Рішення № 71535363, 26.12.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

26 грудня 2017 р. Справа № 802/2332/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крапівницької Н.Л., розглянувши в м. Вінниці в порядку письмового загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за результатами розгляду якого 07.04.2017 року їй відмовлено з тих підстав, що місце розташування об’єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

На думку позивача, така відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Позивач в судове засідання, призначене на 26.12.2017 р. не з'явилася, подавши клопотання про розгляд справи без її участі. Одночасно вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи заяву позивача, та належне повідомлення відповідача, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

За результатами розгляду вказного звернення, 07.04.2017 року надано відповідь №0-2-0.3-5139/2-17, якою позивачу повідомлено, що земельна ділянка на яку вона бажає отримати дозвіл на розробку документації, сформована шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за кошти державного бюджету у 2013 році та присвоєно кадастровий номер, при цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу чи об’єднання, які раніше сформовані здійснюється за технічною документацією із землеустрою. А відтак, місце розташування об’єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відмові у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладена у листі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.04.2017 року надано відповідь №0-2-0.3-5139/2-17, суд зважає на наступне.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки, спірна земельна ділянка належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, а тому, саме до компетенції головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки аргументовані тим, що місце розташування об'єкта не відповідає технічній документації по інвентаризації земель сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні такого дозволу, вказуючи на те, що місце розташування об'єкта не відповідає технічній документації по інвентаризації земель сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель. Тобто, головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.

Разом з тим, ст. 118 Земельного кодексу України не передбачено обов'язку особи, яка подає клопотання про надання земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва подавати обґрунтовані рішення організації раціонального використання та охорони земель, а вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею відповідачу забороняється.

Таким чином, посилання відповідача про необхідність надання обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, як на підставу для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є протиправним.

Отже, відсутність обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель не може розцінюватися в контексті ч. 7 ст. 118 ЗК України, як невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, оскільки таке погодження не передбачене ч. 6 ст. 118 ЗК України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом, та не підтверджених документально підстав, відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою ведення особистого селянського господарства.

Крім того, Положенням про головне управління Держгеокадастру в Вінницькій області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, чітко визначено порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

За правилами п. 8 цього ж Положення головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, рішення за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га з метою ведення особистого селянського господарства повинно бути оформлене відповідачем у формі наказу, а не листа.

Так, відповідно до норм ст.118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Як встановлено судом, позивач в даному випадку, звернувся до відповідача з клопотанням, саме в порядку ст.118 ЗК України, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, за результатами розгляду такого клопотання відповідачем позивачу був направлений лише лист “Щодо розгляду клопотання”, без прийняття будь-якого рішення.

Аналогічного правового висновку дійшла колегія Вінницького апеляційного адміністративного суду в постанові від 03.08.2017 року в адміністративній справі №802/194/17-а.

Враховуючи викладене, адміністративний позов в частині визнання протиправною відмови відповідача, що викладена у листі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.04.2017 року №0-2-0.3-5139/2-17 слід задовольнити.

Враховуючи те, що суд визнав протиправною відмову відповідача, що викладена у листі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.04.2017 року №0-2-0.3-5139/2-17, позовна вимога про зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).

Суд відмічає, що позивачем подано належні та допустимі докази, в розумінні статей 73-74 КАС України, які доводять протиправність дій та рішень відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі судові витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1280 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області викладену в листі від 07.04.2017 року №0-2-0.3-5139/2-1717.10.2017 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Зобов'язати головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Дахталійської сільської ради Крижопільського сільської ради Томашпільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Щорса, 11, с. Дахталія, Крижопільський район, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_1) 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ( вул. Келецька, 63 м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис ОСОБА_3

Копія вірна Суддя:

Помічник: