Рішення № 71518545, 03.01.2018, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1764/17

Провадження № 2/739/19/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2018 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач), діючи через свого представника - ОСОБА_2, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 26 лютого 2014 року у розмірі 12 492 грн. 72 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту. Станом на 10 вересня 2017 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 12 492 грн. 72 коп., з яких: 5 405 грн. 86 коп. заборгованість за тілом кредиту, 5 333 грн. 88 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 681 грн. 90 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 571 грн. 08 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання.

У судове засідання представник позивача не з'явився при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує повністю. Також ним надано письмові пояснення щодо нарахованих за кредитним договором процентів, пені та комісії з яких вбачається, що до квітня 2014 року діяли єдині умови нарахування процентів як на поточну, так і на прострочену заборгованість, розмір яких визначався виходячи з суми заборгованості, процентної ставки та кількості днів протягом яких існувала заборгованість. З квітня 2014 року банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені наказом СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року, згідно яких у разі виникнення прострочених зобов'язань проценти нараховуються в подвійному розмірі на всю суму заборгованості. Також у поясненнях зазначено, що в розрахунку у колонці «комісія та пеня» відображається нарахування тільки пені і згідно наказу №СП-2013-6500941 від 28 січня 2013 року передбачено нарахування неустойки в розмірі 50 грн. у разі несплати щомісячного платежу на суму від 100 грн., згідно наказу №СП-2013-5776448 від 19 вересня 2013 року передбачено нарахування неустойки в розмірі 100 грн. у разі несплати щомісячного платежу на суму від 100 грн. другий місяць поспіль.

Відповідач у судовому засідання позовні вимоги визнав частково та пояснив, що дійсно укладав вказаний вище кредитний договір за яким йому було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт приблизно у розмірі 5 000 грн. Він дійсно користувався кредитними коштами та сплачував заборгованість. У подальшому вступив до Національного гвардії України, неодноразово брав участь в проведенні АТО, у зв'язку з чим не мав змоги належним чином виконувати свої зобов'язання за кредитним договором. Розмір заборгованості за тілом кредиту він не оспорює, водночас розмір нарахованих процентів вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає умовам укладеного договору, підвищення процентної ставки за договором він не підвищував. Також необґрунтованим вважає одночасне нарахування за договором пені та штрафу.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 26 лютого 2014 року позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом подання останнім заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту у розмірі 5 000 грн. зі сплатою 30% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено (а.с.5-30).

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, Банк видає Клієнту картку, її вид визначається в пам'ятці Клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, вказана в заяві. Зі змісту анкети-заяви, поданої відповідачкою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідачці було видано картку 06 грудня 2011 року.

Подавши відповідну заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Тарифами складає укладений між ним та позивачем кредитний договір.

З доданого до позовної заяви розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що після укладення договору відповідач користувався кредитними коштами, отриманими ним за договором у результаті чого виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 405 грн. 86 коп. (а.с. 4, 52-56).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Згідно з пунктом 1.1.7.11 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

На час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б свідчили про інформування однією зі сторін зазначеного вище договору іншу сторону про його припинення, відповідно цей договір з моменту його укладення автоматично лонгувався на кожні наступні 12 місяців після укладення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.6 Умов клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду представником позивача розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 26 лютого 2014 року та виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, що пояснюється проходженням ним військової служби за контрактом та участю у проведенні АТО (а.с.67-70), останній платіж на виконання своїх зобов'язань був здійснений відповідачем 30 серпня 2017 року у розмірі 50 грн. 00 коп., у результаті чого станом на 10 вересня 2017 року, згідно вказаного розрахунку, виникла прострочена заборгованість у розмірі 12 492 грн. 72 коп., з яких: 5 405 грн. 86 коп. заборгованість за тілом кредиту, 5 333 грн. 88 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 681 грн. 90 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 571 грн. 08 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання (а.с. 4).

Аналізуючи зміст наданого представником позивача розрахунку суд погоджується з розміром вказаної у ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 5 405 грн. 86 коп., який відповідачем визнається та не оспорюється.

З приводу розміру нарахованих за кредитним договором процентів суд бере до уваги, що згідно наданих представником позивача доказів по 31 березня 2014 року процентна ставка за договором становила 30% річних. У подальшому процентна ставка за договором підвищувалася позивачем в односторонньому порядку з 01 вересня 2014 року до 34,8% річних та з 01 квітня 2015 року до 43,2% річних.

