Рішення № 71526650, 11.01.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8093/17

Провадження № 2-а/204/23/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Дніпро

Суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Черкез Д.Л., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2017 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він, ОСОБА_1 в серпні 2017 року досяг пенсійного віку, у зв'язку з чим звернувся до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду Україні в м. Дніпрі з заявою про призначення пенсії за віком, надавши при цьому всі необхідні та передбачені законом документи. Так, з 11 серпня 2017 року йому була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу 40 років 4 місяці 20 днів із середньомісячного заробітку, взятого за період з 01.07.2000 по 31.07.2017, у розмірі 7 851,35 грн. Оскільки нарахований розмір пенсії не відповідав його розрахункам, 30 жовтня 2017 року він письмово звернувся до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду Україні в м. Дніпрі, а саме до Чечелівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії з проханням перерахувати пенсію. В листопаді 2017 року він отримав відповідь від Чечелівського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсії від 18 листопада 2017 року, в якій зазначалося, що при призначенні пенсії періоди роботи, які записані у трудовій книжці під номерами 12 та 13 не зараховано до страхового стажу у зв'язку з тим, що при прийнятті на роботу та перейменуванні підприємства дописані номери та дати наказів по підприємству. Дописані дані іншою рукою та іншими чорнилами не підтверджені ТОВ «Електрон-сервіс». В період з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року, який не зарахований Пенсійним фондом, він працював на посаді начальника цеху науково-виробничого малого підприємства «Електрон-сервіс», тобто не зарахований стаж становить 1 рік 11 місяців та 22 дні. Одночасно йому було повідомлено, що для підтвердження трудового стажу за цей період необхідно представити довідку з підприємства або ж звернутися до суду. Вважає таку відмову протиправною, оскільки неточності у трудовій книжці не можуть ставитися у провину працівнику та бути підставою для незарахування цих періодів роботи, так як саме роботодавець несе обов'язок правильного заведення та подальшого ведення трудових книжок. Надати таку довідку позивач можливості не має, оскільки підприємство, на якому він працював, ліквідовано відповідно до довідки Головного управління статистики у Дніпропетровській області №03.4-49/3219 від 30.10.2017 року. При цьому, відповідно до архівної довідки Архівного управління від 12.12.2017 року за № 03-44/К-1248т документи ТОВ «Електрон-сервіс» на державне зберігання до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради не надходили. Зазначив, що неправильних та неточних записів у його трудовій книжці, а саме в п.п. 12 та 13, немає, у зв'язку з чим позивач не погоджується з посиланнями відповідача на п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637. Також зазначив, що на теперішній час у позивача немає жодних контактів з колишніми працівниками ТОВ «Електрон-сервіс». Позивач має трудову книжку серії НОМЕР_3, в якій зазначені періоди його роботи з 31.05.1993 по 22.05.1995 в науково-виробничому малому підприємстві «Електрон-сервіс», яке 27.10.1993 року було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон-сервіс», а тому трудова книжка не відсутня, відповідні записи про періоди роботи у ній зроблені чітко, без виправлень. Вважає, що вищевказані обставини свідчать про неправомірність дій відповідача в частині не зарахування до стажу роботи періоду роботи з 31.05.1993 по 22.05.1995 року. Неможливість отримати та надати уточнюючу довідку фактично позбавляє його набутого та гарантованого права на пенсію за зазначених умов і підстав. Такі дії Пенсійного фонду порушують його конституційні, соціальні права на пенсійне забезпечення, тому що на даний час пенсія є єдиним джерелом його доходу. Відмова Пенсійного фонду у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу та позбавлення отримання справедливого та законного розміру пенсії істотно погіршує його матеріальне становище. Враховуючи викладене позивач звертається до суду і просить суд зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи періоди роботи з 31.05.1993 по 22.05.1995 в науково-виробничому малому підприємстві «Електрон-сервіс», яке 27.10.1993 було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон-сервіс», а саме 1 рік 11 місяців 22 дні відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1, та з урахуванням цього стажу здійснити перерахунок пенсії з часу її призначення, тобто з 11 серпня 2017 року.

