Постанова № 71517676, 27.10.2017, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/2918/17

Провадження № 2-а/653/81/17

П О С Т А Н О В А

іменем України

27.10.2017 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Венглєвської Н.Б.

секретаря - Копєйко Д.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Бондарєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Генічеськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання відмови противоправною та зобов"язання провести поновлення пенсії шляхом її призначення на загальних підставах,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 22 серпня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Генічеського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив визнати незаконною відмову відповідача у поновленні і виплаті пенсії йому та просив зобов'язати відповідача провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_3 з 07 жовтня 2009 року - шляхом призначення її знову на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, а з'явився його представник за дорученням ОСОБА_1, яка повністю підтримала заявлені позовні вимоги. В поданій позовній заяві позивач та його представник зазначили, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 24 жовтня 2000 року. По досягненні пенсійного віку ОСОБА_3 22.09.1999 року була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась органом соціального забезпечення Київського району м. Сімферополя АР Крим, номер пенсійної справи 1526 до виїзду за кордон. 26 листопада 2000 року позивач виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Перед виїздом за кордон позивач мешкав за адресою АДРЕСА_1. Починаючи з 2000 року і станом на сьогоднішній день, позивач ОСОБА_3 призначеної пенсії по закону не отримує. Враховуючи, що позивач постійно мешкає в Державі Ізраїль, де немає територіального органу ПФУ, отримував пенсію від повноваженого на той час органу соціального забезпечення м. Сімферополя, то свою заяву про поновлення пенсії він мав подати до Управління ПФУ за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, однак у зв"язку з анексією Криму РФ, орган, який виплачував пенсію припинив свою діяльність. 31.08.2016 року представник позивача, діючи на підставі належним чином посвідченої довіренності, особисто подав заяву про поновлення пенсії ОСОБА_3 з усіма необхідними оригіналами документів, що були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом відповідача на супровідному листі з яким подавалася особиста заява позивача від 31.08.2016 року. 16.03.2017 року відповідач незаконно відмовив у поновленні виплати пенсії позивачу з мотивів, що документи про поновлення пенсії ОСОБА_3 повинен був надати особисто, крім того, ОСОБА_3 повинен був бути зареєстрований на території України та надати посвідку про місце проживання. З прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 яким були виключені дискримінаційні норми-п.2 ст.49 та друге речення ст.51 Закону про пенсії, які забороняли виплату пенсії особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, а тому позивач ОСОБА_3 має беззаперечне право на поновлення належних йому пенсійних виплат за віком, так як відпали усі підстави для обмеження пенсійних виплат як громадянина України. Поновлення пенсії повинно відбуватися виключно за документами, що є у пенсійній справі. Спосіб поновлення пенсії встановленний в Законі про пенсії. Враховуючи період, який пройшов з моменту припинення виплати пенсії-поновлення пенсії позивачу повинно бути здійснено, на підставі документів, що є в пенсійній справі і шляхом її призначення знов на загальних підставах. У відповідності до ст.35 ч.3 Закону про пенсії встановлено, що якщо минуло більше п"яти років з тієї дати, коли виплата пенсії була припинена, пенсія призначається знову на загальних підставах. Пенсія позивачу повинна бути поновлена з 07 жовтння 2009 року- з дати рішення Конституційного суду України №25-рп/2009. Відповідно до ст.28 ч.1,2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ст.7 Закону України „Про державний бюджет України на 2017 рік", прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить 1247 гривень. Відповідно до ст.4-1 Прикінцевих положень Нового закону про пенсії-мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом частини першої ст.28 цього закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу. Збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої ст.28 цього закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам. На відповідача покладено всі обов'язки стосовно поновлення пенсії позивачу. Твердження відповідача про необхідність реєстрації або проживання на території України позивача, та начебто не було дотримано порядку подання заяви про поновлення пенсії особисто, а представник позивача на підставі нотаріально посвідченої довіренності не мав права передати відповідачу особисту заяву про поновлення пенсії є противоправною, оскільки суперечить вимогам п.1.5 Порядку 22-1. Твердження відповідача про неможливість поновити пенсію позивачу на підставі відсутності угоди про пенсійне забезпечення з Державою Ізраїль також є незаконним, оскільки відповідно до рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року встановлення залежності права на пенсійне забезпечення від факту укладення або не укладення Україною міжнародного договору з іншою державою, яку громадянин України обрав місцем свого постійного проживання, суперечить конституційним гарантіям стосовно утвердження і забезпечння прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадян України, які перебувають за її межами. За таких обставин, враховуючи неправомірність відмови відповідача в поновленні виплати пенсії позивачу, відповідні та належні пенсійні виплати мають бути поновленні, нараховані і виплачені позивачу ОСОБА_3 з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Представник відповідача за дорученням Бондарєва О.В. в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги позивача не визнала, так як заявлені позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Відповідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента від 06.04.2011 № 384 Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Статтею 49 ч.2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного Фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Наведені норми є чинними, оскільки неконституційними не визнавались. Іншого порядку поновлення виплати пенсії законом не передбачено. Згідно з пп.7 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2014 року №28-2, одним з основних завдань управлінь є призначення (здійснення перерахунків) і виплата пенсій, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомога на поховання та інші виплати відповідно до законодавства. Відповідно до п.1.5 Порядку заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається особисто до органу, що призначає пенсію. Заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів. Заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання, реєстрації. ОСОБА_3 особисто із заявою та необхідними для вирішення питання про поновлення виплати пенсії до відповідного територіального управління Фонду особисто не звертався. Відповідно до п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, поновлення, виплата пенсії, здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам, що діяло на дату призначення пенсії. Пенсійна справа ОСОБА_3 відсутня. Ця підстава унеможливлює управління Фонду поновити вже раніше призначену пенсію громадянину ОСОБА_3 31 серпня 2016 року до управління ПФ з письмовим зверненням звернувся представник позивачки ОСОБА_4 щодо поновлення пенсії з 07.10.2009 року, шляхом призначення її знову. Листом управління Фонду від 15.02.2017 року повідомлено представника позивача про неможливість поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 року. Позивач ОСОБА_3 до листопада 2000 року отримував пенсію за віком в органах соціального забезпечення Київського району м.Сімферополя АР Крим. 26 листопада 2000 року позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, виплата пенсії на території України була припинена. Питання призначення пенсії громадянам України, які постійно проживають за кордоном повинно регулюватися не інакше як міжнародним договором з країною місця проживання. Відповідної міжнародної угоди з державою Ізраїль щодо пенсійного забезпечення громадян України не укладено. Позивач не проживає на території АР Крим і не отримує пенсію та соціальні послуги від Пенсійного Фонду РВ або інших міністерств і відмоств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, підстав для поновлення виплати пенсії немає. Згідно абз.5 п.1.7 Порядку №22-1, днем звернення за перерахунком пенсії переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв"язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Відповідно до ч.2 ст.49 Закону №1058, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Таким чином Управління ПФУ в Генічеському районі дізналося про вимогу позивачки щодо поновлення пенсії лише 31.08.2016 року (з дня звернення представником позивачки) та мало прийняти рішення, починаючи з цього часу. Посилання позачки на ч.1 ст.46 Закону №1058 про виплату пенсіонеру пенсії за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії є неправомірним, адже даною статтею передбачено виплату нарахованої пенсії, яка не була отримана з вини пенсіонера. Оскільки пенсійну справу було знято з обліку в 2000 році за заявою позивача, тому пенсія позивачу не нараховувалася.

