Рішення № 71529259, 05.01.2018, Іванківський районний суд Київської області

Справа 366/3935/17

Провадження 2-а/366/5/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2018 року суддя Іванківського районного суду Київської області Тетервак Н.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправнии рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправнии рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується копією посвідчення, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На момент аварії на ЧАЕС, його як співробітника Іванківського РВ було відряджено з 26.04.1986 року по 27.04.1986 року в м.Прип»ять, територія якого визнана як зона відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи без засобів індивідуального захисту та виведення у чисту зону, внаслідок чого отримав дозу радіаційного опромінення 36,02 бер (відповідно до Закону України «Про захист людини від онізуючого випромінювання» - 340 мілізівертів), що перевищувало допустиму дозу - 25 бер та призвело до втрати його здоров'я, отримання фізичної та психологічної недуги, пов'язної з отриманням інвалідності 2 групи.

24 лютого 2012 року Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області позивачу було видано довідку № 55 про заробітну плату в зоні відчуження для пред'явення її до органів пенсійного фонду. Згідно вказаної довідки УПФ у Іванківському районі Київської області нарахувало та виплачує позивачу пенсію.

08 серпня 2017 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Іванківського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про видачу довідки про заробітну плату за час перебування в зоні відчуження з урахуванням урядових рішень, які діяли в 1986 році, на що отримав відповідь від 09.08.2017 року № Ф-506 з відмовою у видачі довідки з перерахованою заробітною платою, посилаючись на те, що попередня довідка, видана 24.02.2012 року правильна і підстав для видачі нової довідки не має. Згідно зазначеної довідки нарахована фактична заробітна плата за роботу у місті Прип'ять 26 та 27 квітня 1986 року становить 55,00 карбованців. При цьому, оплата за дні роботи в зоні відчуження розрахована наступним чином: посадовий оклад: 165 крб. : 30 (квітень) = 5,50 (денна тарифна ставка). 2 робочих дні * 5,50 (тарифна ставка) * 4 (кратність) = 44,00. Збережена заробітна плата: грошове утримання: (середньоденна 165,00 крб.: 30 (квітень) = 5,50 (середньоденна) * 2 робочих дні = 11,00. Всього 55 крб. (11 крб. «збережена зарплата» + 44 крб. «оплата праці за роботу в зоні).

Позивач вважає таку відмову у видачі довідки неправомірною, тому він звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою суду від 26.09.2017 року було вирішено: зобов'язати Іванківський РВ (з обслуговування Іванківського і Поліського районів) ГУ МВС України в Київській області в особі ліквідаційної комісії здійснити перерахунок заробітної плати з відображенням в особовому рахунку та включити ОСОБА_1 у довідку про заробітну плату за період роботи 26 та 27 квітня 1986 року у третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м.Прип'ять по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: подвійний посадовий оклад, добові, одноразову грошову винагороду за перевищення дози радіоактивного ураження організму 500 крб., і надати довідку з урахуванням вказаних виплат.

На підставі виконання даної постанови, позивач 15 листопада 2017 року звернувся до із заявою до відповідача про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) № Ф-683 від 14.11.2017 року, яка видана Іванківським РВ (з обслуговування Іванківського та Поліського районів).

Однак, відповідач листом від 27 листопада 2017 року відмовив позивачу у перерахунку та виплаті пенсії на підставі зазначеної довідки про заробітну плату, оскільки на думку відповідача, довідка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством.

Позивач вважає таку відмову неправомірною і такою, що порушує його конституційне право на належне пенсійне забезпечення та соціальних захист, тому змушений звертатись до суду із даним позовом та просити суд визнати дії Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови йому у прийнятті для перерахунку пенсії довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках № Ф-683 від 14.11.2017 року, виданої Іванківським РВ (з обслуговування Іванківського та Поліського районів) ГУ МВС України (ліквідаційною комісією) неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 15.11.2017 року, відповідно до вищезазначеної довідки, із врахуванням вже виплачених сум.

Позивач в судове засідання не з»явився, в своїх позовних вимогах просить розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, у встановлений судом строк, надав до суду заперечення проти позову, в якому просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та наполягав на розгляді справи у відкритому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши заперечення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом щодо оскарження дій відповідача та діюче законодавство не вимагає жодних обов'язкових процедур щодо досудового врегулювання спору, який виник між позивачем та відповідачем.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується копією посвідчення, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має право на відповідні пільги, встановлені законодавством України (а.с.10).

Для участі в заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 був відряджений з 26 квітня по 27 квітня 1986 року до м.Прип'ять зі свого постійного місця роботи - Іванківського РВ, що підтверджується маршрутним листом № 20/Ф-0017 від 28.01.1998 року, виданого Головним управлінням МВС України в Київській області (а.с.18).

З матеріалів справи не вбачається, коли позивачу була виплачена одноразова грошова винагорода за його роботу в зоні відчуження. Не надано також підтверджуючих документів про те, що ця сума була дійсно виплачена та включена до грошового атестату (основного документа, що підтверджує всі виплати отриманні працівниками ОВС).

