Рішення № 71534728, 11.01.2018, Верхньорогачицький районний суд Херсонської області

Справа № 651/497/17

Провадження № 2-а/651/1/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.2018 року

Верхньорогачицький районний суд

Херсонської області в складі:

судді ФЕДОРЯКИ О.Г.

за участю

секретаря судових засідань ТАРАН О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Верхньорогачицького районного суду Херсонської області в смт. Верхній Рогачик Верхньорогачицького району Херсонської області адміністративну справу № 651/497/17 за позовом ОСОБА_2 до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання протиправним рішення з питань поновлення прав реабілітованих та поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів)

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання протиправним рішення з питань поновлення прав реабілітованих та поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів), свої позовні вимоги обгрунтував наступним:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3, дівоче прізвище ОСОБА_3. Батьками його матері, є ОСОБА_4 (1894 - 1957) та ОСОБА_5 (1895 - 1981) уродженці села Зеленого Великолепетиської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, на 1930 рік разом з дітьми проживали за адресою АДРЕСА_1. На сьогодні - АДРЕСА_1.

8 квітня 1930 року на підставі Постанови ЦВК СРСР і РНК СРСР від 1 лютого 1930 року «Про заходи з укріплення соціалістичного переустрію сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством» та рішення засідання Зеленівської сільської ради батьки позивача були репресовані - розкуркулені та виселені з Мелітопольського округа на спецпоселення до Красноярського краю. Внаслідок репресії сім'я позивача була обмежена, зокрема, у праві проживання у будинку за вказаною адресою та праві на земельну ділянку площею 64 десятини.

У 2009 році усі репресовані члени сім'ї позивача були реабілітовані - довідка про реабілітацію видана ВІТ МВСУ в Херсонській обл. №9/2-К-66 від 01.12.2009 р. Позивач зазначив, що у вказаній довідці та в «Личной карточке» складеній під час розкуркулення 8 квітня 1930 року підтверджується факт права його сім'ї на земельну ділянку площею 64 десятини.

12 лютого 2014 року комісія з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області прийняла рішення № 2. Вказаним рішенням, зокрема п.1 встановлено факт розкуркулення сім'ї ОСОБА_4 8 квітня 1930 року та виселення сім'ї з Мелітопольського повіту до Красноярського краю. Пунктом 3 вирішено здійснити виплату грошової компенсації ОСОБА_3. яка є спадкоємицею першої черги, за конфісковане майно її батька ОСОБА_4 Пунктом 5 зобов'язано Зеленівську сільську раду повернути у власність ОСОБА_3 будинок за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, вказаним рішенням було визнано право матері позивача на спадкування майна порушених репресією прав.

Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих встановленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань, поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого.

Відповідно, час відкриття спадщини щодо власності та порушених репресією прав реабілітованої сім'ї позивача є 12 лютого 2014 року, дата прийняття комісією з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області рішення № 2. Мати позивача ОСОБА_3, як спадкоємиця першої черги 12.02.2014 року прийняла спадщину і спадкові права, які були порушені репресією в 1930 році. Після смерті ОСОБА_3 подальше спадкування власності і права щодо порушених репресією прав, як спадкоємець першої черги має позивач ОСОБА_2. Спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 з дня смерті ОСОБА_3

З метою поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку ОСОБА_3 звернулася до комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області із заявою від 19 лютого 2017 року.

У відповідь ОСОБА_3 було надіслано рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області № 4 від 2 березня 2017 року.

На думку позивача Комісія не розглянула заяву ОСОБА_3 по суті. Позивач посилається на те, що у своїй заяві ОСОБА_3 просила поновити право власності на земельну ділянку площею 64 десятини незаконно порушене в наслідок репресії розкуркулювання їхньої сім'ї 8 квітня 1930 року. На думку позивача Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області не розглянула питання поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку, а заперечила це право. Рішення комісії звучить так: «1. Заяву ОСОБА_3 відхилити. 2. Пункт 6 рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради від 12 лютого 2014 року №2 «Про звернення ОСОБА_3 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації" залишити без змін».

Отже, позивач посилається на те що, внаслідок не вирішення заяви його матері по сутті, комісією було порушено громадянське право його сім'ї встановлене чинним законодавством України щодо поновлення права на земельну ділянку, що і стало причиною звернення з позовом до суду.

Тому, ОСОБА_2 просить суд визнати протиправним рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області № 4 від 02.03.2017 року. Поновити порушене репресією право на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів).

