Ухвала суду № 71533717, 11.01.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/799/15-ц

Провадження №4-с/718/24/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018 м. Кіцмань

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Масюк Л.О.

секретаря Олексюк В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кіцмань справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_2 про арешт майна боржника, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із даною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.04.2016 року Апеляційним судом Чернівецької області винесено рішення у справі № 718/799/15 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11358,62 євро.

14.09.2017 року заступником начальника Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_2 на підставі зазначеного судового рішення було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54696467.

05.12.2017 року у зв’язку із примусовим виконанням зазначеного судового рішення державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №54696467, яку боржником отримано 08.12.2017 року. Відповідно до вказаної постанови державним виконавцем було прийнято рішення накласти арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1, а саме: житловий будинок №23 в с. Мамаївці, вул. Галицького. Зазначає, що вказаний житловий будинок є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору №CVSNGA00000013 та підпадає під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». З огляду на це вважає постанову про арешт майна боржника незаконною, а тому просить суд визнати вказану постанову неправомірною та скасувати її.

Представник скаржника ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав навединих у скарзі. Просив скаргу задовольнити.

Представник відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заперечення на скаргу та заяву про розгляд скарги за її відсутності.

Представник стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, вважає дії державного виконавця правомірними.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що 20.04.2016 року Апеляційном судом Чернівецької області винесено рішення, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11358,62 євро.

Постановою заступника начальника Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_2 про арешт майна боржника ВП №54696467 від 05.12.2017 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1, а саме: житловий будинок №23 по вул. Галицького в с. Мамаївці.

Відповідно до іпотечного договору №CVSNGA00000013 від 23.02.2007 року житловий будинок №23 в с. Мамаївці, вул. Галицького є предметом іпотеки.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі №6-1356цс15 поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом № 1304-VII мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Враховуючи вище наведене, суд вважає доводи заявника необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, ст.ст. 18, 34 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 447, 450, 451, 452 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_2 про арешт майна боржника – відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Масюк Л.О.