТОВ «Фермерське Об'єднання «Промінь», ТОВ «Віта-ВВ», ПП «ITC Ровер», ПП «Редголддер».

Згідно акту перевірки, на підтвердження придбання продукції у зазначених постачальників не було надано товарно-транспортні накладні, сертифікати якості зернових, довіреності, документи складського обліку зернових, що у сукупності усіх чинників ставить під сумніві реальність придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг).

Також, за результатами аналізу інформаційної бази «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що у деяких постачальників, а саме ТОВ «Брукс Компані», ТОВ «Вестем ЛТД» ТОВ «Кредо Промстрой», ТОВ «Берген альянс», ТОВ «Сорвел інвест», ТОВ «Стейл плюс», ТОВ «Еверант актів», ТОВ «Адріа Компані», СПД «ОСОБА_2В.», ПП «Альфа лайт - кор», ТОВ «Зентайм» ПП «Аеропостач», ТОВ «Деонлайн», ТОВ «Абаріс інвест», ТОВ «Арт світ стар», ТОВ «Макселон» придбання насіння соняшника, кукурудзи за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2016 р. не встановлено.

Таким чином, перевіряючими, зроблено висновок щодо обриву ланцюга постачання - «скрутку» (відсутність придбання насіння соняшника, кукурудзи).

Окрім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» у перевіряємому періоді до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту віднесено податок на додану вартість з вартості придбаної та реалізованої продукції, щодо якої відсутня інформація щодо транспортування, відсутні сертифікати якості зернових, довіреності, відсутні документи складського обліку зернових, що у сукупності усіх чинників ставить під сумнів реальність придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг).

На підставі викладеного перевіряючими зроблено висновок щодо заниження податку на додану вартість до сплати на 34606510 грн., а саме по періодам: листопад 2016 року - 14745843 грн, грудень 2016 року - 19860667 грн. та завищення від’ємного значення податку на додану вартість на суму 17316 991 грн., а саме по періодам:вересень 2016 року-13379 352грн, листопад 2016 року-3937639 грн.

Зазначений висновок зроблено по взаємовідносинам позивача з наступними контрагентами постачальниками- ТОВ «Невалайн», ТОВ «ОСОБА_3 Коммодіті», ПП «Неоформ», ТОВ «Оптімус Прайд», ТОВ «Інта буд Трейдінг», ПП «Сказкин», ТОВ «Аров Плюс», ТОВ «Торгова Група «Ерідан», ПП «Імпортавто», ТОВ «Фермерське Об'єднання «Промінь», ТОВ «Віта-ВВ», ПП «ITC Ровер», ПП «Редголддер», ТОВ «Ладан ком», ТОВ «Філто ОСОБА_3», ПП «Град-ОПТ-Індустріал».

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» є: Код КВЕД 01.63 Післяурожайна діяльність; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів (основний); Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших субєктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необєктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Висновки акту перевірки є необєктивними та зроблені без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У звязку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

При цьому суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Тому суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем показників податкової звітності.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про штучне формування податкових зобовязань позивача з його контрагентом ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу.

01.09.2015 набрав чинності Закон України № 655-VIII «Про внесення змін до ОСОБА_1 кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким заборонено контролюючим органам використовувати акт перевірки в якості підстави для висновків відносно взаємовідносин з контрагентами підприємства, в тому числі відпрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів, у випадку якщо податкове повідомлення-рішення не приймалося по результатам перевірки.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р., про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Присутні в акті перевірки висновки побудовані на припущеннях співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих, які при цьому безпідставно надані Підприємством первинні документи, самі по собі не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, припущенням перевіряючих є те, що купівля/продаж товарів позивачем не відбувалась, позаяк цей висновок ґрунтується виключно на відомостях баз даних податкового органу, щодо контрагентів позивача, без підтвердження цього належними та допустимими доказами та за відсутності дослідження реального руху товарів.

Суд також вважає за необхідносте дотримуватися позиції, вказаній у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами.

Вищий адміністративний суд України неодноразово зазначив у своїх рішеннях, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Перевіряючими не надано оцінки фактам, що придбані товари, обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар фактично не постачалися, в ході перевірки не встановлені.

