Рішення № 71515504, 11.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року м. Київ № 826/19260/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа:Головного управління Держгеокадастру у Київській області Садівничого товариства «Десна-3» Служба у справах дітей Святошинської РДА ОСОБА_2провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Садівниче товариство "Десна-3", Служба у справах дітей Святошинської РДА, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

З урахуванням заяв про зміну позовних вимог, позивач просить суд : «визнати протиправними рішення, дії ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо затвердження проекту землеустрою про відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0085 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що малолітня ОСОБА_1 є власником ? садового будинку, і, при відведенні зазначеної земельної ділянки, не було враховано її інтересів, зокрема, щодо можливості доступу до будинку. При цьому позивач вказує на порушення порядку відведення земельної ділянки та відсутність доказів будь - якого погодження її відведення, як з позивачем, так і з іншими уповноваженими особами.

Відповідачем та ОСОБА_2 позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність дій та прийняття рішення.

Представники Садівничого товариства "Десна-3" та Служби у справах дітей Святошинської РДА в судове засідання не з'явились, пояснень від вказаних осіб по суті позову від вказаних не надходило.

Оскільки до судового засідання не прибули представники відповідачів, за відсутності потреби заслухати свідка, експерта, судом на підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017 ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується сторонами, рішенням Апеляційного суду Київської області у справі № 363/4269/14 від 10 серпня 2015 року було усунуто ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 перешкоди в користуванні ? частиною будинку та ? частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 в СТ «Десна-3», с. Осещина, Вишгородського району, Київської області шляхом передачі ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_2, законним представником неповнолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ключів від садового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати їх не чинити їм перешкод в користуванні зазначеним майном.

Мотивом зазначеного рішення є те, що ОСОБА_3 є власником ? частини спірного майна та прилеглої земельної ділянки, площею 0,040 га в АДРЕСА_1.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.12.2015р. №10-8469/36-15-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», на підставі заяви гр. ОСОБА_2 від 05.11.2015 року, відповідно до статей 15-1, 116, 118, 121, 122, 186 Земельного кодексу України, було надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території СТ «Десна-3» АДРЕСА_1.

При цьому зазначеним наказом орієнтовний розмір земельної ділянки було визначено 0,0085 га, а цільове призначення - для колективного садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Пунктом 2 вказаного наказу було зазначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до висновку «Про погодження проекту землеустрою» від 17.02.2016р. № 01-21-102 відділ містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 18.05.2017р. №10-8392/15-17-сг, відповідно до статей 15-1, 116, 118, 121, та 122 Земельного кодексу України, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0850 га, (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для колективного садівництва, розташовану на території АДРЕСА_1.

Щодо обставин порушення прав позивача, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочиснтва України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. В рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" вказав, що положення ч.2 ст.124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч.5 ст.55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

При цьому, офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", в якому зафіксовано тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес". Зокрема, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес", яке вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32).

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, зокрема, «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)).

Отже, з огляду на практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і не матеріальних.

В позовній заяві наведені обґрунтування порушення прав позивача, якими позивач вважає унеможливлення доступу до належної позивачу земельної ділянки та будинку.

Суд погоджується з тим, що зазначене право позивача може бути порушеним, проте, зазначає, про необхідність встановлення причинно - наслідкового зв'язку між порушенням права позивача, засобом захисту такого права та мотивацією, наведеною позивачем.

Так, позивачем заявлено про порушення права доступу до майна, натомість, наведені в позові позивачем засоби захисту - скасування рішення, та мотиви застосування такого захисту полягають у порушенні, на думку позивача, відповідачем, норм земельного законодавства.

Суд зазначає, що позивачем не заявлено обґрунтувань щодо наявності приватно - правового інтересу щодо земельної ділянки, виділеної відповідачем третій особі, натомість, обґрунтовуються порушення інтересів садівничого товариства та територіальної громади, у вигляді безпідставного набуття третьою особою права власності на земельну ділянку.

Суд звертає увагу позивача на те, що порушене право доступу до належного майна має відповідний інструмент правового захисту, встановлений земельним та цивільним законодавством. При цьому доказів порушення прав позивача відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення, під час розгляду справи не встановлено.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян