Вирок № 71531290, 11.01.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2073/17

11 січня 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

прокурора Шеремет Л.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Костопільського районного суду Рівненської області кримінальне провадження №12017180150000713 від 19 вересня 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.Костопіль Рівненської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, проживає за адресою АДРЕСА_2, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, офіційно непрацевлаштований, державних пільг та нагород не має, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, востаннє 15.06.2015 року Костопільським районним судом за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ч.4 ст.70 Кримінального кодексу України вказаний вирок поглинуто вироком Костопільського районного суду від 07.05.2015 року і до відбуття призначено покарання - 3 роки позбавлення волі. 27.08.2015 року ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області на підставі ч.4 ст.70 Кримінального кодексу України враховуючи покарання за вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 07.05.2015 року та 04.06.2015 року призначено остаточне покарання на строк 3 роки 1 місяць позбавлення волі. 21.04.2017 року ОСОБА_1 звільнено з Полицької ВК №76 на підставі ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 15 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Маючи незняту і непогашену у встановленому законом порядку судимість, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став і 18.09.2017 року близько 01:55 год., перебуваючи поблизу кафе "Центр", що знаходиться за адресою м.Костопіль Рівненської області, вул.8 Березня, буд.4, маючи умисел на викрадення чужого майна, що виник раптово, діючи повторно, з корисливих спонукань, скориставшись обставиною коли ніхто не спостерігав за його діями, підійшов до холодильника-вітрини, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та відігнувши кришку холодильника-вітрини через отриманий отвір викрав належні ОСОБА_2 17 упаковок морозива "Стакан 15 коп", вартістю 6,8 грн. кожна на суму 115,6 грн., 8 упаковок морозива "Винт", вартістю 7,44 грн. на суму 59,52 грн., 11 упаковок морозива "Yeti", вартістю 7,5 грн. кожна на суму 82,5 грн., 2 упаковки морозива "Стоп-наркотик", вартістю 9,9 грн. кожна на суму 19,8 грн., 15 упаковок морозива "Лев", вартістю 9,9 грн. кожна на суму 148,5 грн., 12 упаковок морозива "Гран-Прі", вартістю 17,28 грн. на суму 207,36 грн., чим завдав потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 633,28 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, тобто крадіжку, вчинену повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України винним себе визнав повністю, всі факти встановлені досудовим слідством підтвердив.

Потерпілий в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений не заперечив щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно. Такі дії ОСОБА_1правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України, кваліфікується як злочин середньої тяжкості.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1виду та розміру покарання, суд в якості обставин, які його пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, приймає до уваги те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває /а.с.71,72/, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину.

Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1є рецидив злочинів.

Так, вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 07.05.2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 04.06.2015 року визнано ОСОБА_1 винуватим у скоєні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і один місяць.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 15.06.2015 року затверджено угоду про примирення від 20 квітня 2015 року по кримінальному провадженню № 12015180150000200, укладену між потерпілою ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_1. Визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено узгоджене покарання у виді обмеження волі строком - 1 /один/ рік. Враховуючи вирок Костопільського районного суду від 07.05.2015 року, за яким ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, керуючись ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворого, суд визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 /три / роки.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27.08.2015 року на підставі ч.4 ст. 70 КК України, враховуючи покарання за вироками Костопільського районного суду Рівненської області від 07.05.2015 року по ст.185 ч.3 КК України 3 роки позбавлення волі, 04.06.2015 року Костопільського районного суду Рівненської області від 04.06.2015 року по ст.185 ч.3 КК України 3 роки і 1 місяць позбавлення волі, Костопільського районного суду по ст.185 ч.2, ч.4 ст.70 КК України 3 роки позбавлення волі, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання до відбування шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 3 роки і 1 місяць позбавлення волі, початок строку відбування покарання рахувати з 07 травня 2015 року.

21.04.2017 року ОСОБА_1 звільнено з Полицької ВК №76 на підставі ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 15 днів.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання. Невідбутий строк покарання становить 11 місяців 15 днів.

За таких обставин, покарання ОСОБА_1 слід призначити за сукупністю вироків.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кримінального кодексу України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ст.50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Санкція ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

З урахуванням викладеного, а також того, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та небажання поважати закон, суд дійшов переконливого висновку, про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі частково приєднавши невідбуту частину покарання. Саме такий вид покарання є необхідним і повинен бути достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2 на суму 633,28 грн. Цивільний позов потерпілим заявлено не було.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Вирішуючи питання про речові докази суд керується приписами ст.100 КПК України.

Речовий доказ, оптичний диск "VS", прилучений до матеріалів кримінального провадження, після набрання вироком законної сили зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ, 17 упаковок морозива, серед яких 6 упаковок морозива "Винт", 4 упаковки морозива ріжок "Yeti", 4 упаковки морозива "Yeti" у вафельному стаканчику, 2 упаковки морозива "Лев", 1 упаковка морозива "Гран-Прі", на які накладено арешт згідно ухвали слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 22.09.2017 року та передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили, вважати повернутим за належністю.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. 118, 124, 129, 369-374,394 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 /два/ роки.

На підставі ч.1 ст.71 Кримінального кодексу України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення тривалістю 6 /шість/ місяців, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 /два/ роки 6 /шість/ місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання - 04 січня 2018 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Речовий доказ, оптичний диск "VS", прилучений до матеріалів кримінального провадження, після набрання вироком законної сили зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ, 17 упаковок морозива, серед яких 6 упаковок морозива "Винт", 4 упаковки морозива ріжок "Yeti", 4 упаковки морозива "Yeti" у вафельному стаканчику, 2 упаковки морозива "Лев", 1 упаковка морозива "Гран-Прі", на які накладено арешт згідно ухвали слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 22.09.2017 року та передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили, вважати повернутим за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний Рівненської області суд протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяВ. В. Левчук