04.12.2017 року від відповідача до суду надійшло заперечення проти позову ОСОБА_2, яке обґрунтоване наступним:

12 лютого 2014 року Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради прийняла рішення № 2 «Про звернення ОСОБА_3 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації», в якому було вирішено:

п. 1. Встановити факт розкуркулення сім'ї ОСОБА_4 08.04.1930 року та виселення сім'ї з Мелітопольського повіту до Красноярського краю.

п. 2. Підтвердити факт реабілітації ОСОБА_3.

п. 3. Відповідно до п.п.18, 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1993 року

№ 112 «Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам та до Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення права реабілітованих» здійснити виплату:

- грошової компенсації ОСОБА_3, як спадкоємцю першої черги за конфісковане майно її батька ОСОБА_4 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат;

- компенсацію за вилучені 08.04.1930 року кошти в сумі 293 рублі 50 копійок під час розкуркулення батька ОСОБА_4

п. 4. Зобов'язати фінансове управління районної державної адміністрації провести відповідний розрахунок грошової компенсації.

п. 5. Беручи до уваги той факт, що будинок, в якому проживала сім'я ОСОБА_4 до репресії за адресою: АДРЕСА_1 не був конфіскований та зберігся до теперішнього часу, на даний момент в ньому ніхто не зареєстрований та не проживає, присадибна ділянка для обслуговування будинку вільна, зобов'язати Зеленівську сільську раду повернути даний будинок у власність ОСОБА_3

п. 6. Згідно з п.11 Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, в зв'язку з тим, що на теренах колишнього Радянського Союзу земля була націоналізована (соціалізована), відмовити у поверненні земельної ділянки у розмірі 64 десятини в натурі.

п. 7. На підставі ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» рекомендувати ОСОБА_3 звернутися за видачею посвідчення реабілітованого за місцем проживання заявниці.».

Рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради № 3 «Про повернення виплати грошової компенсації ОСОБА_3.» від 12 березня 2014 року, було вирішено:

п. 1. Виплатити:

п. 1.1. Грошову компенсацію ОСОБА_3, як спадкоємцю першої черги, за конфісковане майно її батька ОСОБА_4 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що становить 112,5 грн. (сто дванадцять гривен 50 копійок).

п. 1.2. Компенсацію за вилучені 08 квітня 1930 року кошти в сумі 293 рублі 50 копійок під час розкуркулення батька ОСОБА_4, що становить 1470 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят гривень 00 копійок).

Загальна сума: 1582,50 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок)

п. 2. Фінансовому управлінню та головному розпоряднику коштів управлінню праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації провести вказану виплату ОСОБА_3

п. 3. Зобов'язати ОСОБА_3 відкрити рахунок в Ощадбанку та надати комісії Верхньоргачицької районної ради з питань поновлення прав реабілітованих реквізити рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_3, для проведення виплати грошової компенсації як спадкоємцю першої черги за реабілітованим батьком ОСОБА_4

11січня 2017 року за вхідним номером 02\01-26 до Верхньорогачицької районної ради надійшов лист від громадянки ОСОБА_3 з проханням поновити її батька ОСОБА_4 та їх сім'ю у ще одному праві, порушеному репресією радянського тоталітарного режиму, праві власності на земельну ділянку площею 64 десятини, що дорівнює 70 гектарам.

31січня 2017 року за вихідним номером № 01-18\22 Верхньорогачицька районна рада надіслала відповідь ОСОБА_3, у якій зазначила, що посилання та тлумачення законодавства, чинного на час репресії стосовно «права» на земельну ділянку, вважається неправомірним, оскільки:

«На початку 20-х років XX століття на території Української республіки відбулася перша кодифікація земельного законодавства. Після громадянської та Першої світової війн, у часи постійних міжусобиць, економічного занепаду та людської бідності новостворена влада намагається вирішити найгостріші питання державотворення та налагодження законодавства. Були закладені інституціональні та концептуальні положення, які послужили основою правового регулювання раціонального використання та охорони земель. В основу прийняття Земельного Кодексу УРСР 1922 р. лягли акти, які започаткували нову форму вирішення питань правильного землекористування в новій формації. Першим актом у цій сфері став «Декрет про землю" від 27 жовтня 1917 року. Він мав ряд норм, які стали початком розвитку інституту раціонального використання та охорони земель на основі пріоритету суспільній і державній власності: «Все земли, а также леса и воды, имеющие общегосударственное значение, переходят в исключительное пользование государства».