04 січня 2018 року відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі заперечує проти даного адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачу ОСОБА_1 з 11.08.2017 призначена пенсія за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу 40 років 4 місяці 20 днів, середньомісячного заробітку за період з 01.07.2000 по 31.07.2017. Розмір пенсії з 11.08.2017 становить 7 851,35 грн., а саме: коефіцієнт стажу - 0,40333 (484 міс); з урахуванням кратності 1,35 - 0,54450; коефіцієнт заробітку - 3,79845; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 3764,40х3,79845=14298,89; розмір пенсії за віком - 14298,89х0,54450=7785,75 грн.; доплата за понаднормативний стаж - 65,60 грн. (13,12х5). За записами трудової книжки позивача до страхового стажу не зараховано період роботи з 31.05.1993 по 22.05.1995 на посаді начальника цеху науково-виробничого малого підприємства «Електрон-сервіс». У розділі 4 записів № 12 та 13 трудової книжки при прийнятті на роботу та перейменуванні підприємства дописані номери та дати наказів по підприємству. Дописані дані іншою рукою та іншими чорнилами не підтверджені ТОВ «Електрон-сервіс». Посилаючись на п.п. 3, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, зазначив, що законодавством передбачено умови підтвердження певних періодів роботи, коли в трудовій книжці містяться неточні записи про ці періоди. У разі виконання зазначених умов можливо повернутися до питання зарахування періоду роботи з 31.05.1993 по 22.05.1995 до страхового стажу. Позивачем заявлено про неможливість підтвердження зазначеного періоду роботи на підставі показань свідків. Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом № 58 від 29.07.1993 року Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерств соціального захисту населення України усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження). Кожний запис заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення. Крім того, відповідно до встановленої форми трудової книжки передбачено графу 4, в якій зазначаються підстави внесення записів (документ його дата та номер). В п. 2.15 Інструкції зазначено наступне: якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер. Отже на підставі зазначеного до страхового стажу ОСОБА_1 неможливо зарахувати період роботи з 31.05.1993 по 22.05.1995 на посаді начальника цеху науково-виробничого малого підприємства «Електрон-сервіс». Тому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні його адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до п.п.12 ч.1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі не було відкрито до набрання чинності КАС України у редакції Закону № 2147-VIII, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти з початком роботи Верховного суду, тобто з 15 грудня 2017 року, передбачених новим КАС України у редакції Закону № 2147-VIII.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Бегичева Обоянського району Курської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2, який виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 4-6).

Судом також встановлено та цей факт не оспорюється сторонами, що у серпні 2017 року позивач досяг пенсійного віку, у зв'язку з чим він звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі з заявою про призначення пенсії за віком, на підставі якої з 11 серпня 2017 року позивачу була призначена пенсія за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу 40 років 4 місяці 20 днів із середньомісячного заробітку, взятого за період з 01.07.2000 по 31.07.2017, у розмірі 7 851,35 грн.

При цьому, ОСОБА_1 за записами трудової книжки не було зараховано період роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року на посаді начальника цеху науково-виробничого малого підприємства «Електрон-сервіс», що підтверджується копією відповіді першого заступника начальника Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі вих. № К-282-1/17 від 18 листопада 2017 року (а.с. 8). З вказаної відповіді вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу періоду роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року стало те, що у розділі 4 записів № 12 та № 13 трудової книжки при прийнятті на роботу та перейменуванні підприємства дописані номери та дати наказів по підприємству, які виконані іншою рукою та іншими чорнилами та не підтверджені ТОВ «Електрон-сервіс». При прийнятті вказаного рішення відповідач посилався на п.п. 3, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, та зазначив також, що законодавством передбачено умови підтвердження певних періодів роботи, коли в трудовій книжці містяться неточні записи про ці періоди. У разі виконання цих умов можливо повернутися до питання зарахування періоду роботи з 31.05.1993 по 22.05.1995 до страхового стажу. Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХХІ від 05.11.1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу відповідачем було відмовлено в зарахуванні стажу роботи на посаді начальника цеху науково-виробничого малого підприємства «Електрон-сервіс» за період роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року.

