Рішення № 71525171, 09.01.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2018 р.Справа № 924/1125/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О. розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал - спецтехніка", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма зеніт - сервіс плюс"

про стягнення 105 546, 41 грн.

з підстав неналежного виконання договору

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю

встановив:

Позивач, після уточнення (в судовому засіданні 18.12.17) суми позову просить суд стягнути з відповідача заборгованість за неналежне виконання договору поставки № 2205/17-01 від 22 травня 2017 року в розмірі 114 266, 42 грн., з яких: 90 000 грн. основний борг, 8 807, 83 грн. інфляційні, 1 624, 17 грн. 3 % річних, 13 834, 42 грн. пеня.

В судовому засіданні 9 січня 2018 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, за якою просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 105 546, 41 грн., з яких: 80 000 грн. основного боргу, 8 807, 83 грн. інфляційних, 1 744, 17 грн. 3% річних, 14 994, 41 грн. пені.

Заява обґрунтована тим, що відповідач здійснив часткову оплату основного боргу в розмірі 10 000 грн. В зв’язку з вказаною оплатою, позивач здійснив також перерахунок решти вимог.

У відповідності зі ст. 46 ГПК позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 2).

Враховуючи вказані законодавчі положення, а також те, що зменшення позовних вимог не порушує права третіх осіб та подано до закінчення підготовчого провадження, подана заява судом прийнята.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору поставки щодо строків проведення оплати. В свою чергу позивач виконав договір у повному обсязі, поставивши відповідачу обумовлений договором товар. Нарахування пені пероедбачено умовами договору. Нарахування інфляційних та річних здійснені на підставі ст. 625 ЦК.

Також позивач подав клопотання про відшкодування судових витрат, де просить зарахувати до суми судових витрат, понесені позивачем витрати на проживання, проїзд представника позивача до місця перебування суду в розмірі 1 328, 14 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві вказують таке. Відповідач визнає суму боргу в розмірі 80 000 грн. Відповідач підтверджує обставини укладення договору з позивачем та отримання від позивача обумовленого договором товару. Проте, як вказує відповідач, з об’єктивних причин (несвоєчасна оплата контрагентами грошей за отриману від відповідача продукцію), останній не виконав свій обов’язок перед позивачем в обумовлений строк, що привело до виникнення боргу, який станом на 27.12.17 дорівнює 80 000 грн.

Відповідач наголошує, що він, при надходжені коштів регулярно оплачував позивачу – заборгованість по договору (частково). Відповідач вибачався перед позивачем за затримку сплати боргу та обіцяв розрахуватися протягом 3 місяців. Також відповідач просить врахувати те, що він будував першу лінію заводу по виробництву продукції деревини, створив нові робочі місця. Прострочення оплати не призвело до збитків третіх осіб. Вказані обставини відповідач просить врахувати та зменшити розмір санкцій.

Матеріалами справи встановлено.

22 травня 2017 року між сторонами укладено договір поставки № 2205/17-01, в силу якого постачальник (позивач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві (відповідачу) навантажувач „Mitsubishi KFGE20D KF17D – 20151” (обладнання) а покупець зобов’язаний в порядку та на умовах. Визначених у цьому договорі прийняти та оплатити обладнання.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість обладнання, що є предметом поставки за цим договором, визначається специфікацією, що є додатком до договору (п. 1.2)

Постачальник відвантажує обладнання на адресу покупця за цінами, що визначені в погодженій та підписаній сторонами специфікації до даного договору (п. 3.1). Обладнання відвантажується на адресу покупця зі складу постачальника на умовах попередньої оплати (п. 3.2.). Вартість обладнання на момент підписання договору складає 370 860 грн. (п. 3.3).

Покупець здійснює оплату на підставі даного договору, в наступному порядку та формі:

- протягом п’яти банківських днів з моменту підписання договору покумець сплачує постачальнику 40% авансу від загальної вартості обладнання визначеної в специфікації, що складає 148 344 грн.;

- неоплачену частину вартості обладнання в розмірі 222 516 грн. покупець зобов’язаний оплатити постачальнику протягом чотирьох місяців, рівними частинами по 55 629 грн. (п. 3.4.).

В разі порушення покупцем строків оплати встановлених п. 3.3. договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, виходячи від суми неоплаченої вартості обладнання (п. 6.2.).

Договір набуває чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 8.1).

Додатком до договору сторони встановили специфікацію та вказали – найменування товару – автонавантажувач „Mitsubishi KFGE20D KF17D – 20151”, вартістю 370 860 грн. Додатком 2 сторони встановили гарантійне зобов’язання постачальника про відсутність в обладнанні дефектів.