Під час розгляду справи, позивачем надано до суду відповідну первинну документацію по господарським операціям з контрагентами покупцями ПАТ «Київхліб», ТОВ «Агрофуд», ТОВ «АПК Агроресурс», ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», ТОВ «Іст Оілс Україна», ТОВ «Олімпекс купе інтернешнл», ТОВ «Фоззі-Фуд» та постачальниками ТОВ «Брукс Компані», ТОВ «Вестем ЛТД», ТОВ «Кредо Промстрой», ТОВ «Берген альянс», ТОВ «Сорвел інвест», ТОВ «Стейл плюс», ТОВ «Еверант актів», ТОВ «Адріа компані», СПД «ОСОБА_2В.», ПП «Альфа лайт - кор», ТОВ «Зентайм», ТОВ «Леонлайн», ТОВ «Абаріс інвест», ТОВ «Арт світ стар», ТОВ «Макселон», ТОВ «Альфа лайт-кор», ТОВ «Олімпекс купе інтернешнл», ТОВ «Тавант», ТОВ «Берхард», ТОВ «Едлін», ТОВ «Санолта», ТОВ «Верноншиппінґ», ПП «Сказкин», ТОВ «ОСОБА_3 Коммодіті», ТОВ «Аров Плюс», ТОВ «Оптімус Прайд», ТОВ «Інта буд Трейдінг», ТОВ «Невалайн», ПП «Неоформ», ТОВ «Торгова Група «Ерідан», ТОВ «Вірконс» Корпорейшн», ТОВ «Академ-Планінг», ТОВ «Лепер», ТОВ «Агротехменеджмент», ТОВ «Космополіт Груп», ПП «Гуверласт», ПП «Іонформс», ПП «Таймфоркс», ПП « Нуансе», ПП «Сунсет», ПП «Фултон», ПП «Флуріон», ПП «Оріос», ТОВ «Ваттек», ТОВ «Актинор», ТОВ «Ярманди Груп», ТОВ «Долорс», ПП «Імпортавто», ТОВ «Фермерське Об'єднання «Промінь», ТОВ «Віта-ВВ», ПП «ITC Ровер», ПП «Редголддер», а саме відповідні договори, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Також позивачем надано до суду договір на переробку давальницької сировини з ТОВ «Відродження», акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з переробки насіння на соняшникову олію, товарно-транспортні накладні, згідно яких ТОВ «Відродження» по договору давальницької переробки з ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» здійснювало відправлення продукту - олії соняшникової. Позивачем також надано до суду посвідчення про якість на рослинну олію та акти про придатність цистерн до наливу олії соняшникової.

Зазначені документи свідчать про здійснення взаємовідносин в межах господарської діяльності позивача, яка є для Товариства регулярною, постійною та призводить до зміни в структурі капіталу, що також підтверджується подальшим ланцюгом здійснених операцій. Первинні документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов’язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Щодо посилання відповідача як на підставу нереальності господарських операцій з ТОВ «Сорвел Інвест» по господарським операціям за червень 2016 року, на вирок суду у кримінальній справі № 522/6362/17, суд вказує на індивідуальну юридичну відповідальность за податкові правопорушення контрагента позивача. Суд зазначає, що покладення юридичної відповідальності на платника податків на підставі одного лише факту набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні, за відсутності беззаперечного доведення фіктивності господарських операцій саме із цим платником податків, не узгоджується із цим принципом.

Крім того, суд враховує що господарські відносини між позивачем та цим контрагентом були досліджені Одеським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 815/2079/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2016 року № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, так постановою суду від 31.07.2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року у справі підтверджено правомірність формування податкового кредиту позивачем, у т. ч. за господарськими операціями з контрагентом ТОВ «Сорвел Інвест» за спірний період . В свою чергу, вирок суду у кримінальній справі № 522/6362/17 прийнято 18 квітня 2017 року. Також, суд враховує, що навіть використання юридичної особи у процесі скоєння злочинів, передбачених статтею 205 КК України «Фіктивне підприємництво» не виключає можливості реального здійснення окремих господарських операцій даною юридичною особою.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При цьому доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Перевіривши надані позивачем копії первинних документів суд вважає, що позивачем підтверджено документально рух товару від постачальника до Підприємства. Позивачем надано весь обсяг видаткових накладних, які складалися по придбаним товарам, документи на підтвердження їх транспортування.

