Постанова № 7152821, 09.12.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

09 грудня 2009 року Справа №2а-2609/09/1270

Категорія 6.13

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Качуріної Л.С.

при секретарі: Лемба А.В,

в присутності представників сторін:

представник позивача: Шовкун М.І.

представник відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» про стягнення штрафної санкції та пені, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду з Господарського суду Луганської області надійшла адміністративна справа за позовом Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» про стягнення штрафних санкцій .

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» суму боргу в розмірі 56412,07грн. в тому числі пеня 27993,82 грн., штрафна санкція 28418,25грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування 10 вересня 2002 року.

У звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків Управлінням Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» застосовані штрафні санкції у розмірі 28418,25грн. та нарахована пеня в сумі 27993,82грн.

До цього часу сума штрафної санкції та пені в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Представник позивача під час судового засідання позов підтримали повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав суду клопотання про відкладення судового засідання у звязку з хворобою представника відповідача, а також через несвоєчасне повідомлення про час та місце розгляду справи. Суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання у звязку з тим, що відповідачем в підтвердження клопотання не надано доказів хвороби представника відповідача.

Згідно ст. 35 КАС України особа, яка бере участь у справі повинна бути повідомлена про час, дату та місце судового засідання не пізніше ніж за сім днів до судового засідання.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на несвоєчасне повідомлення про час, дату та місце слухання по справі, оскільки з телефонограми суду від 01 грудня 2009 року вбачається, що відповідача було своєчасно повідомлено про час, дату та місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування 10 вересня 2002 року.

Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області від 22.03.2004 року № 66, від 20.12.2005 року № 328, від 27.06.2006 року № 198, від 01.08.2006 року № 246, від 17.08.2006 року №267, від 26.09.2006 року №326, від 02.10.2006 року №334, від 16.02.2007 року №31 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, утому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідачу нараховано штрафні санкції у розмірі 28418, 25 грн. та пеня в сумі 27993, 82грн.

Судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року по справі № 2а-2/09/1270 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» до Управлінні Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області про визнання нечинними рішень № 326 від 26.09.2006 року, № 334 від 02.10.2006 року, № 31 від 16.02.2007 року, №32 від 16.02.2007 року, №33 від 16.02.2007 року, №66 від 26.03.2007 року, №383 від 24.12.2007 року, № 394 від 29.12.2007 року, № 222 від 27.09.2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» відмовлено за необґрунтованістю.

Зазначена постанова від 30 вересня 2009 року набрала законної сили та підлягає виконанню.

Згідно ч.1 ст 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року по справі № 2а-2/09/1270 рішення Управлінні Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області № 326 від 26.09.2006 року, № 334 від 02.10.2006 року, № 31 від 16.02.2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені визнани законними, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управлінні Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області щодо стягнення штрафних санкцій та пені, нарахованих згідно вищезазначених рішень підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення решти штрафних санкцій та пені, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом N 550-IV від 20.02.2003 були внесені зміни до пункту 2.1. ст. 2 Закону України ?ро порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, а саме контролюючим органом стосовно збору на обовязкове державне пенсійне страхування визначено органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з п.5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, обєднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Пунктом 6 ч.2 ст. 17, ч.6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню оскільки не сплачені в строк пеня та штрафні санкції стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку .

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачували судовий збір.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 14, 15, 17, 106 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» про стягнення штрафної санкції та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство» (розрахунковий рахунок 260046066 в ЛОД АППБ «Аваль» МФО 304007, код 24182788) на користь Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області ( розрахунковий рахунок 25602312742 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665,код 21792494) суму боргу в розмірі 56412,07 грн., у тому числі пеня 27993,82 грн., штрафна санкція 28418,25 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 14 грудня 2009року.

СУДДЯ