Рішення № 71524394, 11.01.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018м. ДніпроСправа № 904/10231/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 100 000,00 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04 січня 2018 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109" 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №89/07/17 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 24 жовтня 2017 року в частині повного та своєчасного повернення фінансової допомоги.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109", позовні вимоги визнає у повному обсягу, просить розглядати справу за відсутності уповноважених представників товариства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27 грудня 2017 року.

У судовому засіданні 27.12.2017 оголошена перерва на 11.01.2018.

У судовому засіданні 11.01.2018 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109" (позичальник) був укладений договір №89/07/17 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками учасників договірних відносин та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором (п.8.1. договору).

За цим договором позикодавець зобов’язується надати позичальнику фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов’язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк (п.1.1. договору).

Під поворотною фінансовою допомогою в цьому договорі слід розуміти суму коштів, що надійшла позичальнику у користування за цим договором. Поворотна фінансова допомога не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою для виконання. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності (п.п. 1.2.-1.4. договору).

Розмір та строк позики встановлені розділом другим договору.

Так, відповідно до п.2.1. договору фінансова допомога надається позичальнику на загальну суму 100 000,00 грн.

Поворотна фінансова допомога підлягає остаточному поверненню позикодавцю до 27.11.2017 включно (п.2.2. договору).

Позикодавець зобов’язується надати позику на протязі трьох календарних днів з моменту підписання цього договору. Позика надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100 000,00грн. на рахунок позичальника. Позикодавець має право надати позику частинами. Надання допомоги при безготівковому перерахунку підтверджується випискою по рахунку або відповідною квитанцією (платіжним дорученням) (п.п.3.1., 3.2. договору).

За умовами п.3.4. договору позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики (останньої її частини) на розрахунковий рахунок позичальника.

Позичальник зобов’язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п.2.2. договору. Днем повернення позики (останньої її частини) вважається день зарахування суми позики (останньої її частини) на поточний рахунок позикодавця (п.п.3.6., 3.8. договору).

Відповідно до п.3.9. договору позичальник протягом семи днів після перерахування повної суми позики зобов’язаний повідомити про це позикодавця у будь-який зручний для нього спосіб.

Умови пункту 4.2.1. договору надають позикодавцеві право вимагати від позичальника повернення позики на поворотній основі не пізніше ніж в останній день строку, встановленого п.2.2. договору.

На виконання умов договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховані грошові кошти у сумі 100 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №7172 від 26.10.2017 (а.с.17).

У листопаді 2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення отриманої безпроцентної фінансової допомоги (вих. №1582 від 28.11.2017).

Листом від 04.12.2017 за вих. №90/12/2017 відповідач повідомив позивача про те, що вимоги, заявлені в претензії, визнає повністю, однак у зв'язку з відсутністю коштів виконати вимоги не моє можливості (а.с.24).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №89/07/17 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги у сумі 100 000,00грн. відповідачем не сплачена.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову (матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення у даній справі) є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 100 000, 00 грн.

Підставами заявленого позову (обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу) є те, що відповідачем порушено умови договору про надання зворотної фінансової допомоги №89/07/17 в частині дотримання строку виконання зобов'язання по поверненню отриманої фінансової допомоги, що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України не містять визначення поворотної фінансової допомоги.

За визначенням, наданим у пункті 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Поворотна фінансова допомога в Цивільному кодексі України відповідає договору позики, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати умовам ст.ст. 1046 - 1053 ЦК України.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону).

Пунктом 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 № 5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2006 за № 477/12351, встановлено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Таким чином, надати кошти в позику під відсотки вправі лише фінансові установи.

У спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, отже, кредитор не повинен обов'язково мати статус фінансової установи.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на рахунок відповідача згідно платіжного доручення №7172 від 26.10.2017 перераховані грошові кошти у сумі 100 000,00грн.

В зазначеному вище платіжному дорученні наведене наступне призначення платежу: надання фінансової допомоги згідно договору № 89/07/17 від 24.10.2017, без ПДВ.

Отримання цієї суми фінансової допомоги відповідачем не заперечується.

За положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, відповідно до матеріалів справи спірним Договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 89/07/17 від 24.10.2017 передбачалося надання позивачем відповідачу зворотної фінансової допомоги у сумі 100 000,00грн., фактично позивач виконав зобов'язання за Договором щодо надання фінансової допомоги у сумі 100 000,00грн., яка не була повернута відповідачем позивачу. Тобто вбачається порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого умовами Договору.

Враховуючи умови договору, положення статті 1049 ЦК України строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу, надання якої підтверджується зазначеним вище платіжним дорученням, є таким, що настав.

Доказів повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 100 000,00грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у наведеній сумі у встановленому порядку не спростував, позовні вимоги визнав.

Право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) передбачено статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Дії відповідача в частині визнання суми основного боргу не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 100 000,00грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 1 600, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109" (юридична адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд №353; поштова адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 23-А, ідентифікаційний код 34766376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (53209, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 106, ідентифікаційний код 34124403) заборгованість за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 89/07/17 від 24.10.2017 у сумі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, – 11.01.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва