Постанова № 7153434, 15.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-7318/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представників позивача Гринчука А.М., Мазура А.В.

представника відповідача Салтиського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкер-Україна" до Державної податкової інспекції у Яворівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейкер-Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі №0000791550/0 від 05.12.2008 р., яким визначено суму податкового забовязання по податку на прибуток на загальну суму 224224,00 грн.

Позивач констатує, що 25 березня 2005 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та до деяких інших законодавчих актів України" за №2505 , який вступив в силу 31 березня 2005 року. Розділом 23 даного Закону внесено зміни до Закону України "Про спеціальну економічну зону "Яворів", зокрема повністю виключена ст. 9 Закону, яка встановлювала пільговий режим оподаткування субєктів СЕЗ "Яворів", а також ст. 2, яка закріплювала за субєктами СЕЗ "Яворів"право, у випадку зміни законодавства України з питань оподаткування, застосування до них особливості оподаткування, передбачені цим Законом та податкові пільги, встановлені іншими законами на день іх реєстрації як субєктів СЕЗ "Яворів" на їх вимогу та протягом періоду функціонування СЕЗ "Яворів".

Позивач стверджує, що діючою на даний час статтею 13 Закону України "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" встановлено, що на всі обєкти та субєкти економічної діяльності спеціальної економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена Законами України "Про інвестиційну дільність" та "Про режим іноземного інвестування".

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, надавши пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, наведених у поданому до суду запереченні.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно з матеріалами справи, за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Бейкер-Україна" з питань правомірності заявлених пільг по податку на прибуток підприємства за період третього кваралу 2008 року, ДШ у Яворівському районі Львівської області складено акт за №1635/33-033/32296918 від 27 листопада 2008 року та винесене податкове повідомлення-рішення №0000791550/0 від 05 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 224224,00 грн., в тому числі: 213547,00 грн.- основний платіж та 10677,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

В акті перевірки зазначено, що 10 листопада 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бейкер-Україна" було подано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року, де було задекларовано в рядку 08 "обєкт оподаткування" суму 2074,7 тис.грн. У рядку 10 "прибуток, звільнений від оподаткування" підприємством було заявлено пільговий прибуток на суму 2074,7 тис.грн. В таблиці 2 додатку К5 до декларацій з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2008 року зазначена підстава для застосування пільги п. 8 ст. 9 та ст. 2 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Яворів", ст. 13 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування СЕЗ "Яворів" та ст. 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Даючи правову оцінку висновкам органу державної податкової служби суд виходив з наступних міркувань та норм чинного законодавства.

У відповідності до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно частин 1, 2 та 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Таким чином, лише законами можуть встановлюватись пільги щодо оподаткування. У відповідності до вимог ч.7 ст. 9 Закону України "Про спеціальну економічну зону "Яворів", в редакції цього закону на момент його прийняття, звільняється на п'ять років від оподаткування прибуток суб'єктів СЕЗ "Яворів", отриманий на території СЕЗ "Яворів" від реалізації інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією.

Згідно ч. 2 ст. 2 цього ж Закону, в редакції закону на момент його прийняття, у разі зміни законодавства України з питань оподаткування до суб'єктів СЕЗ "Яворів" на їх вимогу протягом періоду функціонування СЕЗ "Яворів" застосовуються особливості оподаткування, передбачені цим Законом, та податкові пільги, встановлені іншими законами України на день їх реєстрації як суб'єктів СЕЗ "Яворів".

Однак, пунктом 23 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" згадані статті були виключені. Крім цього, відповідно до ст.ст.18, 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" державні гарантії захисту інвестицій, в тому числі і іноземних, не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів, обовязкових платежів.

Також, спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, в тому числі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, що встановлено ст. 3 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні субєктів підприємницької діяльності з використанням майна та коштів вітчизняного походження".

Отже, законодавцем були скасовані пільги щодо оподаткування суб'єктів СЕЗ "Яворів".

Таким чином, з врахуванням того, що лише законами можуть встановлюватись пільги щодо оподаткування, позивач неправомірно при поданні згаданої декларації посилається на скасовані Законом норми.

В свою чергу, відповідно до рішення Конституційного суду України від 29.01.2002 року у справі №1-РП/2002 за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст.5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні субєктів підприємницької діяльності,створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини 1 ст.19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", регулювання інвестиційної діяльності здійснюється не лише актами законодавства України, а й міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Ці договори, згідно з частиною 1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Як засвідчує системний аналіз положень міжнародних договорів про взаємний захист інвестицій, укладених Україною впродовж 1994-2001 років, вони не передбачають створення для іноземних інвесторів пільгового режиму інвестиційної діяльності. У відповідних статтях таких договорів наголошується, що приймаючою стороною для іноземних інвесторів має бути створений режим, не менш сприятливий, ніж стосовно власних громадян або підприємств чи громадян або підприємств третіх країн. Конституційний Суд України вважає, що в цьому разі поняття "національний режим" і "режим не менш сприятливий, ніж стосовно власних громадян і підприємств" за суттю є тотожними. Тобто застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обовязкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним забовязанням.

Таким чином, оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому в його задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлено 21.12.2009 р.