Рішення № 71535922, 12.01.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 січня 2018 р.

справа № 814/2452/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовом

Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, пр. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003

до відповідача

дочірнього підприємства "Маліцький агро", вул. Миру, 40, с. Мар''ївка, Баштанський район, Миколаївська область, 56174

про

часткове зупинення виробництва

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (далі -позивач) звернулось із адміністративним позовом до дочірнього підприємства "Маліцький агро" (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви, яка фактично є заявою про коригування позовних вимог, а не заявою про їх зміну, просить частково зупинити діяльність відповідача з розведення свиней, оптової торгівлі живими свинями.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Як зазначив позивач, протягом останніх років в Україні склалася складна епізоотична ситуація щодо захворювання на африканську чуму свиней. Ця хвороба внесена до Переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. № 1006 та до списку Міжнародного епізоотичного бюро. Найбільш ймовірної причиною розповсюдження зазначеної хвороби є недотримання суб’єктами господарювання, діяльність яких пов’язана з розведенням та/або постійним або тимчасовим утриманням свиней, науково обґрунтованих умов їх "закритого" утримання, визначених Інструкцією щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней, яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 7 березня 2017 р. № 111 (далі - Інструкція № 111). Під час позапланової перевірки позивача встановлені порушення ним вимог Інструкції № 111, що позивач розцінив як наявність підстав для часткового зупинення діяльності позивача з розведення свиней.

Відповідач адміністративний позов не визнав, в своїх запереченнях просив в його задоволенні відмовити з таких підстав. Відповідач наполягає на вжитті ним комплексу ветеринарно-санітарних і адміністративно-господарських заходів, які в сукупності забезпечують дотримання ним умов Інструкції № 111. Крім того, на думку відповідача, вжиття такого заходу, як обмеження діяльності може мати місце тільки у випадку, якщо така діяльність несе безпосередню загрозу життю та здоров'ю людини, але наявність такої загрози позивачем не доведена (а. с. 41-45).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а. с. 171-172). Згідно із ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, основним видом діяльності якого є розведення свиней (а. с. 7-14).

28 вересня 2017 р. позивач провів позапланову перевірку відповідача, за наслідками якої склав акт № 14.4.4.3/1411/2057 (далі - Акт перевірки) (а. с. 18-25).

Як зафіксовано в Акті перевірки, позивач порушив вимоги закритого режиму роботи, які встановлені п. 5 пп. 4 розділу ІІ Інструкції № 111, а саме, у відповідача відсутній ветсанпропускник.

В Акті перевірки маються пояснення відповідача, в яких він погодився із наявністю цього порушення та зазначив, що ветсанпропускник ним будується, термін завершення будівництва 1 травня 2018 р. (а. с. 24).

На підставі Акту перевірки, 28 вересня 2017 р. позивач склав протокол про адміністративне правопорушення № 3/14-13/653, а 2 жовтня 2017 р. прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення № 3/14-13/660, якою на керівника відповідача було накладено штраф (а. с. 26-29).

Як визначено п. 5 пп. 4 розділу II Інструкції № 111, усі господарства незалежно від форми власності зобов’язані дотримуватися вимог закритого режиму роботи, а саме вхід у виробничу зону господарств дозволяється тільки через ветсанпропускник, а в’їзд/виїзд транспорту - через постійно діючий дезбар’єр (дезінфекційний блок). На ветсанпропускнику ведуться журнали: виходу на роботу спеціалістів; відвідування сторонніми особами; руху та проведення дезінфекції транспорту; приготування дезрозчинів та заправки дезбар’єрів; прання та дезінфекції спецодягу.

Відповідач наполягає на тому, що ним вживаються комплексні міри з забезпечення ветеринарного благополуччя об'єкту, на підтвердження чого ним надана низка письмових доказів (а. с. 46-157) і, на його думку, комплексу цих мір достатньо для недопущення захворювання свиней на африканську чуму, але як вбачається з вищенаведеної норми Інструкції № 111, будь-які міри не замінюють необхідності облаштування ветсанпропускника, який у відповідача відсутній, а тому суд погоджується із наявністю у позивача підстав для подання позову про часткове зупинення діяльності відповідача.

Що стосується посилань відповідача на те, що зупинення його діяльності допускається тільки у випадку загрози для життя і здоров'я людини, то сам факт наявності такої хвороби, як африканська чума свиней, в Переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. № 1006 та у списку Міжнародного епізоотичного бюро, свідчить про те, що африканська чума свиней несе безпосередню загрозу для людини.

В той же час, суд не може задовольнити позовні вимоги, з огляду на таке.

Стаття 245 ч. 2 КАС України закріплює виключний перелік рішень, які може прийняти адміністративний суд і в цьому переліку відсутній такий вид рішення, як повне або часткове обмеження (заборона) діяльності суб'єкта господарювання, чи окремих видів його діяльності.

Крім того, суд враховує те, що за ст. 7 ч. 6 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 6 ч. 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у п. 30 абз. 3 рішення у справі Круслена від 24 квітня 1990 р., із посиланням на рішення у справі Сільвера та інших від 25 березня 1983 р., Європейський Суду з прав людини встановив, що "Закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права". Точність формулювань, яка у зв'язку з цим вимагається від "закону", залежатиме від конкретної ситуації... Надання законом виконавчій владі чи судді "нічим не обмеженого дискреційного права суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування..., щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання".

Таким чином, у випадку, якщо законодавець не наділив суд правом приймати рішення про обмеження чи заборону діяльності, навіть якщо це очевидна прогалина в законодавстві, суд не може розширено тлумачити власні повноваження і на власний розсуд наділяти себе такими повноваженнями, так як це суперечитиме принципу верховенства права.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 1600,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 842 від 16 листопада 2017 р. (а. с. 3). Так як позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові втрати позивачу не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (пр. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003, 40327023) до дочірнього підприємства "Маліцький агро" (вул. Миру, 40, с. Мар''ївка, Баштанський район, Миколаївська область, 56174, 33530937) про часткове зупинення діяльності, відмовити.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в порядку, визначеному ст. ст. 295-297, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя А. О. Мороз