При цьому з розрахунку вбачається, що з квітня 2014 року нарахування процентів на прострочені зобов'язання здійснюється позивачем у подвійному розмірі на всю суму заборгованості, тобто підвищення в два рази процентної ставки на прострочену заборгованість також було здійснено позивачем в односторонньому порядку.

Право змінювати розмір процентів за кредитним договором представником позивача обґрунтовується положеннями пункту 1.1.3.2.3 Умов, яким передбачено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховну Суду України, висловлену у постанові від 19 грудня 2012 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-144цс12, відповідно до якої якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09 січня 2009 року.

Також суд зазначає, що частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною третьою статті 1056-1 ЦК України визначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Як з'ясовано, хоча чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак у кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, лише вказано на право позивача в односторонньому порядку змінювати умови договору, зокрема й процентної ставки. При цьому у договорі не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у частині п'ятій статті 1056-1 ЦК України.

Також договір не містять умов, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обов'язок письмово повідомляти позичальника та інших зобов'язаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.

Представником позивача як до позовної заяви, так і на запит суду не надано доказів дотримання вимог положень статті 1056-1 ЦК України щодо визначення кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачкою, змінюваної процентної ставки, а також доказів належного надіслання позивачем відповідачці пропозиції про зміну фіксованої процентної ставки за кредитним договором та прийняття такої пропозиції відповідачкою.

При цьому суд зазначає, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року, винесеній у справі №6-1374цс17, у зв'язку з чим вона має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

З викладеного вище висновується, що позивач не мав права підвищувати в односторонньому порядку процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, відповідно нарахування процентів за вказаним договором має здійснюватися виходячи з процентної ставки, яка була визначена на час укладення договору, тобто 30% річних, без стягнення їх у подвійному розмірі на прострочену суму заборгованості, тобто нарахування процентів має здійснюватися за формулою, яка діяла до квітня 2014 року.

Як вбачається з розрахунку 28 вересня 2016 року відповідач використав кредитний ліміт на суму 1 046 грн. 93 коп. і у подальшому періодично здійснював зняття коштів з кредитного рахунку у зв'язку з чим станом на 10 вересня 2017 року заборгованість за тілом кредиту становила 5 405 грн. 86 коп.

При цьому проценти на суму заборгованості за кредитним договором нараховувалися у вказаний період за підвищеною позивачем в односторонньому порядку процентною ставкою у розмірі 43,2%, збільшеною у двічі в період порушення зобов'язання, у зв'язку з чим за період з 26 жовтня 2016 року по 10 вересня 2017 року було нараховано проценти у розмірі 5 333 грн. 88 коп.

Водночас, виходячи з розміру процентної ставки 30% річних, яка діяла до квітня 2014 року і має застосовуватися за даним договором, оскільки саме така процентна ставка була погоджена сторонами кредитного договору, зважаючи на суму заборгованості, період її існування з 28 вересня 2016 року по 10 вересня 2017 року, беручи до уваги положення пункту 2.1.1.12.6 Умов про те, що проценти за користування кредитом визначають з розрахунку 360 календарних днів на рік, сума нарахованих процентів за вказаний період загалом має становити 1 310 грн. 94 коп. (3 грн. 31 коп.+ 3 грн. 16 коп.+ 5 грн. 65 коп.+ 3 грн. 07 коп.+ 1 грн. 60 коп.+ 16 грн. 10 коп.+ 2 грн. 65 коп.+ 3 грн. 26 коп.+ 44 грн. 64 коп.+ 24 грн. 71 коп.+ 157 грн. 92 коп.+ 104 грн. 83 коп.+ 118 грн. 47 коп.+ 123 грн. 80 коп.+ 129 грн. 22 коп.+ 147 грн. 77 коп.+ 127 грн. 18 коп.+ 146 грн. 02 коп.+ 120 грн. 55 коп.+ 27 грн. 03 коп.), зокрема:

- за період з 26 жовтня 2016 року по 27 жовтня 2016 року - 3 грн. 31 коп. (1 986 грн. 17 коп. х 30% х 2 дні / 360 днів);

- за період з 28 жовтня 2016 року по 29 жовтня 2016 року - 3 грн. 16 коп. (1 893 грн. 93 коп. х 30% х 2 дні / 360 днів);

- за період з 30 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року - 5 грн. 65 коп. (1 693 грн. 93 коп. х 30% х 4 дні / 360 днів);

- за період з 04 листопада 2016 року по 05 листопада 2016 року - 3 грн. 07 коп. (1 844 грн. 73 коп. х 30% х 2 дні / 360 днів);