Підсумком первинної законотворчості у сфері налагоджування раціонального землекористування з'явився Земельний кодекс УРСР, прийнятий Президією ВУЦВК 29 листопада 1922 р. і набрав сили з дня опублікування.

Враховуючи що, ст. 1 ЗК УРСР остаточно закріпила державну власність на землю: «Право приватної власності на землю, надра, води та ліси в межах УРСР скасовано назавжди», вони всі становлять власність робітничо-селянської держави. Сільськогосподарські землі згідно з ст. 3 «становлять єдиний державний земельний фонд, яким відає Народний Комісаріат Земельних Справ та його місцеві органи», а ст.12 ЗК УРСР «Право на землю трудового користування визнається у вигляді: а) права на земельну ділянку в одному або декількох місцях (хутір, відруб, черезсмужні ділянки); б) права на частку землі з наділу земельної суспільства; в) права на участь в спільному користуванні угіддями земельного суспільства.» - визначає лише право на трудове користування, а не право власності!».

08 лютого 2017 року рішенням № 9 «Про розгляд рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради та повернення житлового будинку в натурі громадянці ОСОБА_3.» Зеленівською сільською радою Верхньорогачицького району було прийнято:

«п.1. Повернути житловий будинок в натурі громадянці ОСОБА_3, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також присадибну ділянку в кількості 0,25 га в натурі для обслуговування будинку».

23 лютого 2017 року за вхідним номером 67\01-29 надійшла заява від громадянки ОСОБА_3 з проханням розглянути її теперішню заяву на засіданні комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області та поновити право на земельну ділянку площею 64 десятини, що дорівнює 70 гектарам, порушене репресією - розкуркулення її батька ОСОБА_4 і їх сім'ї 08 квітня 1930 року.

На XVII сесії сьомого скликання Верхньорогачицької районної ради було прийнято рішення № 216 «Про внесення змін до складу комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради» від 28 лютого 2017 року.

02 березня 2017 року було проведено засідання комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області та прийнято рішення від 02 березня 2017 року № 4 «Про звернення ОСОБА_3 щодо поновлення права на земельну ділянку». Заслухавши голову комісії та обговоривши доводи заяви ОСОБА_3, комісія вважає, що заява ОСОБА_3 щодо поновлення права на земельну ділянку площею 64 десятини, що дорівнює 70 гектарам, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 3 статті 5 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», визначено, що будівлі та інше майно, що було муніципалізовано на підставі відповідних нормативних актів поверненню (компенсації) не підлягають.

Відповідно до пункту 1 розділу «Про землю» Декрету про землю від 26 жовтня 1917 року назавжди скасовано право приватної власності на землю; вся земля обертається у всенародне надбання.

Земельним кодексом УРСР, прийнятим 25 жовтня 1922 року, було закріплено націоналізацію землі й скасовано право приватної власності на неї, заборонено купівлю-продаж та інші угоди, пов'язані з відчуженням землі.

Статтею 3 Земельного кодексу Української РСР від 08 липня 1970 року визначено, що відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР земля є державною власністю, тобто всенародним добром.

Цією ж статтею Земельного кодексу Української РСР встановлено, що земля є виключно власністю держави і надається тільки в користування.

Статтею 6 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року в редакції від 13 березня 1992 року було передбачено, що колишнім власникам землі (їх спадкоємцям) або землекористувачам земельні ділянки не повертаються.

Згідно з частиною 4 статті 78 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року в чинній редакції визначено, що особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Враховуючи вищевикладені нормативно-правові акти, які діяли з 1917 року, та ті, які є чинними на цей час, повернення заявниці ОСОБА_3 земельної ділянки, яка була націоналізована, законодавством не передбачено.

Тому, відповідач вважає позов ОСОБА_2 безпідставним і необґрунтованим, тому просить суд відмовити в повному обсязі ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області № 4 від 02.03.2017 року протиправним та поновлення права на земельну ділянку.

27.11.2017 року по даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 19.12.2017 року о 10.00 годині.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву ( а.с.146), згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, а також справу розглянути без його участі.

Представник відповідача також не з'явився в судове засідання, але надіслав до суду клопотання ( а.с.148), відповідно до якого просив суд перенести розгляд справи у зв'язку з необхідністю представника відповідача ознайомитися з матеріалами даної справи.