Відповідно до ст. 99 ч.1, 2 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк. Отже поновлення порушених прав позивачу може бути здійснено в межах строку подачі позову, але не раніше часу звернення до УПФУ в Генічеському районі Херсонської області, оскільки жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право органів Пенсійного фонду автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. Просила врахувати заперечення відповідача при винесені рішення та відмовити в задоволенні позову.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

З поданих до позовної заяви документів судом встановлено і представником відповідача в судовому засіданні не оспорюється, що позивач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року. З 26.11.2000 року позивач постійно проживає за кордоном в Ізраїлі. До виїзду за кордон проживав в АДРЕСА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом для виїзду за кордон, виданим 24.10.2000 року, термін дії якого продовжений до 24.10.2020 року. Позивач досяг пенсійного віку і йому була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась органом соціально забезпечення Київського району м. Сімферополя АР Крим до виїзду за кордон. Виплата пенсії була припинена, у зв'язку з виїздом за кордон і починаючи з 26 листопада 2000 року позивач призначеної по закону пенсії не отримує. 31.08.2016 року представник позивачки ОСОБА_4, який діяв на підставі доручення належним чином посвідченої звертався до УПФ України в Генічеському районі Херсонської області з письмовою заявою про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_3, так як відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року органами, що здійснюють пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя визначено дане управління ПФ.

