Рішення № 71536122, 10.01.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 р. № 814/2007/17 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54051

до відповідача:Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8-березня, 107, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у безпідставному поверненні заяви про виплату винагороди від 23.12.2016 року за виконавчим провадженням № 51973221, невидачі наказу про виплату винагороди від 23.12.2016 за виконавчим провадженням № 51973221 та невиплаті у повному обсязі винагороди державному виконавцю Квашенку Сергію Сергійовичу – заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та п. 2 Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, стягнення коштів за заявою про виплату винагороди від 23.12.2016 року за виконавчим провадженням № 51973221 у сумі 120072,36 грн з утриманням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно повернув заяву позивача про виплату винагороди, оскільки чинним законодавством гарантовано державним виконавцям право на отримання винагороди.

Відповідач надав заперечення на позов, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки заява позивача від 23.12.2016 до Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області надійшла 03.01.2017, тоді як виплата винагороди державному виконавцю можлива лише в поточному бюджетному періоді, а заява позивача до відповідача надійшла в наступному бюджетному пероді.

Позивач 18.12.2017 надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ку Миколаївській області, 23.12.2016 року надав Начальнику Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області заяву про виплату винагороди.

29.12.2016 заяву позивача погоджено в.о. заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби – начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та 30.12.2016 передана до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Листом від 20.03.2017 року відповідач повернув позивачу його заяву про виплату винагороди разом з листом Міністерства юстиції України від 23.02.2017 року № 6466/2927-0-32-17/16 та службовою запискою начальника Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якій позивача повідомлено, що подані листи щодо виплати винагороди датовані 30.12.2016 року, надійшли до відповідача 04.01.2017 року. Відповідно до п. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Згідно до п.18. Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ від 08.09.2016 № 643, виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.

Тобто, відповідач єдиною причиною повернення заяви позивача зазначив її надходження після закінчення бюджетного періоду.

Ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

П. 2, 4, 5 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ від 08.09.2016 № 643, яким визначено механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця, встановлено, що у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" , виплачується винагорода у такому розмірі: 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ. Фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" , якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови дотримання критеріїв виплати винагороди, встановлених Мін'юстом (далі - критерії виплати винагороди).

Відповідно до п. 16, 17 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ від 08.09.2016 № 643, Погоджена начальником управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі заява про виплату винагороди державному виконавцю та подання про виплату винагороди не пізніше наступного робочого дня після погодження подаються відповідному уповноваженому структурному підрозділу головного територіального управління юстиції. На підставі таких заяви і подання видається наказ, в якому зазначаються особи, яким виплачується винагорода, та її розміри. У разі коли подання про виплату винагороди не погоджено, до відповідного уповноваженого структурного підрозділу головного територіального управління юстиції передається погоджена заява державного виконавця про виплату винагороди. У випадках, передбачених абзацами четвертим - шостим пункту 2 цього Порядку, погоджена начальником управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі або директором Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту заява про виплату винагороди разом із довідкою щодо розподілу винагороди (у разі її складення) не пізніше наступного робочого дня після погодження подається відповідному уповноваженому структурному підрозділу головного територіального управління юстиції або уповноваженому структурному підрозділу Мін'юсту. На підставі таких заяви і довідки видається наказ, в якому зазначаються особи, яким виплачується винагорода, та її розміри. Винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати.

Таким чином, відповідач, після отримання погодженої заяви позивача про виплату винагороди, повинен був видати наказ про виплату винагороди.

Посилання відповідача на надходження заяви позивача в новому бюджетному періоді як на підставу невиплати йому винагороди судом до уваги не береться, оскільки ні Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ні Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця таких застережень не містить.

Також відповідач у запереченні стверджує, що заява позивача не відповідає п. 9-10 Порядку № 643: заява погоджена лише начальником Управління ДВС ГТУЮ, погодження безпосереднього керівництва – начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ на заяві відсутнє.

Дане твердження також судом до уваги не береться, оскільки в листі, яким заява повернуто позивачу, відповідач не вказує про невідповідність заяви вимогам п. 9-10 Порядку № 643. На заяві позивача від 23.12.2016 міститься погодження в.о. заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби – начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 29.12.2017, який і є безпосереднім начальником позивача.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, відповідач не довів, що діяв правомірно, тому позов належить задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54051 РНОКПП НОМЕР_1) до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. 8-березня, 107, м. Миколаїв, 54020 ідентифікаційний код 34889877) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, що полягала у безпідставному поверненні заяви про виплату винагороди від 23.12.2016 року за виконавчим провадженням № 51973221, невидачі наказу про виплату винагороди від 23.12.2016 за виконавчим провадженням № 51973221 та невиплаті у повному обсязі винагороди державному виконавцю Квашенку Сергію Сергійовичу – заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та п. 2 Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця.

3. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 34889877) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54051, РНОКПП НОМЕР_1) кошти за заявою про виплату винагороди від 23.12.2016 року за виконавчим провадженням № 51973221 у сумі 120072,36 грн. (сто двадцять тисяч сімдесят дві гривні 36 коп.) з утриманням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко