Постанова № 71535678, 13.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року о 16 год. 10 хв.

Справа № 808/1706/17

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югос плюс»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югос плюс» (надалі – позивач або ТОВ «Югос плюс») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач, контролюючий орган або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) податкові повідомлення-рішення Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області від 20.03.2017: №0002011301 про сплату суми грошового зобов’язання штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 114 671,57 грн.; №0002031301 про сплату суми грошового зобов’язання штрафної санкції з військового збору у сумі 9 017,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору відповідачем неправомірно застосовано положення статті 127 Податкового кодексу України, замість статті 126 цього кодексу. Вказує, що норма статті 127 Податкового кодексу України застосовується у випадку, коли виконуються умови порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати. В даному випадку було тільки порушення строків перерахування, що визначено як в акті перевірки, так і в розрахунках до нього. На думку позивача, при наявності несвоєчасної сплати, з чим позивач погоджується, але узгодженого податкового зобов’язання, повинні застосовуватися ставки 10 та 20 %, як це визначено нормами п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. У зв’язку із вищевикладеним, позивач вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню та просить задовольнити позов.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити, виходячи із викладених в ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в поданих до суду письмових запереченнях проти адміністративного позову. В обґрунтування заперечень зазначила, що за результатами перевірки позивача встановлено факт несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) в сумі 202 955,56 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 179 818,47 грн., за жовтень 2014 року в сумі 23 137,09 грн., та несплати (неперерахування) військового збору в сумі 17 981,85 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 17981,85 грн. На дату складання акту перевірки, станом на 20.02.2017, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір в зазначених розмірах не перераховано. Вказує, що здійснення платником податків виплати доходу на користь іншої особи без нарахування, утримання та сплати податку до бюджету є самостійним податковим правопорушенням, передбаченим ст. 127 Податкового кодексу України. Зазначена норма кодексу є спеціальною нормою відносно статті 126 за суб’єктивним складом, оскільки може застосовуватися виключно до платників податків, які здійснюють виплату доходу на користь іншого платника податків, та на яких кодексом покладений обов’язок із нарахування, утримання та сплати податку. З урахуванням викладеного, несвоєчасне (із порушення строку, передбачених статтею 168 кодексу) перерахування платником сум податку на доходи фізичних осіб до бюджету при виплаті доходу на користь іншої особи, повинно кваліфікуватися за статтею 127 Податкового кодексу України. Представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та скасуванню не підлягають у зв’язку із чим підстав для задоволення позовних вимог немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 19.12.2016 №100, №101, №102, виданих Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області згідно з наказом від 09.12.2016 №353, посадовими особами Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Югос плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2013 по 30.11.2016, результати якої викладені в акті перевірки №20/14/35622715 від 20.02.2017.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

- пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, по яких встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб в частині:

- заниження податку на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати в сумі 372,93 грн., в т.ч. за березень 2015 року в сумі 1,83 грн., за квітень 2015 року в сумі 6 грн., за травень 2015 року в сумі 9 грн., за червень 2015 року в сумі 13,27 грн., за липень 2015 року в сумі 13,27 грн., за серпень 2015 року в сумі 13,27 грн., за вересень 2015 року в сумі 18,81 грн., за жовтень 2015 року в сумі 23,16 грн., за листопад 2015 року в сумі 23,16 грн., за грудень 2015 року в сумі 12,01 грн., за січень 2016 року в сумі 4,20 грн., за лютий 2016 року в сумі 4,49 грн., за березень 2016 року в сумі 4,59 грн., за квітень 2016 року в сумі 17,28 грн., за травень 2016 року в сумі 22,22 грн., за червень 2016 року в сумі 30,06 грн., за липень 2016 року в сумі 31,43 грн., за серпень 2016 року в сумі 31,43 грн., за вересень 2016 року в сумі 32,79 грн., за жовтень 2016 року в сумі 32,79 грн., за листопад 2016 року в сумі 27,77 грн.;

- несплати (неперерахування податку на доходи фізичних осіб податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податку (фізичних осіб) у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) за жовтень 2014 року та вересень 2015 року (додаток №3) та у вигляді заробітної плати за квітень 2015 року (додаток №2).

По результатам перевірки встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) у сумі 202 955,56 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 179 818,47 грн., за жовтень 2014 року в сумі 23 137,09 грн.

На дату складання акту перевірки, станом на 14.02.2017, податок з доходів фізичних осіб в сумі 202 955,56 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 179 818,47 грн., за жовтень 2014 року в сумі 23 137,09 грн., не перерахований (пояснення не надано);

- п.п 1.4, п.п 1.6 п. 16 розділу ХХ «Перехідні положення», пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, встановлено випадок несплати (неперерахування) військового збору податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податку (фізичних осіб) у вигляді орендної плати за земельні паї за вересень 2015 року та у вигляді заробтіної плати за листопад 2014 року (додатки №№ 4, 5).

По результатам перевірки встановлено несплату (неперерахування) військового збору під час виплати доходу у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) за вересень 2015 року в сумі 17 981,85 грн.

На дату складання акту перевірки, станом на 14.02.2017, військовий збір у сумі 17 981,85 грн. не погашений.

20.03.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі висновків акту перевірки №20/14/35622715 від 20.02.2017, згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 та п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, було прийнято у відношенні ТОВ «Югос плюс» податкові повідомлення-рішення форми «Д»:

- №0002011301 про визначення суми грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, у сумі 390 668,86 грн., з яких: за податковим зобов’язанням – 202 955,56 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 114 671,57 грн.; сума пені відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України – 73 041,73 грн.;

- №0002031301 про визначення суми грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені, у сумі 31 692,19 грн., з яких: за податковим зобов’язанням – 17 981,85 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 9 017,53 грн.; сума пені відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України – 4 692,81 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

При цьому, як встановлено судом зі змісту позовної заяви, позивачем не спростовується факт несплати (несвоєчасної) сплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) у зв’язку з чим вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем лише в частині визначення сум штрафних (фінансових) санкцій(штрафів).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі – ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Податку на доходи фізичних осіб присвячено розділ IV ПК України.

За визначенням п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з абз.абз. 1, 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп.пп. 164.1.1 – 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пп.пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 ПК України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповдіно до пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК України, доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За приписами пункту 171.2 статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, за результатами перевірки позивача було встановлено факт несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) у сумі 202 955,56 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 179 818,47 грн., за жовтень 2014 року в сумі 23 137,09 грн. На дату складання акту перевірки, станом на 14.02.2017, податок з доходів фізичних осіб в сумі 202 955,56 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 179 818,47 грн., за жовтень 2014 року в сумі 23 137,09 грн., не перерахований. Також встановлено факт несплати (неперерахування) військового збору під час виплати доходу у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) за вересень 2015 року в сумі 17 981,85 грн. На дату складання акту перевірки, станом на 14.02.2017, військовий збір у сумі 17 981,85 грн. не погашений.

Встановлені перевіркою факти позивачем не заперечуються та не спростовуються.

За виявлені порушення вимог ПК України відповідачем на підставі згідно пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 та п. 127.1 ст. 127 ПК України були прийняті у відношенні ТОВ «Югос плюс» оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування цих податкових повідомлень-рішень в частині визначення штрафних санкцій позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно застосовано положення статті 127 ПК України, замість статті 126 цього ПК України. На думку позивача норма статті 127 ПК України застосовується у випадку, коли виконуються умови порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати. В даному випадку наявне тільки порушення строків перерахування, що визначено як в акті перевірки, так і в розрахунках до нього. На думку позивача, при наявності несвоєчасної сплати, з чим позивач погоджується, але узгодженого податкового зобов’язання, повинні застосовуватися ставки 10 та 20 %, як це визначено нормами п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Проте суд не може погодитися із такою хибною позицією позивача та зазначає наступне.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, за змістом абз.абз. 1, 2 п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 22.03.2016 у справі №813/6774/13-а, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 57067139, положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 у справі №813/6793/13-а, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 54005061.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає необхідності в відступленні від висновку щодо застосування норм права, викладеного у вищенаведених постановах Верховного Суду України.

Оскільки під час перевірки виявлено факт несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати доходу у вигляді орендної плати за земельні ділянки, також на момент перевірки суми податку та збору сплачені (перераховані) не були, тому суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені п. 127.1 ст. 127 ПК України, у зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до приписів чинного законодавства, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова