Постанова № 71529916, 09.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/13091/17 Головуючий у І інстанції Хрипун С.В.Провадження № 33/780/19/18 Доповідач у 2 інстанції Говоруха В. І.Категорія 147 09.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

9 січня 2018 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Говоруха В.І. за участі правопорушника ОСОБА_2, його захисника Ніколаєнка М.В. та потерпілого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2017 року,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 /десять тисяч двісті/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Цією ж постановою вирішено питання про судовий збір.

Відповідно до зазначеної постанови, 17.11.2017 року приблизно о 14 годині 11 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Володимирська 62 в с. Білогородка, Києво-Святошинського району, Київської області, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який зупинився попереду, в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п. 12.1. п. 13.1. ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

17.11.2017 року приблизно о 14 годині 11 хвилин водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Володимирська 62 в с. Білогородка, Києво - Святошинського району, Київської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій ОСОБА_2 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даним рішенням, правопорушник подав апеляційну скаргу в якій просить постанову в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, справу за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Притягнути його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та піддати стягненню у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова в частині визнання його винним за ст. 130 КУпАП є незаконною, а тому підлягає скасуванню. Так апелянт вказує, що він керував автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Володимирська 62, в с. Білогородка та з власної необережності допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Через деякий час на місце ДТП прибули працівники поліції, які почали оформлення місця ДТП. Під час оформлення схеми ДТП до нього звернувся працівник поліції та запитав чи не вживав алкогольні напої, наркотичні речовини чи лікарські препарати. Він повідомив, що не вживав, оскільки керує транспортним засобом та знає, що це заборонено. Потім один з поліцейських звернувся до іншого та запитав, чи справний апарат вимірювання стану алкогольного сп'яніння, на що отримав негативну відповідь, почувши це, він дуже здивувався та повідомив, що готовий проходити огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння. В подальшому поліцейський запропонував відвезти до лікарні та здати аналізи, на що ОСОБА_2 погодився, однак інший працівник поліції сказав йому, що пройшло багато часу і висновок не буде доказом. Вказані працівники сіли до патрульного автомобіля та приблизно через 10 хвилин один із них вийшов та показав протокол серії БД № 325818 за ст. 130 КУпАП з зазначенням відмови від проходження медичного огляду хоча він від проходження огляду не відмовлявся.. При цьому осіб, що вказані в протоколі за ст. 130 КУпАП на місця складання протоколу він не бачив. В руки вказаний протокол йому не дали, на прохання надати його копію також було відмовлено, йому навіть не дали змогу прочитати його зміст.

Також апелянт посилається, на те, що в протоколі серії БД № 325818 не зазначено які пункти ПДР України ним порушено, та не зазначено якою частиною статті 130 КУПАП передбачена відповідальність за таке порушення. Крім того, йому не роз'ясненні його права, а тому, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 325818 не може бути визнаний достатніми та допустимими доказом, та на основі наявних у ньому фактичних даних не може встановлюватись наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши правопорушника та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення потерпілого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Згідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП судом забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, а при накладенні стягнення на правопорушника відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховуються поряд з характером вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

В частині обгрунтованості притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП постанова не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині постанова не перевіряється і доводи в обгрунтування доведеності вини та кваліфікації правопорушення не наводяться.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядовіна стан алкогольного сп'яніння . Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Окрім того, ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Відповідно до п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376, не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, стосовно якої його складено.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2017 року серії БР №325818 /а.с. 2/, вказаних вимог при його оформленні дотримано не було, а суд при розгляді справи уваги на це не звернув. Так у зазначеному протоколі не вказано час коли його складено, відсутні пункти ПДР, які порушені ОСОБА_2, а також не зазначена частина статті 130 КУпАП яка інкримінована правопорушнику, відсутній підпис та пояснення ОСОБА_2, а також будь - які дані про те що він відмовився від підпису та дачі пояснень.

Протокол про адміністративне правопорушення оформлений з грубими порушеннями вимог ст. 256 КупАП не може бути визнаний належним та допустими доказом по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст.ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення. Відсутність посилання на конкретні пункти Правил дорожнього руху, а також частини статті, за умови, що в диспозиції їх декілька, свідчать про неконкретність пред'явленого обвинувачення.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, не заперечуючи своєї вини в скоєнні ДТП, надав пояснення, що відповідають змісту апеляційної скарги, зауваживши, що він більше 30 років працює водієм , жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності, дійсно був знервований і не добре себе почував після аварії, однак від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся, тим більше в присутності свідків, працівники поліції йому лише сказали, що склали такий протокол, його з ним не знайомили, копію не дали, пояснення не відбирали.

Таким чином матеріалами справи, з яких вбачається, що працівники поліції не виконали весь комплекс заходів, які вони зобов'язані вжити щодо водія, що має ознаки алкогольного сп'яніння, не спростовані пояснення ОСОБА_2 про відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду .

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу. Спираючись на положення ч. І ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України"(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02 ,"Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), "Карелін проти Росії" (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Таким чином, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить висновку, що в даному випадку не доведені ті обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, тому провадження по даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294, КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності змінити.

В частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП постанову скасувати, а провадження в цій частині закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

В решті постанову залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Говоруха