Таким чином, позивач мав дізнатися про порушення своїх прав вже в травні 1986 року.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. №964-рс, голові Урядової комісії було надано право виплачувати працівникам одноразову винагороду за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення в розмірі до 1000 карбованців.

Також цим розпорядженням було встановлено, що у тих випадках, коли працівник отримав гранично допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського та начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 крб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 карбованців.

До середнього заробітку для нарахування пенсії включаються всі елементи грошового забезпечення за умови, що вони не носять разового характеру, тобто одноразова винагорода до середнього заробітку для обчислення пенсії не включається.

Довідка Іванківського РВ (з обслуговування Іванківського та Поліського районів) ГУ МВС України у Київській області від 14.11.2017 року № Ф-683 відображає фактичний розмір сплачених у 1986 році сум грошового забезпечення позивача під час несення служби в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отже, виплати за нормативними актами, на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, в 1986 році йому не нараховувалися та не виплачувалися, тому не підлягають включенню в довідку для подальшого перерахунку пенсії.

При призначенні пенсії враховуються ті види оплати праці, на які по діючих правилах повинні нараховуватись страхові внески. На виплати одноразового характеру, не обумовлені діючими системами оплати праці, страхові внески не нараховувались.

Частина 4 ст. 54 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова грошова допомога взагалі виключена, та чинна в іншій редакції, викладеній наступним чином: «пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадян із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження в 1986 -1990 роках не може перевищувати 3,0 тисяч крб. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Дані зміни були внесені ЗУ №76 від 28.12.2014 року, в яких чітко було врегульовано питання, що сума для обчислення має бути одержаним заробітком, а не тим який мав виплатитися.

Посилаючись на вищевказане, просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, а також розглядати справу у відсутність представника відповідача.

Як вбачається з постанови Іванківського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року, суд постановив: зобов'язати Іванківський РВ (з обслуговування Іванківського і Поліського районів) ГУ МВС України в Київській області в особі ліквідаційної комісії здійснити перерахунок заробітної плати з відображенням в особовому рахунку та включити ОСОБА_1 у довідку про заробітну плату за період роботи 26 та 27 квітня 1986 року у третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м.Прип'ять по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: подвійний посадовий оклад, добові, одноразову грошову винагороду за перевищення дози радіоактивного ураження організму 500 крб., і надати довідку з урахуванням вказаних виплат (а.с.22-25).

В довідці № Ф-683 від 14 листопада 2017 року, виданої Іванківським РВ (з обслуговування Іванківського та Поліського районів) ГУ МВС України в Київській області (ліквідаційною комісією) зазначено, що під час роботи в населених пунктах зони відчуження з 26 квітня 1986 року до 27 квітня 1986 року в м.Прип'ять, позивач перебував на посаді міліціонера-чергового міліції, мав посадовий оклад - 165 крб., виплачена заробітна плата (грошове забезпечення) в сумі 55 крб., донараховано по рішенню суду в сумі 562 грн. (одноразова грошова винагорода), з урахуванням коефіцієнту кратності 5,4, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 (а.с.21).

На звернення позивача до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо перерахунку його пенсії відповідно до грошового забезпечення, вказаного в довідці № Ф-683 від 14.11.2017 року, листом відповідача № 5092/06-07 від 27.11.2017 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку його пенсії, оскільки для включення грошового забезпечення для обчислення сум пенсії немає підстав (а.с.20).

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зокрема у частині 1 цієї ж постанови зазначено, що цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних витрат.

Пункт 2 вказаної постанови передбачає, що заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» №964-рс від 17 травня 1986 року - в тих випадках, коли працівник отримав гранично допустиму дозу радіації і у зв'язку із чим не допускається для подальшої роботи у зазначених зонах небезпечності - йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і військовому чи спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 крб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівникам - 300 крб..

Статтею 1 ЗУ «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У ст. 2 цього ж Закону передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати: до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках зазначеної у довідці № Ф-683 від 14 листопада 2017 року.

Враховуючи приведені норми та встановлені обставини, суд вважає, що дії позивача, направлені на реалізацію законом встановленого права на перерахунок пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, узгоджуються із положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відмова Вишгородського об'єднаного управління ПФУ в проведенні перерахунку пенсії є безпідставною і протиправною.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що фактична заробітна плата ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження, із якої повинно проводитися обчислення пенсії згідно довідки № Ф-683 від 14 листопада 2017 року, становить 500 крб. 00 коп.

Також, з метою захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням вказаної вище суми одноразової винагороди, суд вважає необхідним зобов'язати Вишгородське об'єднане управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня його звернення за перерахунком із 15 листопада 2017 року та виплатити йому недоотриману суму пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 19, 72, 77, 244-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И Л А :

Позов ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправнии рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 в прийняті для перерахунку довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках № Ф-683 від 14.11.2017 року, виданої Іванківським РВ (з обслуговування Іванківського та Поліського районів) ГУ МВС України (ліквідаційною комісією) неправомірними.

Зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 15 листопада 2017 року, відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках № Ф-683 від 14.11.2017 року, із врахуванням вже виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду або через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Суддя: Н.А. Тетервак