Постанова № 7152153, 02.12.2009, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 2-а-7207/08/1170

Категорія статобліку 2.11.3

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" грудня 2009 р.

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні 02 грудня 2009 року об 11-35 год. адміністративну справу №2-а-7207/09/1170

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сприяння»

до відповідача : Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

представників:

позивача Надєєва О.О.

відповідача Личук Н.П., Патлатий П.М.,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сприяння» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, винесеного Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді №0000013510/0 від 09 січня 2009 року, яким ТОВ «КУА «Сприяння» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 327623,00 грн., з яких 218415,00 грн. за основним платежем та 109208,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 21 листопада по 11 грудня 2008 року спеціалістами ДПІ у м. Кіровограді проведено виїзну планову податкову перевірку ТОВ «КУА «Сприяння» про що складено акт №92/22-0/33962657 від 17.12.2008 р., за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000013510/0 від 09 січня 2009 року.

Позивач вказує, що перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «КУА «Сприяння» п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 7.6.3 п.7.6 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок неправильного застосування та інтерпретації законодавства, яким не регулюються податкові правовідносини, зокрема, Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», оскільки кошти одержані від операцій з облігаціями ПП «Созидатель-1» є активами пайового венчурного інвестиційного фонду «Мегастрой» та відповідно до п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону, не включаються до складу валового доходу ТОВ «КУА «Сприяння», а тому визначення податкового зобовязання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, на думку позивача, є протиправним.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки проведена перевірка та винесені за її результатами рішення відповідають вимогам чинного законодавства України. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на обставини викладені в акті перевірки.

В судове засідання зявився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.12.2009 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши усі докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

З 21 листопада по 11 грудня 2008 року спеціалістами ДПІ у м. Кіровограді проведено виїзну планову перевірку ТОВ «КУА «Сприяння» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2005 року по 30.09.2008 року про що складено акт №92/22-0/33962657 від 17.12.2008 р. (а.с.8-31), відповідно до змісту якого в ході перевірки були встановлені порушення п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 7.6.3 п.7.6 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в результаті чого у 2007 році відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 218415,15 грн., в тому числі за ІІ квартал 2007 року 43692,65 грн.; ІІІ квартал 2007 року 174722,50 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді прийнято податкове повідомлення-рішення №0000013510/0 від 09 січня 2009 року, яким ТОВ «КУА «Сприяння» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 327623,00 грн., з яких 218415,00 грн. за основним платежем та 109208,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.7).

У відповідності до п.7 ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.-03.2001 р. №2299-ІІІ інститут спільного інвестування (далі ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.

Згідно ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.-03.2001 р. №2299-ІІІ управління активами інститутів спільного інвестування здійснює компанія з управління активами, якою може бути юридична особа. При цьому поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється.

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.-03.2001 р. №2299-ІІІ пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі компанія з управління активами), у відповідності до п. 8 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» це господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Компанія з управління активами «Сприяння» відповідно до ліцензії на провадження професійної діяльності на фондову ринку (а.с.70) здійснює діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування, зокрема, - Пайового венчурного інвестиційного фонду «Мегастрой» недиверсифікованого виду закритого типу, який створено згідно рішення зборів засновників ТОВ «КУА «Сприяння», відповідно протоколу зборів засновників ТОВ «КУА «Сприяння» від 01.09.2006 р. (а.с.71-72) та внесено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування, що підтверджується свідоцтвом №537 від 08.12.2006 р. (а.с.73).

Матеріали справи містять копії свідоцтва про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів (а.с.74) та проспект емісії інвестиційних сертифікатів ПВІФ «Мегастрой» недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанії з управління активами «Сприяння», що містить текст регламенту (а.с.79-85), а також копії договорів купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів (а.с.91-100), що свідчить про виконання позивачем вимог ст. 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.-03.2001 р. №2299-ІІІ щодо створення пайового інвестиційного фонду.

У відповідності до ч. 6 ст. 23 вказаного Закону бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні.