- за 06 листопада 2016 року - 1 грн. 60 коп. (1 917 грн. 45 коп. х 30% х 1 день / 360 днів);

- за період з 07 листопада 2016 року по 16 листопада 2016 року - 16 грн. 10 коп. (1 932 грн. 70 коп. х 30% х 10 днів / 360 днів);

- за 17 листопада 2016 року - 2 грн. 65 коп. (3 180 грн. 70 коп. х 30% х 1 день / 360 днів);

- за 18 листопада 2016 року - 3 грн. 26 коп. (3 910грн. 85 коп. х 30% х 1 день / 360 днів);

- за період з 19 листопада 2016 року по 29 листопада 2016 року - 44 грн. 64 коп. (4 869 грн. 85 коп. х 30% х 11 днів / 360 днів);

- за період з 30 листопада 2016 року по 05 грудня 2016 року - 24 грн. 71 коп. (4 942 грн. 57 коп. х 30% х 6 днів / 360 днів);

- за період з 06 грудня 2016 року по 12 січня 2017 року - 157 грн. 92 коп. (4 987 грн. 05 коп. х 30% х 38 днів / 360 днів);

- за період з 13 січня 2017 року по 06 лютого 2017 року - 104 грн. 83 коп. (5 031 грн. 93 коп. х 30% х 25 днів / 360 днів);

- за період з 07 лютого 2017 року по 06 березня 2017 року - 118 грн. 47 коп. (5 077 грн. 22 коп. х 30% х 28 днів / 360 днів);

- за період з 07 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року - 123 грн. 80 коп. (5 122 грн. 92 коп. х 30% х 29 днів / 360 днів);

- за період з 05 квітня 2017 року по 04 травня 2017 року - 129 грн. 22 коп. (5 169 грн. 03 коп. х 30% х 30 днів / 360 днів);

- за період з 05 травня 2017 року по 07 червня 2017 року - 147 грн. 77 коп. (5 215 грн. 55 коп. х 30% х 34 дні / 360 днів);

- за період з 08 червня 2017 року по 06 липня 2017 року - 127 грн. 18 коп. (5 262 грн. 49 коп. х 30% х 29 днів / 360 днів);

- за період з 07 липня 2017 року по 08 серпня 2017 року - 146 грн. 02 коп. (5 309 грн. 85 коп. х 30% х 33 дні / 360 днів);

- за період з 09 серпня 2017 року по 04 вересня 2017 року - 120 грн. 55 коп. (5 357 грн. 64 коп. х 30% х 27 дні / 360 днів);

- за період з 05 вересня 2017 року по 10 вересня 2017 року - 27 грн. 03 коп. (5 405 грн. 86 коп. х 30% х 6 днів / 360 днів).

За таких обставин суд приходить до висновку, що з урахування сплачених відповідачем за період з 26 жовтня 2016 року по 10 вересня 2017 року процентів у розмірі 21 грн. 35 коп., з останнього на користь позивача в якості заборгованості за процентами підлягає стягненню 1 289 грн. 59 коп. (1 310 грн. 94 коп. - 21 грн. 35 коп.). Відповідно в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

З приводу вказаної у розрахунку комісії та пені, яка згідно письмових пояснень представника позивача є пенею, нарахованою у розмірі 681 грн. 90 коп., суд бере до уваги факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та погоджується з доводами представника позивача про необхідність стягнення з відповідача пені за прострочення грошового зобов'язання у вказаному розмірі, відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно вказаних у розрахунку штрафів, нарахованих у загальному розмірі 1 071 грн. 08 коп. за порушення строків погашення заборгованості, суд зазначає, що за дане порушення на відповідача покладено цивільно-правову відповідальність у виді нарахованої пені.

За своїм змістом цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року, винесеній у справі №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року, винесеній у справі №6-1374цс17 у зв'язку з чим вони мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

З огляду на вказане вимоги про стягнення з відповідача пені суд вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту, процентів та пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 26 лютого 2014 року, становить 7 377 грн. 35 коп. (5 405 грн. 86 коп. + 1 289 грн. 59 коп. + 681 грн. 90 коп.).

Відповідно суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 944 грн. 85 коп. (7 377 грн. 35 коп. х 1 600 грн. 00 коп. /12 492 грн. 72 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП- НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1д) заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2014 року у розмірі 7 377 (сім тисяч триста сімдесят сім) гривень 35 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 944 (дев'ятсот сорок чотири) гривні 85 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 08 січня 2018 року.