Рішення № 71524546, 14.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа № 910/17940/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Кирилюка Михайла Васильовича

до Концерну "Техвоєнсервіс"

про стягнення 106 595,66 грн.

за участю представників:

від позивача:Кирилюк М.В. - відповідно до витягу з ЄДР. від відповідача:Солонець І.В. - представник за довіреністю № 99 від 31.08.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець Кирилюк Михайло Васильович (далі - ФОП Кирилюк М.В., позивач) з позовом до Концерну "Техвоєнсервіс" (відповідач) про стягнення 106 595,66 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/10499/15, що набрало законної сили, яким з Концерну "Техвоєнсервіс" стягнуто грошові кошти, перераховані ФОП Кирилюк М.В. в якості оплати за автотехніку. Оскільки відповідач вказане рішення належним чином не виконав, останньому були нараховані суми матеріальних втрат, які поніс позивач внаслідок несвоєчасного отримання присуджених йому грошових коштів.

У позові ФОП Кирилюк М.В. просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 83 850,23 грн. та 3 % річних у сумі 22 745,43 грн., а всього - 106 595,66 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що ним виконані всі зобов'язання перед позивачем за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/10499/15, також вказав про невірний розрахунок матеріальних втрат, здійснений позивачем. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами оголошеного Концерном "Техвоєнсервіс" конкурсу з продажу війського майна на відкритих торгах, 23.12.2013 р. переможцем щодо придбання автотехніки у кількості 35 одиниць на загальну суму 1 713 570,00 грн. був визнаний ФОП Кирилюк М.В. Результати вказаного конкурсу були оформлені протоколом засідання комісії Концерну "Техвоєнсервіс" № 197 від 23.12.2013 р.

На підставі виставленого Концерном "Техвоєнсервіс" рахунку-фактури від 23.12.2013 р. на суму 1 713 570,00 грн. позивач оплатив придбану у відповідача техніку, але не у повному обсязі - на суму 352 350,00 грн., у зв'язку з чим, протоколом засідання комісії Концерну "Техвоєнсервіс" з продажу військового майна на відкритих торгах № 2 від 13.01.2014 р. були скасовані результати конкурсу, оформлені протоколом № 197 від 23.12.2013 р.

Також судом встановлено, що після скасування результатів конкурсу відповідач, у свою чергу, не здійснив своєчасного повернення позивачу перерахованих грошових коштів за техніку у сумі 352 530,00 грн., тому ФОП Кирилюк М.В. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення заборгованості у сумі 5 007 374,23 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 р. у справі № 910/10499/15 зазначений позов ФОП Кирилюк М.В. був задоволений частково та з відповідача були стягнуті грошові кошти, сплачені за придбання автотехніки у сумі 352 530,00 грн., збитки від зміни індексу інфляції у сумі 75 825, 26 грн. та 3 % річних у сумі 6 606, 32 грн., у інший частині позовних вимог - відмовлено. Повний текст вказаного рішення був підписаний 11.06.2015 р.

23.06.2015 р. на виконання вказаного рішення від 04.06.2015 р. господарським судом міста Києва був виданий наказ, де зазначено, що рішення набрало законної сили 23.06.2015 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вищевказаним судовим рішенням був встановлений обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти внаслідок скасування результатів конкурсу у сумі 352 530,00 грн. Проте, з матеріалів справи вбачається, що виданий господарським судом міста Києва наказ № 910/10499/15, боржником був виконаний лише 31.07.2017 р.

Позивач вважає, що оскільки відповідач невчасно виконав рішення суду та користувався присудженими йому грошовими коштами, Концерн "Техвоєнсервіс" має сплатити матеріальні втрати, а саме - інфляційну складову суму боргу у розмірі 83 850,23 грн. та 3 % річних у сумі 22 745,43 грн. за період з 05.06.2015 р. по 30.07.2017 р.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України підставами виникнення прав та обов'язків у особи можуть бути, зокрема, договори та правочини, а також інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Отже, в даному випадку господарське зобов'язання у відповідача виникло на підставі судового рішення від 04.06.2015 у справі № 910/10499/15, що є окремою підставою, яка не тотожна господарському договору (інша підстава).

Таким чином, беручи до уваги, що рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/10499/15, набрало законної сили 23.06.2015 р., обов'язок сплати заборгованості у відповідача виник з наступного дня, що йде за днем набрання законної сили цього рішення, тобто з 24.06.2015 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов'язання (судового рішення).

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

При цьому враховуючи встановлені судом обставини, нарахування матеріальних втрат має здійснюватись, починаючи з 24.06.2016 р. (з наступного дня набрання законної сили рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/10499/15) та до 30.07.2015 р. (дати фактичного його виконання відповідачем 31.07.2015 р.).

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 83 850,22 грн. та 3 % річних у сумі 22 252,85 грн. за період з 24.06.2015 р. по 30.07.2017 р.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних втрат підлягають частковому задоволенню.

Суд відхиляє розрахунок відповідача, в якому він виходив з періоду нарахувань матеріальних втрат, починаючи з 02.02.2016 р. (у зв'язку з прийняттям постанови Київським апеляційним господарським судом від 02.02.2016 р.), з огляду на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р., на яку вказує відповідач, переглядалась ухвала суду про відмову у відстроченні судового рішення від 15.12.2015 р., яка була залишена без змін.

Отже, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р., на яку посилається відповідач, переглядалось не рішення суду від 04.06.2015 р., а ухвала про відмову у відстроченні його виконання від 15.12.2015 р., тому для набрання законної сили судовим рішенням від 04.06.2015 р. ця постанова Київського апеляційного господарського суду не має значення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, які складаються із судового збору та вартості адвокатських послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. відшкодування витрат за надання адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат.

У даному випадку при вирішенні цього питання, суд враховує наявність договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Крючковим В.О. та ФОП Кирилюк М.В., свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, наданого адвокату Крючкову В.О. № 607 від 04.01.2012 р., акта приймання-передачі наданих послуг № 1-00000047 від 14.11.2017 р., квитанції про оплату правової допомоги № 11/КЗ від 10.11.2017, згідно яких сторони погодили об'єм правової допомоги та її вартість у сумі 5 000,00 грн. Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг на вказану суму.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом у зв'язку з частковим його задоволенням, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Кирилюка Михайла Васильовича до Концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 106 595,66 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Концерну "Техвоєнсервіс" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 33689867) на користь Фізичної особи-підприємця Кирилюка Михайла Васильовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) інфляційну складову боргу у сумі 83 850 (вісімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 22 коп., 3 % річних в сумі 22 252 (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 85 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 592 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дві) грн. 61 коп., судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 4 976 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 89 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 грудня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 10 січня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.