Частиною 6 та 7 ст. 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» передбачено, що укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

В судовому засіданні встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сприяння», яка здійснює управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду «Мегастрой» недиверсифікованого виду закритого типу та Приватним підприємством «Созидатель-1» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) №1/О від 18.01.2007 р. (а.с.114-116).

У відповідності до п. 3.1 вказаного договору право власності на цінні папери, визначені у п. 1.2 даного Договору переходить до Пайового венчурного інвестиційного фонду «Мегастрой» недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «Сприяння» з моменту їх зарахування на рахунок №007001 у цінних паперах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Мегастрой» недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «Сприяння» у зберігача ВАТ АКБ «АВТОКРАЗБАНК».

Зі змісту пункту 13 Інвестиційної декларації Пайового венчурного інвестиційного фонду «Мегастрой» не диверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «Сприяння» (а.с.86-90), затвердженої рішенням зборів засновників ТОВ «КУА «Сприяння» (протокол від 01.09.2006 р.), вбачається, що зберігачем Пайового венчурного інвестиційного фонду «Мегастрой» недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «Сприяння» є ВАТ АКБ «АВТОКРАЗБАНК».

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до додаткових договорів до договору купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) №1/О від 18.01.2007 р., укладених між позивачем та Приватним підприємством «Созидатель-1», позивачем у ІІ та ІІІ кварталі 2007 року (починаючи з 11.06.2007 року) придбано облігації на загальну суму 1457000,00 грн. (а.с.136-141). Перелік додаткових договорів зазначено в письмових зведених даних щодо скоригованого валового доходу, наданих в судовому засіданні представником відповідача (а.с.196).

Згідно ст.34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. №2299-ІІІ, вимоги до складу та структури активів ІСІ, встановлені цим Законом, застосовуються через шість місяців з дати реєстрації ІСІ в Комісії.

Згідно свідоцтва №537, виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку позивач внесений до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування 08 грудня 2006 року (а.с.73), а тому суд вважає вимоги до складу та структури активів, передбачених Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. №2299-ІІІ, у правовідносинах між позивачем та ПП «Созидатель-1» за додатковими договорами до договору купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) №1/О від 18.01.2007 р. такими, що підлягають, в даному випадку, застосуванню з огляду на те, що на день укладення цих додаткових договорів сплинув шестимісячний строк, визначений ст.34 цього закону.

В судовому засіданні встановлено, що позивач у ІІ та ІІІ кварталі 2007 року (починаючи з 12.06.2007 року) реалізував придбані у Приватного підприємства «Созидатель-1» облігації фізичним особам через ТОВ «Фондову компанію «Депозит Гарант» на загальну суму 2330660,58 грн. Перелік договорів та їх реквізити викладено в письмових зведених даних щодо скоригованого валового доходу, наданих в судовому засіданні представником відповідача (а.с.196).

Відповідач вважає, що різниця в сумі 873660,58 грн. (2330660,58 грн - 1457000,00 грн.) є прибутком позивача, що підлягає включенню до складу валових доходів у відповідних періодах та оподаткуванню на загальних підставах. При цьому відповідач посилається на те, що операції з придбання облігацій є придбанням боргових зобовязань емітента (ПП «Созидатель-1»), що не входять до складу активів венчурного фонду, оскільки, на думку ДПІ в м.Кіровограді, до складу таких активів можуть входити лише ті боргові зобовязання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо арифметичних обрахунків, а існує спір лише щодо правових підстав нарахування податкового зобовязання. Сторони підтвердили відсутність необхідності додатково перевіряти первинні документи та перераховувати загальні обсяги валових доходів та витрат.

Відповідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» д атою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону не включаються до складу валового доходу к ошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Відповідно п. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.-03.2001 р. №2299-ІІІ активи інституту спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування . За

Згідно ст.190 Цивільного кодексу України, м айном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Як встановлено в судовому та не заперечувалось відповідачем, цінні папери, що були предметом купівлі-продажу, придбано за кошти спільного інвестування.