Додатки і договір підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

За видатковою накладною (підписаною обома сторонами та скріпленою їх печатками) № РН – 001904 від 13 червня 2017 року позивач поставив відповідачу навантажувач „Mitsubishi KFGE20D KF17D – 20151” на суму 370 860 грн. У накладній міститься підпис та печатка позивача у графі „Постачальник” та підпис і печатка відповідача в графі „Отримав”.

13 червня 2017 року позивач виставив рахунок відповідачу № СФ 000003735 на суму 370 860 грн.

Крім того, в справі містяться: довіреність відповідача, видану директору ОСОБА_3 на отримання від позивача навантажувача „Mitsubishi KFGE20D KF17D – 20151”; податкові накладні на купівлю „Mitsubishi KFGE20D KF17D – 20151”; банківські виписки від 31.05.17, 13.06.17, 06.06.17, 31.08.17, 22.11.17, 20.12.17, 26.09.17 про оплату відповідачем за навантажувач по договору № 2205/17-01 на суми 10 000 грн., 118 344 грн., 40 000 грн., 80 000 грн., 12 516 грн., 10 000 грн., 20 000 грн.; також платіжні доручення від 22.11.17 та 20.12.17 № 396 та 360 про оплату 12 516 та 10 000 грн.; лист відповідача, адресований позивачу з визнанням боргу 80 000 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 370 860 грн., що підтверджується видатковою накладною РН - 001904. Прийняття товару відповідачем підтверджується печаткою та підписом останнього на накладній та не заперечується представником відповідача в засіданні.

Обов’язок оплати (остаточний розрахунок) за товар, відповідно до договору, виникає у відповідача - протягом п’яти банківських днів з моменту підписання договору покупець сплачує постачальнику 40% авансу від загальної вартості обладнання визначеної в специфікації, що складає 148 344 грн.;

- неоплачену частину вартості обладнання в розмірі 222 516 грн. покупець зобов’язаний оплатити постачальнику протягом чотирьох місяців, рівними частинами по 55 629 грн. (п. 3.4.).

Таким чином, остаточний розрахунок мав бути проведений 22 вересня 2017 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на час її розгляду відповідач оплатив 290 860 грн. (підтверджується банківськими виписками від 31.05.17, 13.06.17, 06.06.17, 31.08.17, 22.11.17, 20.12.17, 26.09.17 про оплату відповідачем за навантажувач по договору № 2205/17-01 на суми 10 000 грн., 118 344 грн., 40 000 грн., 80 000 грн., 12 516 грн., 10 000 грн., 20 000 грн.). Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить (370 860 грн. – загальна вартість товару мінус 290 860 грн. часткової оплати) 80 000 грн. За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення річних і інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, пеня є договірними способом забезпечення зобов’язання, а тому наявність у договорі п. 6.2., що передбачає застосування пені є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останньої. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком.

Клопотання відповідача про зменшення неустойки, з врахуванням паритету інтересів та відсутності достатніх правових та документальних обгрунтувань судом відхиляється.

За ч. 3 ст. 185 ГПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Відповідно ч. 1 ст. 191 ГПК відповідач може визнати позов на будь – якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вказані законодавчі положення, а також те, що матеріали справи підтверджують заявлені у позові обставини наявності боргу та визнання боргу відповідачем (відповідачем у відзиві та представником в судовому засіданні), суд виносить рішення про задоволення позову.

Судові витрати покладаються на відповідача. При цьому, судом відмічається, що до судових витрат зараховано суму судового збору, з урахуванням задоволеної суми боргу та витрати на проїзд до місця проведення засідання суду та проживання представника позивача, оскільки дані витрати документально підтверджені та позивач просить їх відшкодувати .

Керуючись ст.ст. 185, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма зеніт - сервіс плюс" (32400, Хмельницька обл., Дунаєвецький район, смт. Дунаївці, вул. Першотравнева, буд. 2А, код 36440841, п/р 2600645503947 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал - спецтехніка" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, оф. 7, код 32210390, п/р 26007209011900 в АТ "УкрСиббанк", м. Київ, МФО 351005) 80 000 грн. (вісімдесят тисяч) основного боргу, 8 807, 83 грн. (вісім тисяч вісімсот сім грн. 83 коп.) інфляційних, 1 744, 17 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири грн. 17 коп.) 3% річних, 14 994, 41 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі грн. 41 коп.) грн. пені, 2 911, 33 (дві тисячі дев'ятсот одинадцять грн. 33 коп.) грн. судових витрат.

Повний текст рішення складено 11.01.18.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - м. Київ, вул. Перемоги,9, оф.7

3 - відповідачу - смт. Дунаївці, вул. Першотравнева, б. 2а.