Постанова № 71516460, 10.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/4940/17

Головуючий у 1-й інстанції: Семенко О.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

10 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Чернівецьке бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування п.п. 2, 3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 474/12 від 24 червня 2008 року,

В С Т А Н О В И В :

24 травня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати не чинними пункти 2 і 3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 474/12 від 24 червня 2008 року в частині оформлення права приватної власності ОСОБА_3, яка брала пайову участь у будівництві на гаражі ІІ загальною площею 31.90 кв.м. в будинку на АДРЕСА_1, згідно з додатком № 2 та зобов'язати міське комунальне бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, що зазначені в цьому рішенні стосовно ОСОБА_3, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на гараж загальною площею 31,9 кв.м. на АДРЕСА_1, яке видане ОСОБА_3.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2017 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною 2 статті 2 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року)).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, спір стосується правомірності набуття права власності на об'єкт спірного нерухомого майна.

Проте, відносини щодо правомірності набуття права власності на об'єкт спірного нерухомого майна, належать до тих правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.