Клопотання представника відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 11.01.2018 року о 10.00 годині.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання 11.01.2018 року знову не з'явився, але надіслав до суду заяву ( а.с.152), згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, а також справу розглянути без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 11.01.2018 року також не з'явилася, але надіслав заяву ( а.с. 156 ), відповідно до якої просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та справу розглянути без участі представника позивача.

Враховуючи заяви учасників справи, керуючись ст. 194 ч.3 КАС України суд вважає за необхідне судовий розгляд по даній справі провести в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, які були досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 дійсно є сином реабілітованої ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про одруження батьків позивача, на підставі якого змінено прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_3 ( а.с. 75), свідоцтвом про народження позивача ( а.с. 17).

Відповідно архівної довідки від 01.12.2009 року ( а.с.69) - 8 квітня 1930 року на підставі Постанови ЦВК СРСР і РНК СРСР від 1 лютого 1930 року «Про заходи з укріплення соціалістичного переустрою сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством» та рішення засідання Зеленівської сільської ради родина позивача ( ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5 та їх діти ОСОБА_6, ОСОБА_7 та мати позивача ОСОБА_3) були репресовані - розкуркулені та виселені з Мелітопольського округа на спецпоселення до Красноярського краю. На підставі ст.3 Закону України від 17.04.1991 року « Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» вищевказані особи - реабілітовані.

Відповідно до рішення комісія з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради прийняла рішення від 12 лютого 2014 року № 2 «Про звернення ОСОБА_3 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації» ( а.с.а.с. 105-107) вирішено:

1. Встановити факт розкуркулення сім'ї ОСОБА_4 08.04.1930 року та виселення сім'ї з Мелітопольського повіту до Красноярського краю.

2. Підтвердити факт реабілітації ОСОБА_3.

3. Відповідно до пп.18, 19 постанови Кабінет Міністрів України від 18 лютого 1993 року

№ 112 «Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам" та до " Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення права реабілітованих" здійснити виплату:

- грошової компенсації ОСОБА_3, як спадкоємцеві першої черги за конфісковане майно її батька ОСОБА_4 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат;

- компенсації за вилучені 08.04.1930 року кошти в сумі 293 рублі 50 копійок під час розкуркулення батька ОСОБА_4

4. Зобов'язати фінансове управління районної державної адміністрації провести відповідний розрахунок грошової компенсації.

5. Беручи до уваги той факт, що будинок, в якому проживала сім'я ОСОБА_4 до репресії за адресою: АДРЕСА_1, не був конфіскований та зберігся до теперішнього часу, на даний момент в ньому ніхто не зареєстрований та не проживає, присадибна ділянка для обслуговування будинку вільна, зобов'язати Зеленівську сільську раду повернути даний будинок у власність ОСОБА_3

6. Згідно з п.11 Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, в зв'язку з тим, що на теренах колишнього Радянського Союзу земля була націоналізована (соціалізована), відмовити у поверненні земельної ділянки у розмірі 64 десятини в натурі.

На підставі ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» рекомендувати ОСОБА_3 звернутися за видачею посвідчення реабілітованого за місцем проживання заявниці.».

Відповідно до рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради № 3 «Про повернення виплати грошової компенсації ОСОБА_3.» від 12 березня 2014 року ( а.с.а.с. 112-113), було вирішено:

1. Виплатити:

1.1. Грошову компенсацію ОСОБА_3, як спадкоємцю першої черги, за конфісковане майно її батька ОСОБА_4 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що становить 112,5 грн. (сто дванадцять гривен 50 копійок).

1.2. Компенсацію за вилучені 08 квітня 1930 року кошти в сумі 293 рублі 50 копійок під час розкуркулення батька ОСОБА_4, що становить 1470 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят гривень 00 копійок).

Загальна сума: 1582,50 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок)

2. Фінансовому управлінню та головному розпоряднику коштів управлінню праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації провести вказану виплату ОСОБА_3

3. Зобов'язати ОСОБА_3 відкрити рахунок в Ощадбанку та надати комісії Верхньоргачицької районної ради з питань поновлення прав реабілітованих реквізити рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_3, для проведення виплати грошової компенсації як спадкоємцю першої черги за реабілітованим батьком ОСОБА_4

З вищевказаними рішеннями ОСОБА_3 не погодилася у зв'язку з чим 29.12.2016 року направила лист до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області ( а.с.а.с. 119-122) з проханням поновити її батька ОСОБА_4 та їх сім'ю у ще одному праві, порушеному репресією радянського тоталітарного режиму, праві власності на земельну ділянку площею 64 десятини, що дорівнює 70 гектарам.