Згідно ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місяця проживання, за мовним або іншими ознаками.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов"язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівності застрахованих осіб, щодо отримання пенсійних виплат за виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конститція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Статею 51 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України положення п.2 частини першої ст.49, другого речення ст.51 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009 року визнано таким, що не відповідають Конституції України/ є неконституційними/ та згідно з його п.2 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. З урахуванням вищезазначеного рішення КСУ вбачається, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов"язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа в Україні чи за її межами.

Як вбачається з рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року, в інших правових актах містяться посилання на статті 49, 51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у частині третій статті 1, частині другій ст. 92 Закону України „Про пенсійне забезпечення" Конституційний суд України вважає, що у зв'язку визнанням неконституційними пункту 2 частини першої ст.49, другого речення ст.51 Закону Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із рішення КС України. На дані вимоги звернув увагу Верховної ради у п.3 резолютивної частини рішення Конституційний суд України. Суд вважає, що право позивача на пенсію не може ставитись у залежність від приведення Верховною Радою України у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, що постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року є безумовною підставою для призначення пенсії позивачу.Відповідно до ст.44 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення /перерахунок/ пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Вищезазначені норми позивачем було дотримано. Відповідач повинен був прийняти заяву про поновлення пенсії та необхідні документи та призначити пенсію за віком з моменту звернення. Заперечення відповідача стосовно правомірності відмови в поновлені виплати пенсії за віком ОСОБА_3 судом не приймається, оскільки вони повністю спростовуються доводами позивача та рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 року від 07.10.2009 року. Позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, проживаючі на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України. Про дане зазначив і Європейський суд з прав людини у рішенні у справі „Пічкур проти України".

Відповідно до ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втарачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно абзацу 3 частини другої статті 27 Закону „1058-ІУ розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Відповідно до ст.28 ч.1,2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінумуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

Частиною першою і другою статті 42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Правовідносини з приводу строків звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, на які просив звернути увагу представник відповідача в своїх запереченнях, повинні розглядатися виходячи із правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень на звернення для оскарження яких кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення, про що постановляється ухвала. Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановленний законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску. Поважними визначаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення. Позивачем до суду не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду, та не ставилося взагалі питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

На думку суду дії відповідача про відмову в поновленні пенсії за віком є незаконними і їх слід визнати противоправними та зобов'язати поновити та виплачувати позивачці пенсію за віком визначеним пенсійним законодавством України в межах строку звернення до суду, який встановлений кодексом адміністративного судочинства 6 місяців. Враховуючи дату звернення позивачем до суду 22 серпня 2017 року, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права на думку суду підлягають захисту з 22 лютого 2017 року. Оскільки в позові позивачем заявлено позовні вимоги поновлення та виплати пенсії з 07 жовтня 2009 року, то за період з 07 жовтня 2009 року по 21 лютого 2017 року позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.24, 46 Конституції України, ст.2 Закону України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні", ст. ст. 8, 49, 51 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", 10, 11, 18, 71, 99, 100, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати противоправною відмову Генічеського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в поновленні нарахування та виплати пенсії.

Зобов"язати Генічеське об"єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити нарахування з 22 лютого 2017 року та виплачувати з 22 лютого 2017 року пенсію ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі не меншому за прожитковий минімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.28 та 42 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, з подальшим її перерахуванням у зв"язку зі змінами пенсійного законодавства.

Адміністративний позов ОСОБА_3 в частині вимог до Генічеського об"єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області за період з 07 жовтня 2009 року по 22 лютого 2017 року залишити без розгляду.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Генічеського районного суду Херсонської області .

Суддя: Н.Б. Венглєвська