Ухвала суду № 71519592, 10.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

10.01.2018 Київ К/9901/1960/18 804/4025/17 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини А0959 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до командира Військової частини А0959 підполковника Кисельова Ігоря Леонідовича, Військової частини А0959, третя особа - Військова частина А2533, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2017 року заявник звернувся до суду касаційної інстанції з даною касаційною скаргою.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (набрав чинності 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктом 14 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Частиною другою статті 212 КАС України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції) встановлено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 05 грудня 2017 року (в повному обсязі ухвала складена 06 грудня 2017 року), а касаційну скаргу подано 29 грудня 2017 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження та не зазначає причин його пропуску. Проте, у касаційній скарзі вказує про отримання копії оскаржуваного рішення апеляційного суду 20 грудня 2017 року, однак будь-яких доказів на підтвердження цього не додає.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд вважає за необхідне застосувати зазначену норму процесуального закону з урахуванням положень підпункту 14 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Крім того, пунктами 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначаються, судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається зокрема документ про сплату судового збору.

Касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 КАС України, оскільки Військова частина А0959 у касаційній скарзі зазначає, що оскаржує ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, а у вимогах до касаційного суду просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, нічого не вказує про рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року.

Також скаржник не додав документа про сплату судового збору. Водночас, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на відсутність коштів.

Як встановлено частиною першою статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З вищевказаного вбачається, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія зазначеної норми закону щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 гривень.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом першим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За правилами підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, у даній справі позов містить одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру (про стягнення 1872,15 грн).

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2560 грн (1600 грн * 0,4 * 200% = 1280 грн - за вимогу майнового характеру; 1600 грн * 0,4 * 200% = 1280 грн - за вимогу немайнового характеру).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31213207700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030102, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків, а саме уточнення вимог до суду касаційної інстанції, сплати судового збору та подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України,

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання Військової частини А0959 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Військової частини А0959 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, а також усунення недоліків касаційної скарги.

Роз'яснити, що невиконання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику, а невиконання вимог статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Білоус