Ухвала суду № 71519146, 09.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

09.01.2018

Київ

К/9901/2910/17

815/191/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 815/191/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

З Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду 27 грудня 2017 року передано матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 815/191/16 за правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, згідно з підпунктом 12 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято до провадження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2017 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишено без руху у зв’язку з невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків до 22 листопада 2017 року шляхом надання документа про сплату судового збору.

В межах строку наданого для усунення недоліків вимоги ухвали від 18 жовтня 2017 року відповідачем не виконано.

Разом з тим, заявником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване тим, що фінансування державних органів, які позбавлено пільг щодо сплати судового збору, не здійснюється.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Неможливість сплати судового збору податковим органом спростовується відомостями наведеними у Додатку № 3 до Державного бюджету України на 2017 рік, а також наявністю коштів виділених органам Державної фіскальної служби для сплати судового збору в обсязі 710 млн.грн., з яких за даними Державної казначейської служби України використано 554784253,00грн. станом на 15 грудня 2017 року, внаслідок чого, за будь-яких умов причини несплати судового збору визнаються судом неповажними.

Отже, враховуючи вищенаведене особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а тому вказані відповідачем обставини, пов’язані з відсутністю в Державному бюджеті України коштів призначених для сплати судового збору суб’єктами владних повноважень, не є належною підставою для продовження строку на усунення недоліків по сплаті судового збору.

До того ж, податковим органом не надано доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі №815/191/16 фінансування з Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Оскільки вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2017 року не виконано, касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала.

Згідно з частиною 7 статті 332 КАС України скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленого законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 332, підпунктом 12 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України суд -

у х в а л и в:

Відмовити Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 815/191/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Хохуляк