Рішення № 71524504, 11.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа № 910/17498/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 34 578, 21 грн.

за участю представників:

від позивача:Курило О.Б. - представник за довіреністю № 18/03/17 від 01.03.2017р. від відповідача:Кучерявий С.В. - представник за довіреністю № 05-2017 від 01.01.2017 р.ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" (далі - ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія", позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Еталон", відповідач) про стягнення 34 578, 21 грн.

Свої вимоги ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія" обґрунтовує тим, що на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" позивачу перейшло право вимоги до відповідача у зв'язку з відшкодуваннням своєму страхувальнику матеріальної шкоди, завданої страхувальником відповідача, визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.09.2015 р. у с. Коросно, Перемишлянського району, внаслідок чого застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений та позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на загальну суму 35 578,21 грн.

У позові ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія" просить стягнути з відповідача, який є страхувальником відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, суму страхового відшкодування в розмірі 34 578, 21 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що позивач не звертався до нього з заявою про виплату страхового відшкодування у порядку, встановленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору страхування № 5-70-055/13.1/15 від 19.02.2015 р., укладеного між ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія" та ОСОБА_3, були застраховано майнові інтереси останнього (страхувальника), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме - автомобілем марки "Фіат", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2015 р. у с. Коросно, Перемишлянського району трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля марки "Фіат", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням страхувальника ОСОБА_3 та автомобіля "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого був пошкоджений застрахований транспортний засіб марки "Фіат".

Згідно з постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.10.2015 р. по справі № 449/1070/15-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 1142 від 16.10.2015 р. загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Фіат", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, склав 36 892,71 грн., а згідно з рахунком-фактури СТО № 59 від 10.09.2015 р. - 38 128,80 грн.

У подальшому, платіжними дорученнями № 1722 від 19.10.2015 р. та № 1656 від 09.10.2015 р. позивач відшкодував страхувальнику страхове відшкодування у сумі 35 578,21 грн., перерахувавши на рахунок СТО вказану суму.

За таких обставин позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача на суму страхового відшкодування.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Також пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

У той же час, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, якій належить автомобіль "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2932690.

Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" - він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу сплаченої ним суми, суд виходить з наступного.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Водночас, виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які потерпіла особа мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, з положень статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22.03.2017 р. по справі № 910/3650/16.

Як вбачається з висновку експертного дослідження № 1142 від 16.10.2015 р., коефіцієнт зносу деталей пошкодженого автомобіля марки "Фіат", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у даному випадку не застосовується.

Також суд зазначає, що статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи № АЕ/2932690 було передбачено, що ліміт відповідальності страховика становить 50 000,00 грн., а франшиза - 1 000,00 грн. Відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем становить 34 578,21 грн. (35 578,21 грн. - 1 000,00 грн.).

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на ст.ст. 35, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких позивач мав спочатку звернутись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а не до суду, тому немає підстав для задоволення позову.

Проте, судом встановлено, що 12.01.2017 р. ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія" після виплати потерпілій особі відшкодування звернулося до ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" із вимогою № 71/17 про сплату страхового відшкодування у порядку суброгації. Указана вимога була отримана відповідачем 16.01.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія" звернулося із даним позовом до суду.

Також суд зазначає, що право на судовий захист гарантується Конституцією України та не може бути поставлене законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обрання певного засобу правового захисту, зокрема і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує (рішення Конституційного cуду України у справі № 15-рп/2002 від 09.07.2002 р.).

Враховуючи викладене, зважаючи на обгрунтованість позовних вимог та безпідставність заперечень відповідача, суд вважає, що позов ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32 - 35, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 34 578, 21 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3, ідентифікаційний код 14229456) страхове відшкодування в сумі 34 578 (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 21 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 грудня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 10 січня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.