Ухвала суду № 71519724, 09.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

09.01.2018

Київ

К/9901/1938/17

805/1772/17-а

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 805/1772/17-а за позовом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Слов’янського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

21 грудня 2017 року з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 805/1772/17-а за правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 805/1772/17-а прийнято до провадження.

Відповідно до положень частини третьої статті 3 КАС України, що діє з 15 грудня 2017 року, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до Закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 4 пункту першого Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Підпунктом 12 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про відстрочення сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу відповідача залишено без руху у зв’язку з невідповідністю вимогам статті 213 КАС України та надано строк для усунення недоліків до 29 листопада 2017 року шляхом надання документа про сплату судового збору.

В межах строку для усунення недоліків, заявник касаційної скарги звернувся до суду з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2017 року заявнику касаційної скарги було продовжено строк на усунення недоліків до 20 грудня 2017 року.

В межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2017 року, Головне управління ДФС у Донецькій області повторно звернулось до суду із клопотанням про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору у зв’язку з відсутністю асигнувань на його рахунках для сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 13 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, забезпечується право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Статтями 328, 329 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках та у визначений цим Кодексом строк.

Частина друга статті 44 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) покладає учасників справи обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Разом з тим, пунктом 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Отже, враховуючи вищенаведене особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а тому вказані відповідачем обставини, пов’язані з відсутністю в Державному бюджеті України коштів призначених для сплати судового збору суб’єктами владних повноважень, не є належною підставою для продовження строку на усунення недоліків по сплаті судового збору.

До того ж, податковим органом не надано доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі № 805/1772/17-а фінансування з Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Оскільки вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року не виконано щодо надання документа про сплату судового збору, касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала.

Згідно з частиною сьомою статті 332 КАС України скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленого законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 332, підпунктом 12 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України суд -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги Головного управління ДФС у Донецькій області відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 805/1772/17-а за позовом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Слов’янського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Хохуляк