Постанова № 71515593, 10.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року справа №426/12243/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., ГеращенкаІ.В., ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у справі № 426/12243/17 (суддя – Попов О.М.) за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зарахування стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по Списку 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про:

- визнання протоколу управління від 11 липня 2017 року № 6 про відмову у призначенні позивачу пенсії незаконним;

- зобов’язання управління зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по Списку № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 15 грудня 1993 року по 04 грудня 2000 року у Сватівському птахокомбінаті (після реорганізації – ЗАТ «Сватівський мясокомбінат») на посаді машиніста аміачно-холодильних установок;

- зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію по Списку № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13 липня 2017 року (а.с. 2-5).

Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року позовну заяву задоволено (а.с. 57-59).

Не погодившись з судовим рішенням, Білокуракинське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначивши те, що показання свідків не можуть братись до уваги, а уточнюючі довідки надані позивачем не можуть бути названі докази, оскільки не відома природа їх походження (а.с. 64-66).

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Разом із апеляційною скаргою Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області заявило клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 66).

Позивачем 28 грудня 2017 року до суду надані заперечення на апеляційну скаргу в яких він просив розглянути спав уха його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – змінити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 в період з 15 грудня 1993 року по 04 грудня 2000 році працював на підприємстві Сватівський птахокомбінат (після реорганізації - ЗАТ “Сватівський м'ясокомбінат”) на посаді машиніста аміачно-холодильних установок, яка відноситься до Списку №2, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с. 8-10).

У липні 2017 році позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області з заявою про зарахування стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по Списку №2.

Відповідно до протоколу № 6 засідання комісії з призначення пенсії при Управлінні Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області від 11 липня 2017 року, відповідач відмовив позивачу в зарахуванні стажу роботи в період з 15 грудня 1993 року по 04 грудня 2000 роках, що дає право на призначення пенсії по Списку №2.

Не погодившись із не зарахуванням спірних періодів роботи до пільгового стажу та з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу, при цьому суд зобов’язав призначити позивачу пенсію.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу однак вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" чоловіки, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 затверджено Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно до розділу ХХХІІІ “Загальні професії” зазначеної постанови, посада машиніста холодильних установок, що обслуговують аміачно - холодильні установки передбачена і дає йому право на пенсію по Списку №2.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 1 серпня 1992 року Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Пунктами 4, 4.1, 4.3, 4.4, 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що у відповідності пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 1 серпня 1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21 серпня 1992 року.

Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно.

Системний аналіз наведених норм з урахуванням вказаних вище положень пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає підстави стверджувати, що необхідною умовою в призначенні пенсію за віком на пільгових умовах після 21 серпня 1992 року є проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Відповідно до записів трудової книжки позивача на підприємстві де працював позивач 25 червня 1998 року проведена атестація робочих місць (а.с. 9). Крім того, проведення атестації підтверджено листом Управління праці та зайнятості населення №69/05-568 від 26 червня 1998 року (а.с. 14) та наказом по підприємству №54 від 25 червня 1998 року “Про підсумки атестації робочих міст за умовами праці” (а.с. 12-13).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено проведення атестації робочих місць на підприємстві, відтак, зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по Списку №2 підлягає періоди роботи з 15 грудня 1993 року по 04 грудня 2000 роки.

Як зазначалось вище, згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Судами встановлено, що трудовою книжкою позивача підтверджується його стаж роботи з 15 грудня 1993 року по 04 грудня 2000 роки на посаді машиніста аміачно-холодильних установок та умови праці, які як до атестації так і після атестації робочих місць не змінювались.

Згідно п.20 зазначеного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункти, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вбачається з матеріалів справи ЗАТ “Сватівський м'ясокомбінат” ліквідовано. Відповідно до листа Архівного відділу Сватівської районної державної адміністратиції Луганської області від 16 червня 2017 року № 01-57-53, архівні документи Сватівського м'ясокомбінату не підлягають передачі до архівного відділу Сватівської райдержадміністрації (а.с. 19).

З наведеного вбачається, що надати довідку Сватівського м'ясокомбінату, де працював позивач, яка уточнює особливий характер роботи позивача неможливо.

Пунктом18 Порядку № 637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній,встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи , організації або відсутності архівних даних з інших причин , ніж ті , що зазначені в пункті 17 цього Порядку ( надзвичайні ситуації) трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, установі, організації. ( в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили факт праці позивача з 15 грудня 1993 року по 04 грудня 2000 роки на посаді машиніста аміачно-холодильних установок.

Відтак, факт роботи позивачем повний робочий день відповідно до Порядку №637 підтверджено поясненнями двох свідків, які працювали з позивачем на одному підприємстві. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Крім того, трудовою книжкою позивача підтверджено пільговий стаж роботи позивача у спірні періоди, яка віднесена до Списку №2.

Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування наявності пільгового характеру роботи позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, оскільки позивач не має можливості надати інші додаткові докази на підтвердження пільгового характеру своєї роботи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

За таких умов суд апеляційної інстанції, вважає рішення (протокол) пенсійного органу таким, що не відповідає діючому законодавству України, а тому підлягає скасуванню.

Дії управління при не зарахуванні до пільгового стажу періодів його роботи на товаристві є непропорційними заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача або надання додаткових довідок на підтвердження пільгового характеру роботи), тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач у даному випадку не врахував те, що позивач позбавлений можливості надати інші додаткові докази на підтвердження свого пільгового стажу.

Однак, суд апеляційної інстанції, вірно вирішивши дану справу в частині зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи помилково втрутився в делеговані повноваження пенсійного органу та зобов’язав його призначити позивачу пенсію, відтак, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії з урахуванням висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області – задовольнити частково.

Постанову Сватівського місцевого районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у справі № 426/12243/17 – змінити.

Четвертий абзац Сватівського місцевого районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у справі № 426/12243/17 викласти у наступній редакції: «Зобов’язати Білокуракинське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновку суду».

В іншій частині постанову Сватівського місцевого районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у справі № 227/2257/17– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 січня 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

ОСОБА_5

ОСОБА_1