Що стосується висновків відповідача про недостатність трудових ресурсів та відсутність основних фондів ТОВ «Кредо Промстрой», ТОВ «Вестем ЛТД», ТОВ «Макселон», ПП «Аеропостач» для здійснення господарських операцій, суд не може погодитися з такими висновками відповідача, оскільки, відповідачем не було фактично досліджено руху активів позивача.

В свою чергу, використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

На підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, операції з якими досліджувались в ході перевірки та не визнані податківцями як реальні та допустимі в розумінні ОСОБА_1 кодексу України.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам «нейтральності» та «безсторонності».

Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів та послуг від контрагента.

Вирішуючи спір, суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість, позиція відповідача спростовується дослідженими первинними документами, які підтверджують фактичне постачання товарів (придбання та реалізацію) та дійсність яких нічим наразі не спростовується.

Отже, враховуючи, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності Підприємства (матеріали справи містять договори, податкові та видаткові накладні, ТТН, виписки з банку по руху коштів), а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично не доведені, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Щодо посилання відповідача на відсутність карантинних сертифікатів, сертифікатів якості на зерно та складських документів, суд погоджується з твердженням позивача, що що вказані документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, а відтак їх наявність чи відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок та бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Крім цього, у відповідності до пп. 7 п. 6 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №465/2011, перевірка наявності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності такої продукції, якщо її внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації належить саме до повноважень Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Крім того, 09 квітня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким закладено правові механізми, спрямовані на звільнення підприємців від необхідності проходження зайвих та обтяжливих адміністративних процедур.

Вищезазначеним законом скасовано сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна: необхідності погодження на ввезення на територію України кожної партії засобів захисту рослин, сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів та агрохімікатів, а Постановою Кабінету Міністрів № 42 від 28.01.2015 р. «Деякі питання регуляції господарської діяльності» скасовано обов’язковий карантинний сертифікат на зерно та олійні культури.

Суд критично оцінює доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних по господарським операціям за перевірений період враховуючи наступне.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Тобто оформлення товарно-транспортних накладних здійснюється при отриманні послуг з перевезення та є обов’язковим первинним документом, що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та на підставі якого формуються доходи та податкові зобов’язання з податку на додану вартість платника податку при операціях з реалізації/ постачання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97р. (далі - Правила), передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, згідно п.11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за умовами договорів, укладених між TOB «Металзюкрайн Корп ЛТД» та контрагентами товар передається згідно з умовами СРТ (згідно з Міжнародними правилами по інтерпретації комерційних термінів Інкотермс), тобто «перевезення сплачене до» означає, що продавець сплачує за перевезення товару до вказаного місця призначення.

Таким чином, TOB «Металзюкрайн Корп ЛТД» за умовами договорів не здійснювалось організації перевезень товарів, які ним придбавались/продавались (місце поставки визначалось умовами договорів). При цьому, позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних, які приєднано до матеріалів справи та досліджено судом.

З наведеного в сукупності вбачається, що в даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв’язку з чим наявність у нього транспортних документів не є обов’язковою.

Крім того, слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Аналогічну правову позицію неодноразово висловлено Вищим адміністративним судом, в тому числі в ухвалі від 27.10.2015р. К/800/68235/14.

Щодо тверджень відповідача про відсутність довіреностей на отримання ТМЦ, суд вважає за необхідне зазначити, що довіреність на отримання ТМЦ є розпорядчим первинним документом, який фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства щодо уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Відтак, довіреність на отримання ТМЦ не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з реалізації товару, тобто не містить даних про її виконання, а тому не служить обґрунтуванням для облікових записів та не є підставою для відображення господарської операції в обліку. Водночас, дані, що зазначаються в довіреностях не відображаються у регістрах бухгалтерського та податкового обліку платника податку та не здійснюють впливу на показники бухгалтерського обліку.