Позивач з такою відмовою відповідача не згоден, вважає її неправомірною та такою, що порушує його конституційні і соціальні права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За даними трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 7) 31 травня 1993 року позивач був прийнятий на посаду начальника цеху у науково-виробниче мале підприємство «Електрон-сервіс» (наказ № 10 від 31 травня 1993 року), звідки був звільнений 22 травня 1995 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ № 21 від 22 травня 1995 року). При цьому, у вказаній трудовій книжці міститься запис про те, що 27 жовтня 1993 року науково-виробниче мале підприємство «Електрон-сервіс» на підставі наказу № 14 від 27 жовтня 1993 року було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон-сервіс».

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 було відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року на посаді начальника цеху науково-виробничого малого підприємства «Електрон-сервіс».

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХХІ від 05.11.1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Постанови КМУ від 12 серпня 1993 року N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо посилання відповідача на п.п. 3, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні періоду роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року до стажу та необхідності підтвердження цього періоду роботи, оскільки в трудовій книжці містяться неточні записи про ці періоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 18 вищевказаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Судом встановлено, що у позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_3. У вказаній трудовій книжці наявні записи про те, що у період з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року працював на посаді начальника цеху у науково-виробничому малому підприємстві «Електрон-сервіс» (запис № 12-14). Вказані записи у трудовій книжці не містить неточностей, записи зроблені чітко та без виправлень. Більш того, суд звертає увагу, що записи № 12-14 у трудовій книжці засвідчені печаткою підприємства, відповідальним працівником якого вони внесені у вищевказану трудову книжку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом вважає вимогу відповідача про необхідність підтвердження позивачем періоду роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року на посаді начальника цеху у науково-виробничому малому підприємстві «Електрон-сервіс», безпідставною та такою що не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 7) відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, в тому числі і п.п.2.4, 2.5, 2.14, 2.15, на які посилається відповідач у відзиві на даний адміністративний позов.

При цьому суд враховує, що позивач позбавлений можливості надати відповідачу підтверджуючі довідки про період роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року на посаді начальника цеху у науково-виробничому малому підприємстві «Електрон-сервіс», оскільки 08 жовтня 1996 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон-сервіс» (ЄДРПОУ 13425221) було ліквідовано, що підтверджується відповіддю Головного управління статистики у Дніпропетровській області № 03.4-49/3219 від 30 жовтня 2017 року (а.с. 9), а згідно відповіді Архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради № 03-44/К-1248т від 12 грудня 2017 року документи ТОВ «Електрон-сервіс» на державне зберігання до архівного управління не надходили (а.с. 10).

Отже, відповідач відмовив позивачу у зарахуванні стажу роботи на посаді начальника цеху науково-виробничого малого підприємства «Електрон-сервіс» за період роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року, всупереч статті 19 Конституції України, він діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Таким чином на підставі викладеного, суд дійшов висновку що дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні стажу роботи на посаді начальника цеху науково-виробничого малого підприємства «Електрон-сервіс» за період роботи з 31.05.1993 року по 22.05.1995 року, є протиправними.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідач в свою чергу не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, тобто не виконав обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, а отже підлягають судовому захисту, у зв'язку з чим слід зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи періоди роботи з 31.05.1993 по 22.05.1995 на посаді начальника цеху в науково-виробничому малому підприємстві «Електрон-сервіс», яке 27.10.1993 було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон-сервіс», та здійснити перерахунок пенсії з часу її призначення, тобто з 11 серпня 2017 року.

Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно п. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки Законом України №2147 від 03.10.2017 року органи Пенсійного фонду України були виключені з числа осіб, яким надано пільги щодо оплати судового збору, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

На підставі ст.ст. 19, 46 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 9, 72, 77-78, 90,139, 241-246, 255, 263 КАС України (у редакції ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017 року), -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи з 31 травня 1993 року по 22 травня 1995 року в науково-виробничому малому підприємстві «Електрон-сервіс», яке 27 жовтня 1993 було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон-сервіс», згідно трудової книжки серії НОМЕР_3, та здійснити перерахунок пенсії з часу її призначення, тобто з 11 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, б. 100, ЄДРПОУ - 40380679) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень, 00 копійок) на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Л. Черкез