Згідно ч.1 Розділу ІІ Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затвердженого рішенням Державної комісія з цінних паперів та фондового ринку від 11.01.2002 № 12 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на банківських поточних рахунках та депозитних рахунках, банківських металів, об'єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, а також інших активів, дозволених законодавством України з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів. До складу активів ІСІ входять грошові кошти, цінні папери , корпоративні права, нерухомість, грошові вимоги за реалізовані активи ІСІ та видані позики , інші активи відповідно до вимог законів України. Зазначені активи формуються (оплачуються) за рахунок коштів спільного інвестування, до яких належать кошти, залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ.

Як вбачається зі змісту цієї норми, активами ІСІ можуть бути і цінні папери, і видані позики.

У відповідності до ч.1 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006, №3480-IV, цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості . Згідно ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України, д оговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Як вбачається із системного аналізу ч.1 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006, №3480-IV та ст.1046 та 1047 Цивільного кодексу України, ознаки понять цінного паперу та правовідносин позики розмежовано.

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що між позивачем та ПП «Созидатель-1» виникли відносини позики в розумінні ч.5 ст.34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.-03.2001 р. №2299-ІІІ, а тому дохід від операцій з продажу цінних паперів, на його думку, оподатковується на загальних підставах, оскільки такі цінні папери не є активами ІСІ.

Згідно ч.5 ст.34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.-03.2001 р. №2299-ІІІ д о складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики. Надання позик третім особам за рахунок грошових коштів венчурного фонду не дозволяється.

У відповідності до п.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР цінні папери є товаром в розумінні цього закону та можуть бути предметом продажу.

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що в даному випадку ПП «Созидатель-1» залучено кошти у користування під цінні папери.

Відповідно ж до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із врахуванням змін та доповнень) кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент . Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Таким чином, в розрізі даного нормативно-правового припису вбачається, що однією із необхідних умов для визнання певної господарської операції у якості кредиту - є надання коштів чи матеріальних цінностей на визначений строк та під процент юридичним чи фізичним особам, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в оглядовому листі від 24.10.2008 року № 1776/100/13-08.

В судовому засіданні відповідачем не доведено належними доказами наявності укладеного між ПП «Созидатель-1» та ТОВ «КУА «Сприяння» ПВІФ «Мегастрой» договору позики в розумінні ст.1046 Цивільного кодексу України. Договір купівлі-продажу цінних паперів (а.с.114-116) з додатками, копії яких містяться в матеріалах справи, не є за своєю правовою природою договором позики в розумінні ст.1046 Цивільного кодексу України оскільки не передбачає повернення перерахованих позивачем Приватному підприємству «Созидатель-1» коштів у відповідний строк як то визначено даною нормою, а тому, суд приходить до висновку, що придбані у Приватного підприємства «Созидатель-1» облігації, а також кошти, отримані від їх продажу фізичним особам є активами ПВІФ «Мегастрой», а тому у відповідності до п.п.4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» такі кошти не включаються до складу валового доходу ТОВ «КУА «Сприяння».

На підставі викладеного, суд вважає, що висновки ДПІ у м.Кіровограді про заниження ТОВ «КУА «Сприяння» валового доходу за 2007 рік в сумі 218415,15 грн. є необґрунтованими та безпідставними. Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «КУА «Сприяння» не допустило порушення правил оподаткування, то позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000013510/0 від 09.01.2009 р. в частині застосування фінансових санкцій в сумі 109208,00 грн. також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000013510/0 від 09.01.2009 р., винесене Державною податковою інспекцією в м. Кіровограді, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сприяння» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 327623,00 грн., з яких 218415,00 грн. за основним платежем та 109208 грн. за штрафними санкціями.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сприяння», код ЄДРПОУ 33962657 (25006, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 47) з Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Дата виготовлення повного тексту постанови 07 грудня 2009 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан