Рішення № 71528179, 09.01.2018, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1906/17

Номер провадження 2/289/69/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Невмержицького І.М.,

при секретарі - Прокопчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Меньківської сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті матері позивачки ОСОБА_2, залишилось спадкове майно, що складається зокрема з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Поліського кооперативного селекційного центру «Росія» с. Велика Рача, Великорацької сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області, розміром 2,98 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 13050,00 гривень, що належало покійній матері позивачки згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0322443, виданий головою Радомишльської райдержадміністрації на підставі рішення Радомишльської РДА № 78 від 14.03.2000 року на ім’я «Штуль Лідія Петрівна», інших спадкоємців які б мали право та претендували на зазначене майно немає, тому просила суд визнати за нею право власності на вищевказане майно.

В судовому засіданні позивачка не з»явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, надіслала заяву в якій просила справу розглянути без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду письмову заяву, просив розгляд справи проводити без його участі, з позовними вимогами погодився просив позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст.4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_2, даний факт підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу серії І-ТП № 266858 від 14.04.1973 року) ОСОБА_3, народилась 01.07.1949 року в с. Ходори, Радомишльського р-ну, Житомирської області, на даний час проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про народження позивачки серії VІ-УР № 1401634, що видане повторно 28.06.1966 року, її батьками є: батько – ОСОБА_4, українець та мати – ОСОБА_2, українка.

09 грудня 1996 року мати позивачки, ОСОБА_2, на випадок своєї смерті зробила розпорядження у вигляді заповіту, де вказала, що житловий будинок в с. Ходори, а також все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй належатиме на день її смерті заповіла своїй дочці – ОСОБА_1.

10 листопада 2003 року померла мати позивачки, ОСОБА_2, у віці 90 років в с. Ходори, Радомишльського р-ну, Житомирської області, що підтверджує свідоцтво про смерть серії 1-ИД № 149361, видане Меньківською сільською радою Радомишльського району Житомирської області 12.11.2003 року.

Спадщину після смерті матері, ОСОБА_2, у відповідності до ст.ст. 548-549 ЦК УРСР 1963 року (що діяв на той час), прийняла позивачка – ОСОБА_1, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме: доглядом за будинком, обробітком земельної ділянки, отримувала кошти за землю та інше – даний факт також підтверджує довідка № 09 від 16.01.2017 року з виконавчого комітету Меньківської сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області.

Після смерті матері відкрилася спадщина, яка з поміж всього іншого, складається із земельної частки (паю) члена Поліського кооперативного селекційного центру «Росія» с. Велика Рача, Великорацької сільської ради, Радомишльського р-ну, Житомирської області, розміром 2,98 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 13 050,00 гривень, що належала померлій матері позивачки згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0322443, виданого на її ім’я на підставі рішення Радомишльської РДА № 78 від 14.03.2000 року.

У відповідності до п. 216 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 3 березня 2004 року за № 20/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Однак, набути вищезазначене майно в порядку передбаченому ст. 1298 ЦК України, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) позивачка, як єдина спадкоємиця за заповітом (ст. 1223 ЦК України) – не має можливості через те, що у правовстановлюючому документі відсутня дата його видачі, а також сертифікат має підчистку та виправлення, а відповідно до ЗУ «Про нотаріат», такі правовстановлюючі документи вважаються такими, що не відповідають встановленим законом вимогам і не можуть бути прийняті для вчинення нотаріальних дій.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно ст. 1216 та ст. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судовим рішенням може визнаватися право власності в порядку спадкування, якщо через відсутність документів не можливо оформити спадщину через нотаріуса.

Згідно ст. 55 Конституції України та ст. 16 Цивільного кодексу України, кожен має право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відмерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Керуючись ст.ст. 325, 392, 1216-1218, 1261, 1268-1269 ЦК України, ст.ст. 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Меньківської сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2, яка померла 10.11.2003 року у віці 90 років в с. Ходори, Радомишльського району, Житомирської області – право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Поліського кооперативного селекційного центру «Росія» с. Велика Рача, Великорацької сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області, розміром 2,98 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 13 050,00 гривень, що належало її покійній матері згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0322443, виданий головою Радомишльської райдержадміністрації на підставі рішення Радомишльської РДА № 78 від 14.03.2000 року на ім’я «Штуль Лідія Петрівна».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом тридцяти днів, починаючи з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І. М. Невмержицький