Ухвала суду № 71519703, 09.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

09.01.2018 Київ К/9901/3881/17 815/2606/17 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі №815/2606/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» до 1. Офісу великих платників податків ДФС України в особі Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, 2. Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними щодо невизнання податкової звітності та зобов'язання визнати податкову звітність,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» у травні 2017 року звернулося до адміністративного суду з позовом до 1. Офісу великих платників податків ДФС України в особі Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, 2. Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними щодо невизнання податкової звітності та зобов'язання визнати податкову звітність.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 26.10.2017 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.11.2017 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 без змін.

Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС України звернулося 11.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, Кодекс адміністративного судочинства України (редакція від 03.10.2017) зобов'язує суд здійснювати перевірку поданої касаційної скарги на відповідність вимогам процесуального закону у редакції, що діяли на момент звернення з касаційною скаргою.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли на момент звернення до суду касаційної інстанції, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Згідно з частиною першою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

У відповідності до частини сьомої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Згідно з частиною третьою статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) довіреності від імені особи публічного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи і засвідчуються печаткою такої особи публічного права (за наявності).

Враховуючи викладене, звернення до суду через представника здійснюється лише на підставі належним чином оформленого документу, що посвідчує повноваження представника.

Касаційну скаргу підписано представником Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС - ОСОБА_1

У підтвердження повноважень вказаного представника до касаційної скарги додано копію довіреності від 02.03.2017 №49/28-10-49-05.

Зазначена довіреність видана на бланку Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, підписана в.о. заступника начальника - Начальника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_2 та засвідчена печаткою Офісу великих платників податків ДФС.

На підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом з'ясовано, що Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС є відокремленим підрозділом юридичної особи - Офісу великих платників податків ДФС.

Таким чином, Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС не є самостійною юридичною особою, яка у розумінні частини першої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) наділена адміністративною процесуальною правосуб'єктністю.

Крім того, копія довіреності від 02.03.2017 №49/28-10-49-05 засвідчена самою ОСОБА_1

При цьому, суду не надано доказів наявності в ОСОБА_1 права на вчинення таких дій.

Враховуючи викладене, в порушення вимог частини четвертої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) податковим органом не надано суду касаційної інстанції доказів наявності у Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС права на звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №815/2353/17.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

Органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) звільнених від сплати судового збору.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Утім, суд позбавлений можливості розглянути вказане клопотання раніше, ніж буде усунуто недоліки касаційної скарги щодо надання касаційної скарги від імені особи, яка має право на звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №815/2606/17.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом - травень 2017 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801).

У відповідності до абзацу 6 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом - травень 2017 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У справі подано позовну заяву немайнового характеру - вимоги щодо визнання податкової звітності з податку на додану вартість. Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову складає 1600грн.

Отже, судовий збір, який необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 1600грн. х 120% = 1920грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві. Код банку отримувача (МФО): 820019. Рахунок отримувача: 31213207700007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: «;101;___ код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом ____ у справі №____, Верховний Суд».

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:

документ, що посвідчує у визначеному законом порядку повноваження особи, якою підписано касаційну скаргу, на звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №815/2606/17;

документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись статтею 332, підпунктом 12 пункту першого Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі №815/2606/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» до 1. Офісу великих платників податків ДФС України в особі Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, 2. Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними щодо невизнання податкової звітності та зобов'язання визнати податкову звітність - залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

2. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М.Шипуліна