Ухвала суду № 71528584, 11.01.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/402/18

Провадження № 1-кс/344/186/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Торованина С.В., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12017090010003262 від 07.08.2017, -

В С Т А Н О В И В:

Слідча звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обгрунтування якого посилалася на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 01.08.2017, близько 23 год., ОСОБА_1, перебуваючи у дворі будинку № 10а по вул. Угорницька у м. Івано-Франківську, побачив потерпілого ОСОБА_3, який рухався в напрямку вказаного. В цей момент у ОСОБА_1, виник умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_3

Реалізовуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_1, підійшовши до ОСОБА_3, та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, застосував відносно нього газовий балончик «Терен 4», який тримав при собі, а саме: приснув із нього рідиною в обличчя ОСОБА_3, від чого той відчуваючи фізичну біль на поверхні обличчя, прикрив його своїми руками.

Після цього, ОСОБА_1, діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, вхопившись своєю рукою за срібний ланцюжок, на якому висіли срібний хрестик та срібна підвіска вартість яких, згідно висновку експерта № 4.3-286/17 від 10.11.2017, становить 287 грн. 85 коп., який шляхом ривка, зірвав із шиї ОСОБА_3, після чого з місця події втік та відкрито викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 287,85 грн.

11 січня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ромської національності, громадянин України, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, одружений, раніше судимий: 09.02.2006 вироком Бориславського міського суду Львівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 роки 2 місяці позбавлення волі, звільнений постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19.12.2007 року умовно-достроково з не відбутим терміном покарання 10 місяців 27 днів; 22.06.2009 вироком Самбірського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України до основного покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі та додаткового покарання у виді конфіскації майна (вироком Апеляційного суду Львівської області від 04.12.2009 вирок Самбірського міськрайонного суду від 22.06.2009 в частині застосування ст. 71 КК України було скасовано та визначено остаточне покарання за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст.357, ст. 70, ст. 72 КК України у виді 8 років позбавлення волі та додаткового покарання у виді конфіскації майна; 12.09.2017 вироком Бориславського міського суду Львівської області за ч. 1 ст. 395 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому злочину обгрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: даними, які містяться у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_3, протоколі допиту свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5, протоколі проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_3, протоколі пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколі огляду місця події та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає максимальне покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до шести років та він усвідомлює про неминучість призначення йому покарання за вчинення даного злочину;

- п. 3 - незаконно впливати на потерпілого, свідків, враховуючи характер вчиненого злочину та те, що ОСОБА_1 відоме їхнє місце проживання та анкетні дані;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1, повторно підозрюється у вчиненні корисливого злочину, офіційно не працює, постійного джерела доходу немає, вчинив злочини та з метою отримання коштів може знову його вчинити.

Враховуючи вище наведені ризики та тяжкість вчиненого злочину, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання та домашнього арешту, не можливе.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов’язуються за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Інший вид запобіжного заходу – заставу, застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Таким чином, зазначені обставини є достатніми для обрання ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу – тримання під вартою, оскільки жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не зможе запобігти доведеним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставини, просив задоволити без визначення застави.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника. Повідомив, що на його утриманні є малолітня дитина, разом із дружиною проживають на її пенсію по інвалідності. Крім того, перебував на лікуванні в нейрохірургічному відділенні, є ВІЛ інфікованим.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

З матеріалів клопотання вбачається, що 11 січня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція статті якої передбачає максимальне покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності вини ОСОБА_1

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ромської національності, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, раніше судимого: 09.02.2006 вироком Бориславського міського суду Львівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 роки 2 місяці позбавлення волі, звільнений постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19.12.2007 року умовно-достроково з не відбутим терміном покарання 10 місяців 27 днів; 22.06.2009 вироком Самбірського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України до основного покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі та додаткового покарання у виді конфіскації майна (вироком Апеляційного суду Львівської області від 04.12.2009 вирок Самбірського міськрайонного суду від 22.06.2009 в частині застосування ст. 71 КК України було скасовано та визначено остаточне покарання за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст.357, ст. 70, ст. 72 КК України у виді 8 років позбавлення волі та додаткового покарання у виді конфіскації майна; 12.09.2017 вироком Бориславського міського суду Львівської області за ч. 1 ст. 395 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів – до 12 березня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_6

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.