Постанова № 71521093, 10.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/793/17 Номер провадження 22-ц/775/129/2018

Суддя-доповідач Мальований Ю.М.

категорія 53

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Санікової О.С.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області у залі № 3 цивільну справу № 242/793/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 вересня 2017 року (суддя - Капітонов В.І.), -

В С Т А Н О В И В :

13 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою про збільшення розміру відшкодування шкоди в зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати. Позовні вимоги мотивувала, тим, що за рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 17 листопада 2010 року за рахунок коштів відповідача Донецьких західних електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго» на її користь стягнуто щомісячно з 01 жовтня 2010 року по 272 грн. в зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок каліцтва. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії № 250404, втрата працездатності позивача становить 45%, в зв'язку із чим вона є інвалідом ІІІ групи.

В 2012 році позивач зверталася до Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області із позовом про збільшення розміру відшкодування шкоди в зв'язку із збільшенням мінімальної заробітної плати. Рішенням суду від 21 листопада 2012 року по справі № 0551/5172/2012 збільшено розмір щомісячної суми відшкодування до 452,00 грн.

Враховуючи те, що з дати останнього підвищення розміру відшкодування неодноразово підвищився розмір мінімальної заробітної плати позивач вважає, що присуджена сума щомісячних виплат підлягає збільшенню.

Так, з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року мінімальна заробітна плата становила 1 073,00 грн., тому щомісячна виплата повинна становити 482,85 гривень, виходячи з розрахунку: 1073,00 х 45%.

З 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року мінімальна заробітна плата становила 1094,00 грн., тому щомісячна виплата повинна становити 492,30 гривень, виходячи з розрахунку: 1094,00 х 45%.

З 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року мінімальна заробітна плата становила 1 102,00 грн., тому щомісячна виплата повинна становити 495,90 гривень, виходячи з розрахунку: 1102,00 х 45%.

З 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року мінімальна заробітна плата становила 1 118,00 грн., тому щомісячна виплата повинна становити 503,10 гривень, виходячи з розрахунку: 1118,00 х 45%.

З 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року мінімальна заробітна плата становила 1 134,00 грн., тому щомісячна виплата повинна становити 510,30 гривень, виходячи з розрахунку: 1134,00 х 45%.

З 01 січня 2013 року по 30 листопада 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн., тому щомісячна виплата повинна бути 516,15 гривень, виходячи з розрахунку:1147,00 х 45%.

В періоди з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року та з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 218,00 гривень, тому щомісячна виплата за цей період повинна становити 548,10 гривень, виходячи з розрахунку: 1 218 х 45%.

В періоди з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року мінімальна заробітна плата становила 1 378,00 грн., тому розмір щомісячної виплати за ці періоди повинен бути підвищений до суми 620,10 гривень, виходячи з розрахунку: 1 378 х 45%.

З 01 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 450,00 гривень, тому сума щомісячних виплат повинна бути 652,50 гривень, виходячи з розрахунку: 1 450 х 45%.

З 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2006 року мінімальна заробітна плата становила 1 600,00 грн. тому розмір щомісячних виплат повинен становити 720,00 гривень, виходячи з розрахунку 1 600 х 45%.

З 01 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати збільшився до суми 3 200,00 гривень, тому розмір щомісячних виплат повинен підвищитися до 1 440,00 гривень, виходячи з розрахунку: 3 200 х 45%.

Оскільки у вказані періоди відповідачем фактично сплачувалася сума щомісячних виплат відшкодування в розмірі 452,00 гривень, позивач вважає, що з урахуванням збільшення сум виплат утворилася заборгованість у розмірі 8 221,70 гривень.

На підставі вищевикладеного, позивач просила суд збільшити розмір щомісячного відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, яке сплачує ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на підставі рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 17 листопада 2010 року з 452 грн. 00 коп. до 1440 грн. 00 коп. Крім того, просила стягнути з відповідача суму заборгованості за виплатою сум відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я в розмірі 8 221,70 грн.

12 вересня 2017 року заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»). Збільшено розмір щомісячного відшкодування шкоди, яка виплачується ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на користь ОСОБА_2 у зв'язку з ушкодженням здоров'я з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року до 482,85 грн.; з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року до 492,30 грн.; з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року до 495,90 грн.; з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року до 503,10 грн.; з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року до 510,30 грн.; з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2013 року до 516,15 грн.; з 01 грудня 2013 року до 31 серпня 2015 року до 548,10 грн.; з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року до 620,10 грн.; з 01 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року до 652,50 грн.; з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року до 720,00 грн.; з 01 січня 2017 року розмір щомісячного відшкодування шкоди підвищено до 1 440,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 7233 грн. 70 коп. за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2017 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Беручи до уваги, що сума належних виплат відшкодування шкоди підлягає збільшенню, суд прийшов до висновку, що за період з 1 січня 2012 року по час подачі позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки різниця сум відшкодування шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я в сумі 7 233 грн. 70 коп.

