Постанова № 71528553, 10.01.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/1172/16-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук О. В.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 273/1172/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області, яке ухвалено 01 листопада 2017 року суддею Васильчук О.В. у м. Баранівка,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом, у якому, посилаючись на невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №ZRH0AE00003150 від 22 грудня 2005 року, просило стягнути солідарно з останнього та поручителя ОСОБА_2 заборгованість за кредитом станом на 26 вересня 2016 року в загальній сумі 7982,15 Євро, з яких: 3058,46 Євро - заборгованість за кредитом, 4763,25 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 160,44 Євро - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року у задоволенні позову Банку відмовлено у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

В апеляційній скарзі представник Банку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що при вирішенні спору судом не застосовані відповідні правові позиції Верховного Суду України, за якими з ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти та неустойка у межах позовної давності, у зв'язку із чим вважає помилковим висновок суду про відмову у задоволенні позову. Також вважає безпідставним висновок суду про те, що укладений між Банком та ОСОБА_2 договір поруки є припиненим.

В судовому засіданні представник Банку доводи апеляційної скарги підтримав. Відповідачі просили залишити апеляційну скаргу без задоволення за її безпідставністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2005 року між Банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ZRH0AE00003150, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 8203,00 Євро на термін до 21 грудня 2010 року та зобов'язався його повернути, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором (а.с. 7-8 ).

В цей же день, між Банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № ZRH0AE00003150/1, за яким останній зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань перед Банком, що виникли з вищезазначеного кредитного договору (а.с. 9).

За змістом 1.1 кредитного договору повернення кредитних коштів та сплата процентів за користування кредитом, комісією, а також іншим витратам Банку відповідно до п.п.2.2.9., 4.3. визначені періодичними щомісячними платежами в сумі 163,16 Євро, період сплати з "15" по "20" число кожного місяця (а.с.7).

Із наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 26 вересня 2016 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем складає - 26193,21 Євро, з них: 3058,46 Євро - заборгованість за кредитом, 4763,25 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 160,44 Євро - заборгованість по комісії за користування кредитом, 18211,06 Євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 4-6).

Проте, на свій розсуд, Банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку частину заборгованості в сумі 7982,15 Євро, з яких: 3058,46 Євро - заборгованість за кредитом, 4763,25 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 160,44 Євро - заборгованість по комісії за користування кредитом (а.с. 2-3).

Із виписки Банку вбачається, що останній платіж по погашенню заборгованості здійснено ОСОБА_1 25.04.2012 (а.с. 100-101).

З даним позовом до суду Банк звернувся у 28.09.2016 (а. с. 22).

ОСОБА_1 під час розгляду справи подав суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 99). Заяви про поновлення цього строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від Банку не надходило.

Тому, враховуючи, що перебіг позовної давності почався 20.05.2012 (дата погашення чергового платежу згідно умов договору) та сплив 20.05.2015, а Банк звернувся за захистом свого цивільного права лише 28.09.2016, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання Банку на правову позицію Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-249цс15 щодо стягнення з відповідача процентів за кредитом та штрафів за прострочення сплати процентів у межах строку позовної давності, є безпідставними, оскільки зазначений правовий висновок стосується інших обставин справи у спірних правовідносинах (у справі, яка переглядалася, строк виконання договору на час звернення до суду з позовом не закінчився). Решта правових позицій, на які посилається представник позивача (у справах №6-14цс14, №6-169цс14, №6-167цс14), є такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, та положення п.12 Договору поруки, згідно якого порука припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором, яким є 21.12.2010, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення поруки 22.12.2015. Доводи апеляційної скарги щодо помилковості такого висновку суду є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 11 січня 2018 року.