Також, судом враховано, що по господарським операціям з контрагентами покупцями та постачальниками у березні, червні, липні, серпні, жовтні 2016 року наявні рішення судів, які набрали законної сили, та згідно яких, підтверджена реальність господарської діяльності позивача з контрагентами, а саме по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Тавант», ТОВ «Берхард», ТОВ «Едлін», ТОВ «Санолта», ФОП ОСОБА_2 у березні, липні 2016 року;з питань взаємовідносин з постачальниками TOB «Брукс компані», TOB «Вестем ЛТД», TOB «Кредо пром строй», ТОВ «Берген альянс», ТОВ «Сорвел інвест», TOB «Стейл плюс», TOB «Еверант актів», TOB «Адріа компані», СГД «ОСОБА_2В.», ПП «Альфа лайт - кор», TOB «Зентайм», ПП «Аеропостач», ТОВ «Леонлайн». TOB «Абаріс інвест», TOB «Арт світ стар», TOB «Макселон» та покупцями TOB «Фоззі-Фуд», TOB «ВПК «Агроресурс», TOB «Спарта-Трейд» за червень 2016 року;з питань взаємовідносин з покупцями ТОВ «ВПК «Агроресурс», ПАТ «Київхліб» та постачальниками TOB «Вернон Шиппінг» та ТОВ «Санолта» у серпні 2016 року»;з питань взаємовідносин з покупцями ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ТОВ «ВПК «Агроресурс», ПАТ «Київхліб», ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» та постачальниками ПП «Фултон», ПП «Іонформс», ПП «Сунсет», ПП «Таймфоркс», ТОВ «Академ-Планінг», ПП «Оріос», ТОВ «Актинор», ТОВ «Агротехменеджмент», ТОВ «Лепер», ТОВ «Космополіт Груп», ПП «Гуверласт», ТОВ «Торгова Група «Ерідан», ТОВ «Ярманди Груп», ПП «Нуансе», ТОВ «Долорс», ПП «Флуріон» у жовтні 2016 року. Господарські операції реалізовані позивачем із вказаними контрагентами були досліджені та підтверджені Постановами Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року по справі № 815/1550/17, від 01 червня 2017 року по справам№ 815/1808/17 та 815/1809/17, від 31 липня 2017 року по справі № 815/2079/17, які набрали законної сили. Зокрема, суд вказує на те, що реальність отримання товару від контрагентів, який в подальшому було реалізовано позивачем, що й ставиться відповідачем під сумнів у перевіряємий період, підтверджена рішеннями суду, які набрали законної сили. В свою чергу, в силу приписів частини 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку..

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є принцип верховенства права. В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є субєктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на Підприємство.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Окрім того, суд враховує, що позивачем надано документи, що підтверджують пов’язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

З урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що контролюючий орган, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями, без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентами правочинів, завищення позивачем суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, заниження податку на додану вартість.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Суд зазначає, що за подачу цього позову належало сплатити судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, що становить 2430125,96 грн.

Позивачем частково сплачено судовий збір в розмірі 300000 грн. гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 7993 від 27.07.2017 року.

Ухвалою від 28 липня 2017 року відкрито провадження по справі та відстрочено позивачу сплату решти судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відтак, решта судового збору, що підлягає сплаті складає 2130125,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог позивача, судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» у розмірі 300000 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Також, підлягає стягненню до Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби решта судового збору у розмірі 2130125,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень– задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 03.04.2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» (65003, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Отамана Головатого, будинок 67/69, ЄДРПОУ 19349403) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 65058, м.Одеса, проспект Шевченка, будинок 15/1) судові витрати в розмірі 78002, 28 грн. (сімдесят вісім тисяч дві грн. 28 коп).судовий збір у розмірі 300000 грн. (триста тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 65058, м.Одеса, проспект Шевченка, будинок 15/1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2130125,96 грн. (два мільйони сто тридцять тисяч сто двадцять п’ять гривень 96 коп.) на р/р № 31212206784005, отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Корой С.М.

.