24 листопада 2017 року ухвалою Селидівського міського суду Донецької області залишена без задоволення заява ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про перегляд заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 вересня 2017 року.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначив, що на виконання рішення Центрально-Міського районного суду від 21 грудня 2012 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» щомісячно сплачує на користь ОСОБА_2 встановлену суму в розмірі 452 грн., тобто належним чином виконує покладене на нього рішенням суду зобов'язання. Вважає, що в позовній заяві позивачка неправомірно просила стягнути з відповідача заборгованість сум відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, оскільки будь-яка заборгованість відсутня. Зазначене залишилось поза увагою суду.

Крім того, при вирішенні даного спору, судом порушено норми процесуального права. Враховуючи положення ст. 1208 ЦК України, судом не встановлено у зв'язку з чим позивачка просила змінити розмір відшкодування шкоди, не встановлено як їй вперше було визначено розмір відшкодування.

Також в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що приймаючи рішення по справі, суд вийшов за межі позовних вимог по справі самостійно збільшивши позовні вимоги. В позовній заяві позивачка просила збільшити розмір щомісячного відшкодування шкоди з 452 грн. до 1440 грн., однак не зазначала з якого часу просить встановити здійснення такої виплати. Таким чином, суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просить скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржувала.

Відповідно п.п. 9 п. 1 розділу XIII «Перехідних положень» Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте представник ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у судове засідання не з'явився. що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Від позивачку ОСОБА_2 надійшла заява про слухання справи у її відсутність.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з правомірності позовних вимог, які заявлені позивачкою до відповідача.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, 1974 року народження висновком медико-соціальної (експертної) комісії від 25 травня 1995 року первинно було встановлено третю групу інвалідності безстроково з зазначення причин інвалідності - з дитинства (а.с. 3)

З рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 17 листопада 2010 року (справа № 2-196/2010) вбачається, що право позивачки на відшкодування шкоди виникло внаслідок завданого їй каліцтва, оскільки мав місце нещасний випадок з вини відповідача, і ОСОБА_2 була встановлена 3 група інвалідності з дитинства (а.с. 43,44).

Відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Виходячи зі змісту наведеної норми, при вирішенні даного спору суду належить встановити, у зв'язку з чим потерпілий просить змінити розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, а саме: чи у зв'язку зі збільшення вартості життя, чи у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати. У разі заявлення такої вимоги на підставі ч. 2 ст. 1208 ЦК України, підлягає з'ясуванню як потерпілому вперше було визначено розмір відшкодування: виходячи з середньої заробітної плати згідно із займаною посадою на час завдання шкоди, чи виходячи з мінімальної заробітної плати, і залежно від встановлених обставин, суди повинні зробити висновок, щодо наявності підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Як видно з наведених матеріалів справи, на момент отримання каліцтва позивачка була малолітньою особою та власного доходу не мала.

Постановою Пленуму Верховного Суду України, від 08.07.1994, № 7 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"", абзац п'ятий пункту 13 викладено в наступній редакції:

Коли протягом 24 місяців, які передували ушкодженню здоров'я, потерпілий не мав певних джерел доходів, розмір відшкодування визначається виходячи із встановленого законом мінімального розміру заробітної плати.

Право позивача на перерахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодження здоров'я у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати на підставі ч. 2 ст. 1208 ЦК України встановлено рішеннями Авдіївського міського суду Донецької області від 17 листопада 2010 року та Центрально-міського районного суду міста Горлівки від 21 листопада 2012 року, які набрали законної сили.

Тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди саме на підставі ч. 2 ст. 1208 ЦК України, тобто у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив підстав, з посиланням на які позивачка просила збільшити відшкодування шкоди, є необґрунтованими.

Доводом апеляційної скарги є посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачкою, оскільки зобов'язання перед ОСОБА_2 виконуються без прострочень. Крім того, у позові позивачка не зазначила з якого часу вона просить збільшити розмір відшкодування з 452 грн. до 1440 грн., а суд першої інстанції, ухваливши рішення, вийшов за межі позовних вимог по справі, самостійно збільшивши їх, чим змінив предмет позову.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, оскільки у позові чітко визначені періоди, коли на законодавчому рівні відбувалося підвищення мінімальної заробітної плати, протягом яких позивачка просить збільшити розмір відшкодування. Тому вимоги в частині стягнення заборгованості в контексті первинної вимоги про збільшення розміру щомісячного відшкодування шкоди, яке можливе тільки за рішенням суду, свідчать не про належне виконання відповідачем своїх обов'язків перед позивачкою, а є наміром ОСОБА_2 отримати належний їй по закону, але не перерахований та не отриманий розмір відшкодування завданої шкоди.

Доводи апеляційної скарги про вихід судом за межі позовних вимог є необґрунтованими. Позивач просила збільшити їй розмір шкоди з 01 січня 2012 року та стягнути за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2017 року недоотримані нею платежі, що і задовольнив суд першої інстанції, стягнувши за період з 01 січня 3012 року по 31 січня 2017 року 7 233 грн. 70 коп. та з 01 лютого 2017 року визначив до сплати суму відшкодування шкоди у розмірі 1440 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» залишити без задоволення, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 вересня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Л.І. Соломаха

О.С. Санікова