31січня 2017 року за вихідним номером № 01-18\22 Верхньорогачицька районна рада надіслала відповідь ОСОБА_3 ( а.с.а.с. 123-125), де вказано, що посилання та тлумачення законодавства, чинного на час репресії стосовно «права» на земельну ділянку, є неправомірним, оскільки ст. 1 ЗК УРСР остаточно закріпила державну власність на землю: «Право приватної власності на землю, надра, води та ліси в межах УРСР скасовано назавжди», вони всі становлять власність робітничо-селянської держави. Сільськогосподарські землі згідно з ст. 3 «становлять єдиний державний земельний фонд, яким відає Народний Комісаріат Земельних Справ та його місцеві органи», а ст.12 ЗК УРСР «Право на землю трудового користування визнається у вигляді: а) права на земельну ділянку в одному або декількох місцях (хутір, відруб, черезсмужні ділянки); б) права на частку землі з наділу земельної суспільства; в) права на участь в спільному користуванні угіддями земельного суспільства.» - визначає лише право на трудове користування, а не право власності!».

08 лютого 2017 року рішенням № 9 «Про розгляд рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради та повернення житлового будинку в натурі громадянці ОСОБА_3.» Зеленівською сільською радою Верхньорогачицького району ( а.с.127) було прийнято: повернути житловий будинок в натурі громадянці ОСОБА_3, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також присадибну ділянку в кількості 0,25 га в натурі для обслуговування будинку.

23 лютого 2017 року ОСОБА_3 направила заяву ( а.с.а.с. 128-132) з проханням розглянути її заяву на засіданні комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області, та поновити право на земельну ділянку площею 64 десятини, що дорівнює 70 гектарам, порушене репресією - розкуркулення її батька ОСОБА_4 і їх сім'ї 08 квітня 1930 року.

Згідно рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області від 02 березня 2017 року № 4 «Про звернення ОСОБА_3 щодо поновлення права на земельну ділянку» ( а.с.а.с. 137-139) - заяву ОСОБА_3 відхилено. Пункт 6 рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області від 12.02.2014 року № 2 « Про звернення ОСОБА_3 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації» - залишено без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 15.05.2017 року ( а.с.18).

Відповідно заповіту ( а.с.13) - все своє майно ОСОБА_3 заповіла своєму сину ОСОБА_2.

З рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області від 02 березня 2017 року ОСОБА_2 не згоден у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті позовної вимоги про визнання протиправним рішення комісії з питань поновлення реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області № 4 від 02.03.2017 року та поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів), суд враховує наступне.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" № 962-XII від 17.04.1991 року із змінами та доповненнями (далі Закон № 962-XII ), цим Законом ліквідуються наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян України, поновлюються їх права, встановлюються компенсація за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Відповідно до стаття 3 Закону № 962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Відповідно до статті 4 Закону № 962-XII встановлено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Визнати недійсними пов'язані з застосуванням репресій рішення про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.

За бажанням реабілітованого або його родичів у разі смерті реабілітованого повідомлення про реабілітацію має бути безкоштовно опубліковано в пресі чи іншим способом доведено до відома громадськості за місцем роботи або проживання реабілітованого.

Відповідно до статті 5 Закону № 962-XII встановлено для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом реабілітовані відповідно до статті 1 цього Закону, грошову компенсацію у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей - протягом наступних п'яти років. У разі можливості, на вимогу реабілітованого, вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків, коли компенсація була нарахована, але не отримана реабілітованим.

Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.

Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.

Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 р. "Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям" передбачено:

п. 3, що громадянам, реабілітованим згідно із ст. 1 і ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", повертаються вилучені у них будівлі та інше майно або відшкодовується їх вартість (за винятком майна, цивільний обіг якого було заборонено на час піддання репресіям). У разі смерті реабілітованого вилучені будівлі та інше майно повертаються (відшкодовується їх вартість) спадкоємцям першої черги;

п. 10, що Комісії визначають склад майна, яке підлягає поверненню реабілітованому, і встановлюють його вартість на підставі документів про вилучення і реалізацію майна, одержуваних з архівів та інших установ. Спадкоємцям реабілітованих повертається майно або відшкодовується його вартість при поданні свідоцтв про право на спадщину;

п. 11, що не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів;

п. 13, що майно реабілітованим повертають державні органи, підприємства та організації незалежно від форм власності (у тому числі колективні сільськогосподарські підприємства), об'єднання громадян або їхні правонаступники, громадяни чи їхні спадкоємці, яким майно первинно було передано безкоштовно;

п. 14, що якщо майно не збереглося, його вартість компенсується тими підприємствами й організаціями, які першими одержали це майно, або їхніми правонаступниками. В інших випадках відшкодування вартості майна провадиться за рахунок коштів місцевого бюджету;

п.15, виплата передбаченої цим Положенням грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам провадяться незалежно від часу реабілітації. Указана компенсація виплачується за рахунок коштів місцевого бюджету відповідним фінансовим органом за місцем проживання реабілітованого, а якщо реабілітований громадянин проживає за межами України - фінансовим органом за місцем провадження попереднього слідства;

п. 16 згідно з п. 13 і п. 14 цього Положення юридичні та фізичні особи повертають реабілітованим майно або відшкодовують його вартість в установлені комісією строки, але не пізніше одного року після прийняття рішення;

п. 18 у разі коли неможливо повернути майно або відшкодувати його вартість у порядку, передбаченому п. 12 і п. 15 цього Положення, реабілітованим на сім'ю виплачується грошова компенсація у розмірі до 15 мінімальних заробітних плат;

в п. 29, що рішення комісії з питань виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості можуть бути оскаржені реабілітованими (або їхніми спадкоємцями) та іншими заінтересованими громадянами відповідно до комісії Верховної Ради Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської комісій. В разі незадоволення прийнятими рішеннями ці громадяни можуть звернутися з розв'язанням спору до суду.

Законом не виведено в окрему категорію землю як об'єкт, право власності на який може бути поновлено репресованій особі чи її спадкоємцям. Разом з тим, Законом № 962-XII встановлено, що будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів, поверненню (компенсації) не підлягають.

Відповідно п.1 розділу "Про землю" Декрету про землю від 26.10.1917 р. право приватної власності на землю скасовується назавжди; вся земля обертається у всенародне надбання.

В Земельному кодексі УРСР, прийнятому 25 жовтня 1922 року, було закріплено націоналізацію землі й скасування приватної власності на неї, заборонено купівлю-продаж та інші угоди, пов'язані з відчуженням землі. Усі громадяни незалежно від статі, віросповідання та національності наділялися правом на одержання землі в користування безоплатно. Кодекс надавав право громадянам обирати будь-яку форму землекористування. У першому кодифікованому земельно-правовому акті України визначалося також поняття і регламентувалося землекористування селянського двору, допускалася "трудова оренда" землі.

За Земельним кодексом УРСР 1970 року усі землі проголошувалися власністю народу України, тобто залишалися власністю виключно держави.

Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 року було визначено, що колишнім власникам землі (їх спадкоємцям) або землекористувачам земельні ділянки не повертаються.

Згідно ч.4 ст.78 Земельного кодексу України 2001 року в чинній редакції, особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України) земельні ділянки не повертаються.

Оскільки, в судовому засіданні було встановлено, що факт реабілітації родини позивача підтверджено, здійснено виплату грошової компенсації, повернуто житловий будинок, який не був конфіскований і зберігся до цього часу, а також присадибну ділянку 0,25 га в натурі для обслуговування будинку. Тобто поновлені права жертв політичних репресій, в порядку та спосіб, що визначені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та "Положенням про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 року, що й було фактично реалізовано відповідно до п.18 положення - шляхом виплати грошової компенсації, та повернення житлового будинку і присадибної ділянки. Підстав для поновлення права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів) не має через пряму заборону закону.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до Додатку № 2 до Постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 року "Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих" головними завданнями комісії є вирішення питань, пов'язаних з установленням факту розкуркулення, адміністративного виселення з відшкодуванням матеріальних збитків і виплатою грошової компенсації реабілітованим, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів, поновленням житлових та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" (п.2), що було зроблено відповідачем.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влад, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

В силу вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно статті 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до переконання, що права та охоронювані законом інтереси позивача та його родини суб'єктом владних повноважень не порушені, тому відсутні будь-які підстави для визнання рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області № 4 від 02.03.2017 року протиправним. А також відсутні підстави для поновлення права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Законом України « Про реабілітацію жертв політичних репресій», Постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 року « Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати компенсацій, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам та до Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих» ст..ст. 241-246 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання протиправним рішення з питань поновлення прав реабілітованих та поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів) - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі розгляду справи в порядку письмово провадження, зазначений строк обчислює з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 11.01.2018 року.

Суддя

Верхньорогачицького районного

суду Херсонської області О.Г. Федоряка